вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58
"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/16702/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2017
у справі № 910/16702/17 (суддя: Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС»
до Міністерства оборони України
про внесення змін до договору
за участю представників сторін:
від позивача: представник Литвин В.В. (довіреність б/н від 29.05.2017);
від відповідача: представник Ковальчук І.В. (довіреність №220/496/д від 28.12.2016),
Товариство з обмеженою відповідальністю «АБІТ-ТЕКС» (надалі - ТОВ «АБІТ-ТЕКС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/186 від 05.07.2017 у запропонованій ним редакції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/16702/17 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.12.2017.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.
13.12.2017 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.07.2017 між Міністерством оборони України (в тексті договору - замовник) та ТОВ «АБІТ-ТЕКС» (в тексті договору - постачальник), відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 20.06.2017 №75/183/13) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/186 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику допоміжне екіпірування (3582) (лот 2. Допоміжне екіпірування 35820000-8 (мішок спальний)), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому договорі.
Згідно з п. 1.2. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, згідно якої: найменування товару - допоміжне екіпірування 35820000-8 (мішок спальний), який відповідає технічному опису, зразку еталону та затвердженому робочому зразку, кількістю 1000 шт. строком до 30.06.2017 та 5000 шт. строком до 30.07.2017, ціна товару складає 5 399 640,00 грн в т.ч. ПДВ.
Пунктом 11.1. визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
У зв'язку з тим, що умови договору передбачали його виконання щодо першої партії товару (1000 шт. до 30.06.2017) на 5 днів раніше, ніж укладено сам договір, що свідчить про неможливість його виконання у визначений сторонами строк, 05.07.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою визначено новий строк поставки, а саме: 1000 шт. до 28.07.2017 та 5000 шт. до 25.08.2017.
В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «АБІТ-ТЕКС» посилалося на неможливість виконання зобов'язань згідно умов договору, у зв'язку з порушенням строків проведення процедури закупівлі, а тому, на його думку, ТОВ «АБІТ-ТЕКС» має право на внесення змін до договору в частині продовження строку виконання зобов'язання.
Заперечуючи проти задоволення позову, як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній скарзі, відповідач наголошував на відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили.
Задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням вимог п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України Умови «Про публічні закупівлі», суд першої інстанції дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до договору, а саме, збільшення строку постачання товару не суперечать чинному законодавству України та є доцільними, враховуючи тривалість процедури закупівлі та укладення договору.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначив, що спірні правовідносини регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
Так, відповідно до ст. 183 Господарського кодексу України укладання сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарського договору шляхом надання однією із сторін проекту договору іншій стороні.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
Пунктом 20 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з п. 5 ст. 1 «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.
Частиною 5 статті 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» визначено, що одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.
Отже, приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідним для укладання договорів за державним замовленням, зокрема, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню таких договорів.
З матеріалів справи вбачається, що оголошення про проведення відбору учасників про закупівлю допоміжного обмундирування (3582) (мішок спальний Лот 2.) було опубліковано 27.04.2017 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі (www.prozorro.gov.ua) (а.с. 35-48).
В опублікованій інформації було зазначено кількість товару - 1000 шт. та 5000 шт., дати поставки - до 30.06.2017 (включно) та до 30.07.2017 (включно) відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно первинної редакції оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю допоміжного обмундирування (3582) (мішок спальний) свої цінові пропозиції учасники відбору мали право подавати до 19.05.2017.
Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України від 16.05.2017 №17/183/4 були внесені зміни до оголошення, датою подання цінових пропозицій учасників встановлено - 26.05.2017.
Втретє вказана дата була змінена протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України від 26.05.2017 №75/183/6, датою подання цінових пропозицій учасників встановлено - 06.06.2017.
Вчетверте вказана дата була змінена протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України від 07.06.2017 №75/183/7, кінцевою датою подання цінових пропозицій учасників встановлено - 12.06.2017.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані обставини свідчать, що процедура закупівлі була проведена з порушенням строків, передбачених вказаними законами, і загальна кількість днів, на яку було відкладено кінцевий термін подання цінових пропозицій, становить 24 календарні дні. Відповідно, на таку ж саме кількість днів було відкладено і дату підписання договору з переможцем процедури закупівлі, і як наслідок, строк виконання договору було фактично зменшено також на 24 календарні дні.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі, якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції. Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.
Так, відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про публічні закупівлі» та оголошення про проведення закупівлі, цінова пропозиція учасників мала бути забезпечена безумовною безвідкличною банківською гарантією у розмірі 162 000,00 грн.
12.06.2017 цінова пропозиція ТОВ «АБІТ-ТЕКС» була забезпечена відповідною банківською гарантією Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» №4106 (а.с. 73).
Проте, розпочата ще 27.04.2017 процедура закупівлі та процедура укладання договору була завершена підписанням між позивачем та відповідачем договору лише 05.07.2017 вже після закінчення строку поставки по першій партії товару та за 25 календарних днів до кінцевого строку поставки другої партії товару.
Крім того, відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 11 статті 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» учасник має право не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення строку подання цінових пропозицій звернутися через електронну систему закупівель до замовника за роз'ясненнями щодо технічних, якісних та кількісних характеристик предмета закупівлі та/або щодо кваліфікаційних критеріїв до учасників відбору, та/або з вимогою про усунення порушення під час проведення процедури закупівлі. Замовник повинен протягом двох робочих днів з дня оприлюднення звернення надати відповідь на нього в електронній системі закупівель.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до електронної системи закупівель, учасники процедури на підставі абз.2 п. 11. ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» звертались до замовника за роз'ясненнями 23.05.2017 та 30.05.2017, однак, відповідь була надана замовником 07.06.2017, та з вимогами про усунення порушення 10.05.2017, 23.05.2017, проте рішення замовником були прийняті 16.05.2017 та 26.05.2017 відповідно.
Таким чином, сумарна кількість днів порушення замовником строків на надання відповідей та прийняття рішень в процедурі закупівель становить 25 календарних днів, які, як вбачається з нових строків постачання, визначених додатковою угодою №1 до договору, були враховані сторонами та визначені нові строки поставки товарів, а саме, 1000 шт. до 28.07.2017 та 5000 шт. до 25.08.2017.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Тендерного комітету Міністерства оборони України за протоколом №75/183/9 від 14.06.2017 було вирішено провести переговори з ТОВ «АБІТ-ТЕКС» (а.с. 74).
Проведення переговорів, відповідно до вказаного протоколу було призначено не на наступний робочий день (15.06.2017) після прийняття рішення про запрошення на переговори, як передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», а на 16.06.2017.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі», за результатами проведених переговорів з учасником, замовник приймає рішення про намір укласти договір. При цьому, вказане рішення відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» оформлюється протоколом після проведення переговорів. Повідомлення про намір укласти договір обов'язково оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу протягом 1 дня після прийняття рішення.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до протоколу №75/183/13 від 20.06.2017, переговори було проведено 16.06.2017, але повідомлення про намір укласти договір було оприлюднене з порушенням визначених ч. 3 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі» стро ків на 3 календарних дні (а.с. 75).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі укладається у строк не раніше ніж через 4 робочі дні та не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Разом з тим, в порушення приписів вказаної норми, договір між сторонами було підписано 05.07.2017.
З метою підготовки до виконання майбутнього договору, позивач звернувся до постачальника тканини, необхідної для виготовлення верху спального мішка - ТОВ «Тексіка», з листом від 29.06.2017 №81/1-06/17 з проханням поставити тканину: арт.5407820000 Тканина плащова в кількості 27700 м.п. в звичайний для сторін строк - до 04.07.2017 (а.с. 76).
Однак, листом від 05.07.2017 ТОВ «Тексіка» повідомило позивача про відсутність замовленої тканини, а тому вказана тканина не може бути поставлена в обумовлені строки (а.с.77).
З матеріалів справи вбачається, що вказана тканина була відвантажена на адресу позивача 26.07,2017, що підтверджується видатковою накладною №8232 від 26.07.2017.
Як встановлено судом першої інстанції, листом №82-09/17 від 20.09.2017 позивач направив на адресу Міністерства оборони України пропозицію про внесення змін до договору разом з двома примірниками (проектом) додаткової угоди до договору (з Додатком 1 «Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією») зроблених у повній відповідності та за зразками аналогічних додаткових угод складених Міністерством оборони України, підписані та скріплені печаткою позивача (а.с. 84-100).
Вказана пропозиція разом з доданими документами була одержана відповідачем 22.09.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 97).
Відповідно до частин 1-2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений Господарським кодексом України строк відповіді на вищевказану пропозицію не надав, додаткову угоду до договору не підписав та обґрунтованої відмови не надіслав. Доказів протилежного суду відповідачем не подано.
При цьому, відповідач заперечуючи проти укладення додаткової угоди та задоволення позовних вимог, посилався на те, що укладення додаткової угоди є намаганням позивача уникнути сплати штрафних санкцій.
Крім того, за твердженням апелянта, підписуючи договір позивачеві було відомо кінцеву дату постачання товару, будь-яких зауважень (письмових пропозицій) щодо кінцевої дати постачання товару у позивача не було, тобто товариство погодило всі істотні умови договору без будь-яких нарікань.
Також відповідач наголошував на тому, що відсутні підстави для зміни умов договору, а саме, не наявні одночасно такі умови: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Проте, на переконання колегія суддів, вказані доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.
Пунктом 9.5 договору сторони встановили, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Таким чином, законодавством встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 вказаного закону.
При цьому, відповідно до вказаної норми чинне законодавство України не забороняє продовження строку виконання зобов'язання за договором.
Крім того, форма документального підтвердження об'єктивних обставин законом не визначена, оскільки вона залежить саме від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.
Разом з цим, пунктом 9.6. договору сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Водночас, колегією суддів враховано вимоги частини першої статті 631 Цивільного кодексу України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, тобто продовження дії договору про закупівлю можливо у разі, коли строк його дії не закінчився у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з ч.1 п.1 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» торгово-промислові палати мають право проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
З метою підтвердження існування документально підтверджених об'єктивних обставин позивач звернувся до Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.
Розглянувши зазначений запит позивача, Чернігівська регіональна торгово-промислова палата надала Висновок про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин від 15.09.2017 №ЧК-666 (а.с. 79-83), відповідно до якого встановлено:
- унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, спричинене виникненням документально підтверджених обставин, які сторони не передбачили та не могли передбачити;
- документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару мають об'єктивний невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «АБІТ-ТЕКС» і свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом унеможливлення виконання зобов'язання за договором;
- такі документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару зумовлюють право сторін за договором вимагати перегляду та внесення змін до договору.
Враховуючи визначені сторонами умови договору, оцінивши зазначений висновок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв його як належний та допустимий доказ у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, який документально підтверджує наявність об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару.
Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як роз'яснено у п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що запропоновані позивачем зміни до договору, а саме, збільшення строку постачання товару у кількості 1000 шт. до 24.09.2017 та у кількості 5000 шт. до 22.10.2017 не суперечать чинному законодавству України та є доцільними, враховуючи тривалість процедури закупівлі і укладення договору, а тому позовна вимога ТОВ «АБІТ-ТЕКС» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/16702/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Міністерства оборони України - без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/16702/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/16702/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/16702/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
Г.А. Жук