"13" грудня 2017 р.Справа № 923/760/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
За участю представників сторін:
від ТОВ "АТ Каргілл" - ОСОБА_1 за довіреністю;
Представник ПСП "Садове" у судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного сільськогосподарського підприємства "Садове"
на рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 року
у справі №923/760/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Садове"
про стягнення 218733,22 грн.
У липні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - ТОВ "АТ Каргілл") звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Садове" (далі - ПСП "Садове") в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 218733,22 грн., з яких: 175706,20 грн. основного боргу, 4246,5 грн. 3% річних, 20852,41 грн. штрафу, 17928,11 грн. пені.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.10.2016 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 175607,20 грн. основної заборгованості, 4246,50 грн. річних, 1000,00 грн. пені, 1000,00 грн. штрафу та 2727,81 грн. компенсації по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 рішення господарського суду Херсонської області від 03.10.2016 року у справі №923/760/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 923/760/16 Господарського суду Херсонської області та рішення Господарського суду Херсонської області від 03.10.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПСП "Садове" на користь ТОВ "АТ Каргілл" 175 706 грн. 20 коп. основної заборгованості та 2624 грн. 80 коп. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на умови договору поставки № СVS 57958, що був укладений між сторонами 02 грудня 2013 зазначив, що позивачем правомірно застосовано курсову різницю, оскільки відповідач оплату вартості продукції здійснив не у строк до 10.10.2014 р., а також не за ціною товару, яка змінилася у зв'язку з коливанням національної валюти до курсу долара США більше ніж на 1%.
Посилаючись на приписи ст. 173, 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 524, 533, ст.712 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд зазначив, що з розрахунку наданого позивачем вбачається, що коригування ціни товару було здійснено ним станом на 09.10.2014 (рахунок-фактура № 57958/2488) та 04.07.2016 (рахунок-фактура № 57958/727), тобто станом на час перед поданням позову, що суперечить положенням укладеного сторонами договору. За твердженням суду першої інстанції відповідач не сплатив вартість отриманого товару у повному обсязі та у встановлений договором строк, у зв'язку з чим позивач застосував корегування боргу та станом на 04.07.2016, ця сума склала розмір 175706,20 грн. Ця сума є різницею між остаточною ціною товару станом на 04.07.2016, яка складає 297306,20 грн. та сумою часткової сплати - 121600 грн. При розрахунку остаточної ціни товару станом на 04.07.2016 позивачем застосовано курсову різницю між курсом долара США станом на день підписання специфікації та курсом долара США станом на 04.07.2016. На цю суму позивачем було виставлено рахунок-фактуру №57958/727 від 04.07.2016 в якому зазначено, що відповідач зобов'язаний сплатити 175706,20 грн. за несплату 11,819 тон поставленого амофосу.
Місцевим господарським судом відзначено, що слідуючи умовам договору ТОВ "АТ Каргілл" вперше був управнений здійснити корегування ціни товару на дату його оплати, що й було зроблено при виставленні рахунку-фактури №57958/2488 від 09 жовтня 2014 року. В той же час у відповідності до п. 3.4.3.4.4. договору позивач мав право вдруге скорегувати ціну товару у випадку, якщо відповідач прострочив сплату раніше виставленого йому рахунку. З наведеного суд першої інстанції робить висновок, що керуючись принципом свободи договору, позивач та відповідач домовилися, що ціна товару у даному випадку може корегуватися двічі: вперше при настанні дати оплати за товар (09 жовтня 2014 року) та вдруге - у випадку, якщо відповідач прострочив оплату попереднього рахунку-фактури - на дату виставлення рахунку-фактури дія остаточного розрахунку (04 липня 2016 року).
Судом першої інстанції визнано доведеними позовні вимоги щодо стягнення скорегованої суми боргу 175 706 грн. 20 коп.
Доводи відповідача щодо зобов'язання позивача надати скорегований рахунок-фактуру судом відхилено, оскільки суд прийшов до висновку, що відсутність рахунків, а також доказів їх виставлення не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару. До того ж, ненадання рахунку-фактури не є відкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому згідно законодавства та договору поставки наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.
Крім того господарським судом Херсонської області було визнано вірним розрахунок річних та задоволено позовні вимоги в цій частині та відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу з огляду на недоведеність факту порушення відповідачем своїх обов'язків щодо сплати скоригованої вартості товару.
Не погодившись із даним рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПСП "Садове" з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Херсонської області по справі №923/760/16 від 20.09.2017 скасувати в частині стягнення з ПСП "Садове" на користь ТОВ "АТ Каргілл" 175 706,20 грн. основної заборгованості та 2624,80 грн. компенсації по сплаті судового збору та стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 3610,00 грн.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при розгляді позову ТОВ "АТ Каргілл" судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, не повністю досліджені докази по справі наслідком чого стало ухвалення рішення про стягнення з ПСП "Садове" 175 706,20 грн. основної заборгованості та 2624,80 грн. компенсації по сплаті судового збору, яке в цій частині не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому в цій частині воно підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином заперечення ПСП "Садове" щодо договірних підстав коригування вартості товару, формулу розрахунку коригованої ціни, докази надіслання відповідачу рахунку-фактури та специфікації по скоригованій вартості, а тому з огляду на викладене, на думку скаржника, судом було порушено положення ст. 43 ГПК України щодо повноти встановлення обставин справи.
За твердженням скаржника, специфікацією № 1/57958 від 02.12.2013 року до договору поставки №CVS 57958 від 02.12.2013 встановлено, що у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку. Крім цього у вказані специфікації додатково зазначено, що коригування ціни здійснюється відповідно до договору, у якому згідно з пунктом 3.4.3.3. встановлено, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більш, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації. Суд першої інстанції, за твердженням скаржника, не врахував усі умови пункту 3.4.3.3. договору поставки №CVS 57958 від 02.12.2013 в їх сукупності та не врахував доводів ПСП "Садове" про те, що рахунків-фактури із скоригованою вартістю товару від позивача не отримував.
Крім того апелянт відзначає, що обов'язок належного оформлення доказів про направлення рахунків покладається на постачальника, оскільки від дати рахунку залежить, який курс долару США до гривні слід використовувати при розрахунку скоригованої вартості товару. Матеріалами справи, як стверджує апелянт, не підтверджено виставлення позивачем відповідних рахунків, а тому з боку відповідача відсутнє порушення виконання обов'язку з оплати скоригованої вартості товару. З розрахунку, наданого позивачем, коригування ціни товару було здійснено ним станом на 09.10.2014 (рахунок-фактура № 57958/2488) та 04.07.2016 (рахунок-фактура № 57958/727), тобто станом на час перед поданням позову, що суперечить положенням укладеного сторонами договору поставки. Коригування ціни товару на дату перед зверненням до суду договором поставки не передбачено, тому використання позивачем дати 04.07.2016, на думку скаржника, є безпідставним, оскільки вона визначена останнім при розрахунку суми боргу на власний розсуд.
ПСП "Садове" зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що відповідачем вартість отриманого товару оплачена в сумі 121600,00 грн. платіжними дорученнями: №72 від 11.12.2014 р. - 80000,00 грн. та №77 від 17.12.2014 р. - 41600,00 грн. За твердженням апелянта, формула розрахунку остаточної ціни товару з урахуванням коригування, яка зазначена в пункті 3.4.3.4.4. договору поставки та вказана судом у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, містить ряд показників: а саме: К1 - курс Банку долара США на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення остаточного розрахунку; КЗ, К4 - курс Банку долара США на дату фактичного зарахування коштів. Апелянт зазначає, оскільки рахунок-фактура для здійснення остаточного розрахунку ТОВ "АТ Каргілл" не виставлявся, то суд першої інстанції повинен був взяти для розрахунку курс Банку долара США на дату фактичного зарахування коштів - 11.12.2014 р. та 17.12.2014 р. Суд першої інстанції, на думку апелянта, задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення основної заборгованості як скоригованої вартості товару у розмірі 175706,20 грн., не звернув уваги на наявність у формулі розрахунку дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок позивача. Так апелянт зазначає, що відповідно до п. 3.4.3.3 договору поставки у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар, тому коригування ціни товару на момент подання позову не передбачено ні самим договором, ні формулами, за допомогою яких могла розраховуватися скоригована вартість товару, і є односторонньою зміною умов договору, що суперечить ст. 188 ГК України. При цьому, на думку апелянта, судом першої інстанції помилково не взято до уваги той факт, що коригування ціни товару на момент подання позовної заяви умовами договору поставки не передбачена та у формулах, за допомогою яких розраховується скоригована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову. Апелянт зазначає, що умовами п. 3.4.3 та п. 3.6 договору поставки та специфікацією до нього передбачено обов'язок позивача при коригуванні ціни і загальної вартості товару за договором, направити відповідачеві коригування до видаткової накладної, розрахунок коригування до податкової накладної, а також рахунок-фактуру.
Скаржник зазначає, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Натомість, як стверджує апелянт, для суду першої інстанції при новому розгляді справи №923/760/16 вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 20.06.2017р. були не обов'язковими та суд їх проігнорував, що є неприпустимим порушенням процесуальних норм.
За твердженням апелянта, коригування ціни товару є її частиною, а не збитками, оскільки пов'язане з коливаннями курсу долара США, а не з простроченням оплати за товар, за умовами договору поставки та специфікацією до нього саме на позивача покладений обов'язок з виставлення та надсилання відповідачу рахунків - фактур із здійсненням відповідних коригувань ціни товару за формулою, визначеною договором, а також надання документу, що мав містити розрахунок скоригованої суми із зазначенням підстав такого коригування з урахуванням змісту відповідних довідок банку (які отримуються саме позивачем), умовами договору здійснення коригувань ціни товару станом на момент звернення з позовом до суду не передбачено, позивачем не доведено факту надсилання відповідачу рахунків-фактур електронною поштою, що свідчить про те, що позивач своїм право на отримання коштів з урахуванням курсової різниці не скористався, тому у відповідача не настав обов'язок зі сплати скоригованої ціни товару станом на момент звернення до нього з даним позовом. При цьому, у даному випадку, йдеться не про вимогу оплати вже встановленої сторонами суми, а про вимогу оплати скоригованої суми, яку, за змістом договору, визначає саме позивач, і тільки після цього відповідач здійснює її оплату на підставі виставлених рахунків.
Апелянт зазначає, що сторони при укладенні договору поставки погодили, що платіжна одиниця за цим договором є національна валюта гривня, грошове зобов'язання покупця у цьому договорі встановлено сторонами у національній валюті України гривні. Посилаючись на приписи ст. 189 Господарського кодексу України, ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України апелянт зазначає, що позивач у позовній заяві виходить з того, що право коригування загальної суми договору за своєю правовою природою є курсовою різницею між національною та іноземною валютою (долар США). Однак сумнівним є період за який надає позивач розрахунок стосовно коригування курсової різниці. Норми чинного законодавства, за твердженням скаржника, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Проте договір поставки не містить умов про частину імпортної складової суми договору та грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Сторони визначили, що оплата товару здійснюється в національній валюті України. Специфікація не містить узгодження ціни за поставлений товар в іноземній валюті. Тобто, ціна виражена в гривні без прив'язки до еквівалента в іноземній валюті. Крім того, за твердженням апелянта, позивачем не надані докази того, що купівля товару, визначеного умовами договору, здійснювалася за валютні розрахунки, адже місце виробництва товару визначено - Україна. Таким чином, апелянт вважає, що сторони провели господарську операцію, у якій грошове зобов'язання було виражене в національній валюті України і у разі прострочення оплати повинні застосовуватись загальні правила частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо обов'язку боржника на вимогу кредитора компенсувати інфляційні втрати. Апелянт зазначає, що розрахунок скоригованої суми доплати у зв'язку зі зміною курсу долару США був здійснений позивачем поза умовами договору, оскільки договір поставки не містить формули, за якою здійснюється коригування вартості поставленого товару, оплата за який проведена.
З урахуванням наведеного, скаржник вважає, що у нього відсутня будь-яка заборгованість по договору поставки, документи, які підтверджують вартість поставленого товару визначають ціну товару лише в гривнях, виходячи із принципів розумності і справедливості, рівності у захисті прав боржника і кредитора у зобов'язанні, відсутні законодавчі приписи щодо стягнення з ПСП "Садове" скоригованої ціни суми договору в розмірі 175706,20 грн.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не забезпечив всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустився порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті та стали наслідком прийняття необґрунтованого та незаконного рішення по справі в частині стягнення з ПСП "Садове" на користь ТОВ "АТ Каргілл" 175 706,20 грн. основної заборгованості та 2624,80 грн. компенсації по сплаті судового збору, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 апеляційну скаргу ПСП "Садове" на рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 р. по справі №923/760/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.
Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №1253 від 31.10.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Жекова В.І. у відрядженні.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017 р. для розгляду апеляційної скарги ПСП "Садове" на рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 р. по справі №923/760/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 апеляційну скаргу ПСП "Садове" на рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 р. по справі №923/760/16 прийнято до провадження з призначеним розглядом колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
01.11.2017 Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "АТ Каргілл" в якому останнє просить апеляційну скаргу ПСП "Садове" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 без змін, а також ТОВ "АТ Каргілл" надано письмові пояснення в яких останній зазначає, що при розгляді аналогічних справ про стягнення заборгованості, котра виникла на підставі ідентичних договорів поставки, Одеським апеляційним господарським судом приймались постанови, котрими було залишено і силі рішення аналогічні оскаржуваному, із зазначенням номерів означених справ.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 розгляд справи було відкладено на 22.11.2017.
22.11.2017 до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "АТ Каргілл" в яких останнє зазначає, що виносячи постанову від 20.06.2017 у даній справі Вищий господарський суд України вірно зазначив, що додатковими умовами Специфікації передбачено одноразове корегування остаточної ціни у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - на момент всієї оплати за товар згідно виставленого рахунку. Із даного положення специфікації слідує те, що одноразове корегування ціни відбувається виключно за умови всієї оплати за товар згідно простроченого рахунку. Це означає, що після сплати відповідачем залишку повної скорегованої за п.3.4.3.4.4. договору вартості товару в розмірі 175607,20 грн. не частинами, а одним платежем, подальше корегування його вартості не відбуватиметься. Втім на момент виставлення рахунку-фактури для остаточного розрахунку (04 липня 2016) відповідач не оплатив ні повної вартості товару передбаченої у специфікації, ні скорегованої станом на 09 жовтня 2014 вартості товару. Відтак дане застереження специфікації не може бути застосованим при розгляді цієї справи.
У судовому засіданні від 22.11.2017 оголошувалась перерва до 13.12.2017 р.
У судовому засіданні від 22.11.2017 представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача у судових засіданнях, у т.ч. й від 13.12.2017 р. надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Представник відповідача у судове засідання від 13.12.2017 р. не з'явився.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПСП "Садове" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2013 між ТОВ "АТ Каргілл" (постачальник) та ПСП "Садове" (покупець) укладено договір поставки №CVS57958 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору, надалі пойменовані - товар.
Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару зазначається у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4 цього договору. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, а у випадках, коли умовами поставки передбачена доставка за рахунок постачальника, також вартість перевезення товару до узгодженого сторонами місця. Ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцеві в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.
Згідно з п. 3.4. договору сторони можуть обрати один із передбачених способів розрахунків, а саме повна попередня оплата, без застосування базової ціни товару, повна попередня оплата із застосуванням базової ціни товару, часткова (повна) оплата після поставки товару із застосуванням базової ціни товару.
Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 3.4.3.1); покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації (пункт 3.4.3.2).
Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікації. Вказані в ній в гривнях ціна і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунка-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника у випадку сплати за простроченим рахунком, якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації (пункт 3.4.3.3).
У випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни товару здійснюється за наступною формулою: “остаточна ціна товару = К1 ((базова ціна товару / К2 - ОЧ1 / К3 / К-ть - ОЧ2 / К4 / К-ть) - ОЧ1 / К3 / К-ть х Зм х М - ОЧ2 / К4 / К-ть х Зм х М) + ОЧ1 / К-ть + ОЧ2 / К-ть), де: К1 - курс Банку долара США на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення остаточного розрахунку; К2 - курс Банку долара США на дату підписання Специфікації; К3, К4 - курс Банку долара США на дату фактичного зарахування коштів; ОЧ1, ОЧ2 - часткова оплата; К-ть - кількість товару; Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки; М - кількість повних місяців достроково оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку (пункт 3.4.3.4.4); під курсом Банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідкою банку з підписом та печаткою (3.4.2.2).
Процедура коригування ціни товару є чинною протягом усього строку дії договору і вона не є зміною умов договору (пункт 3.5); постачальник погоджується поставити покупцеві товар протягом строку дії цього договору на умовах оплати після поставки товару на загальну суму по всьому асортименту товару не більш як 123600 грн., що складає 15000 доларів США на дату укладення договору (пункт 3.9).
Згідно з п.п. 6.1., 6.3. сторона, яка порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями чи бездіяльністю збитки в повному обсязі в порядку, передбаченому чинним законодавством. У випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації на цьому договорі, покупець оплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів, проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної простроченої суми.
Відповідно до п. 7.1. договору він набуває чинності з лаги його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, з посиланням на умови договору, позивачем було зазначено, що останнім було надано відповідачу рахунок від 09.10.2014 р. на оплату вартості поставленого згідно специфікації №1/57958 від 02.12.2013 р. на суму 191108,05 грн. За твердженням позивача, 11 та 17 грудня 2014 р. відповідачем здійснено часткову оплату поставленого відповідно до специфікації №1/57958 від 02.12.2013 р. товару на загальну суму 121600 грн. Станом на 04.07.2016 р. позивачем, у відповідності з положеннями договору та специфікації до договору скориговано вартість товару для оплати відповідачем за поставлений товар та виставлено відповідний рахунок-фактуру, проте, як стверджує позивач, оплата за поставлений позивачем товар відповідачем не здійснена у повному обсязі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за поставку товару за договором, з урахуванням оплати в розмірі 121600 грн. становить 175706,20 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17928,11 грн., штраф у розмірі 20852,41 грн. та три відсотки річних у розмірі 4246,50 грн.
Судом першої інстанції позовні вимоги обґрунтованими частково та стягнуто з ПСП "Садове" на користь ТОВ "АТ Каргілл" 175 706 грн. 20 коп. основної заборгованості та 2624 грн. 80 коп. компенсації по сплаті судового збору, в іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
У відповідності до приписів ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, п. 3.4.3.3 договору сторони передбачили, що вказані у специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації.
Відповідно до Специфікації №1/57958 від 21.12.2013 р. до договору поставки №CVS57958 від 02.12.2013 р. у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.
Колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи наявний один рахунок-фактура №57958/2488 від 09.10.2014 р. на суму 191 108 грн. 05 коп. (т. 1, а.с. 18). Будь-яких інших рахунків-фактур матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що коригування ціни товару на момент подання позовної заяви умовами спірного договору не передбачено та у формулах, за допомогою яких розраховується скоригована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову, а тому, наданий позивачем рахунок-фактура №57958/727 від 04.07.2016 р. (дату складання позовної заяви) судовою колегією до уваги не приймається.
Зазначення місцевим господарським судом про те, що ТОВ "АТ Каргілл" може, згідно умов договору, корегувати ціну двічі, а саме вперше при настанні дати оплати за товар (09 жовтня 2014 року) та вдруге - у випадку, якщо відповідач прострочив оплату попереднього рахунку-фактури - на дату виставлення рахунку-фактури дія остаточного розрахунку (04 липня 2016 року), колегія суддів вважає помилковим, оскільки такі твердження суду першої інстанції суперечать п. 3.4.3.3 договору поставки №CVS57958 від 02.12.2013 р. та Специфікації №1/57958 від 02.12.2013 р.
Отже, з урахуванням п. 3.4.3.3 договору, яким передбачено коригування ціни і вартості товару на момент виставлення рахунку-фактури, наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №57958/2488 від 09.10.2014 р. виставленого на останній день строку оплати повної вартості товару, передбаченого у Специфікації №1/57958 від 02.12.2013 р., а саме до 10.10.2014 р. та визначення у Специфікації, що у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку, колегія суддів вважає, що відповідач мав оплатити поставлений товар за договором поставки №CVS57958 від 02.12.2013 р. за ціною, скоригованою відповідно до рахунку-фактури №57958/2488 від 09.10.2014 р., а саме в сумі 191108 грн. 05 коп.
Разом з цим, матеріалами справи, а саме випискою з рахунку (т.1, а.с. 19) підтверджується, що відповідачем на виконання умов договору №CVS57958 від 02.12.2013 р. було сплачено на користь ТОВ "АТ Каргілл" 121600 грн. (11.12.2014 р. - 80000 грн., 17.12.2014 р. - 41600 грн.).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що стягненню з ПСП "Садове" на користь ТОВ "АТ Каргілл" підлягає борг у сумі 69508 грн. 05 коп. (191108, 05 - 80000 - 41600 = 69508, 05).
Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду також враховано висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017 р. у цій справі, в якій було зазначено, що 02.12.2013, на виконання умов договору, сторонами було складено та підписано специфікацію №1/57958, в якій сторони обумовили найменування товару, кількість одиниць, базову ціну та загальну вартість 121600,80 грн., базис поставки товару, вид транспорту, вантажоодержувача, строк поставки товару 19.12.2013, термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014, умови оплати - за умови застосування пункту 3.4.3 Договору (оплата після поставки товару), додаткові умови - у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент всієї оплати за товар згідно виставленого рахунку. Водночас, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, коригування ціни товару було здійснено ним станом на 09.10.2014 (рахунок-фактура №57958/2488) та 04.07.2016 (рахунок-фактура №57958/727), тобто станом на час перед поданням позову, що суперечить наведеним вище положенням укладеного сторонами договору. Суди попередніх інстанцій наведених вище положень договору та моменту здійснення оплати не врахували, відтак, висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, станом на момент звернення з позовом до суду, та, відповідно, визначення розміру належних до стягнення сум штрафу, пені та річних є передчасними.
Отже, з урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що позивач скористався своїм правом на коригування ціни товару при виставленні рахунку від 09.10.2014 р., а коригування станом на 04.07.2016 р. є неправомірним, будь-яких інших рахунків матеріали справи не містять. Таким чином, розрахунок заборгованості має здійснюватись саме з урахуванням суми визначеної у рахунку-фактурі від 09.10.2014 р.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача належить до стягнення борг у розмірі 69508 грн. 05 коп.
Щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені, штрафу та трьох відсотків річних колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Умовами п.п. 6.1., 6.3. договору визначено, що сторона, яка порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями чи бездіяльністю збитки в повному обсязі в порядку, передбаченому чинним законодавством. У випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації на цьому договорі, покупець оплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів, проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної простроченої суми.
З урахуванням наведених приписів чинного законодавства України та умов договору, судом апеляційної інстанції, враховуючи обмеження визначенні ч. 6 ст. 232 ГК України та часткову сплату відповідачем на користь позивача заборгованості, було здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що вона складає 17 882 грн. 84 коп. (з 10.10.2014 р. (кінцева дата оплати товару згідно Специфікації) по 11.12.2014 р. (оплата відповідачем 80000 грн.) = 8571, 07 грн.; з 12.12.2014 р. по 17.12.2014 р. (оплата відповідачем 41600 грн.) = 426,17 грн.; з 18.12.2014 р. по 10.04.2015 р. (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) = 8885,60 грн.).
Щодо штрафу колегія суддів відзначає, що умовами договору передбачено відповідальність покупця у разі прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 30 % від загальної простроченої суми. Так, вищенаведеним підтверджується, що відповідач прострочив оплату за поставлений товар більш ніж 30 календарних днів, а тому з останнього підлягає стягненню на користь позивача штраф у розмірі 20852 грн. 41 коп., що є 30 % від боргу у розмірі 69508 грн. 05 коп. Отже, у частині позовних вимог щодо стягнення штрафу, колегія суддів погоджується із розрахунком, що був здійснений позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, що був наданий позивачем судом апеляційної інстанції встановлено, що останній містить арифметичні помилки у зв'язку із чим судом здійснено власний розрахунок за яким з відповідач на користь позивача підлягає стягненню сума трьох процентів річних у розмірі 4238 грн. 75 коп. (з 10.10.2014 р. (кінцева дата оплати товару згідно Специфікації) по 11.12.2014 р. (оплата відповідачем 80000 грн.) = 973,87 грн.; з 12.12.2014 р. по 17.12.2014 р. (оплата відповідачем 41600 грн.) = 45,66 грн.; з 18.12.2014 р. по 04.07.2016 р. (дата складання позову) = 3219,22 грн.).
Отже, з урахуванням вищевикладених обставин справи, умов договору та приписів чинного законодавства України колегія суддів вважає, що з ПСП "Садове" на користь ТОВ "АТ Каргілл" підлягає стягненню 69508 грн. 05 коп. боргу, 4238 грн. 75 коп. три відсотки річних, 17882 грн. 84 коп. пені та 20852 грн. 41 коп. штрафу.
Колегією суддів не приймають до уваги посилання відповідача на те, що одночасне стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем є подвійним стягненням неустойки, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (Таку позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №8/5025/1402/12), оскільки, предмет спору у справі, що переглянута Верховним Судом України та на які посилається відповідач не є тотожнім з предметом спору у справі №923/760/16. Крім того судова колегія відзначає, що у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі №06/5026/1052/2011, предмет спору у який є тотожнім зі справою №923/760/16 суд зазначав, що розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Отже з урахуванням того, що договором №CVS57958 від 02.12.2013 р. сторони передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу не суперечить приписам чинного законодавства.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 р. скасуванню частково, із прийняттям нового рішення про частково задоволення позовних вимог та нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2017 року у справі №923/760/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Садове" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" 69508 грн. 05 коп. боргу, 4238 грн. 75 коп. три відсотки річних, 17882 грн. 84 коп. пені та 20852 грн. 41 коп. штрафу.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Садове" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" 1687 грн. 09 коп. судового збору за подання позову".
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Садове" 1753 грн. 73 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.