"14" грудня 2017 р. Справа № 926/3616/17
За позовом Чернівецького міського центру зайнятості, м. Чернівці
до комунальної медичної установи “Міська стоматологічна поліклініка”, м. Чернівці
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення коштів у сумі 8211,51 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Представники:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, дов. № 24-13/2573 від 31.10.2016 р.
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 8211,51 грн. відшкодування допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскільки відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2016 р. у справі № 727/9628/15-ц відповідачем було скасовано незаконний наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади зубного техніка та поновлено її на цій посаді, то згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю, однак в добровільному порядку провести таке відшкодування відмовляється.
Провадження у справі порушено ухвалою від 09.11.2017 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 28.11.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові докази, відповідача - відзив на позов та докази в його обґрунтування, копію мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2016 р. у справі № 727/9628/15-ц, витяг з ЄДРПОУ.
20.11.2017 р. від позивача надійшли витребувані ухвалою від 09.11.2017 р. документи.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов від 23.11.2017 р. та заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
У відзиві відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що поновлення ОСОБА_1 на посаді відбулося не за судовим рішенням, оскільки відповідач добровільно погодився поновити її на роботі, а працівник відмовився від отримання грошової компенсації, тому у спірному випадку відсутні обставини, визначені ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття” як підстави для стягнення грошових коштів з підприємства.
У судове засідання 28.11.2017 р. представник відповідача не з'явився, з урахуванням чого суд, залучивши до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ухвалою від 28.11.2017 р. відклав розгляд справи в судовому засіданні на 14.12.2017 р.
14.12.2017 р. від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання, від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача.
У судове засідання 14.12.2017 р. представник відповідача та третя особа ОСОБА_1 не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач просив розглянути справу без участі його представника, а ОСОБА_1 належним чином повідомлена про місце, дату і час судового засідання 14.12.2017 р., отже, не була позбавлена можливості забезпечити представництво своїх прав та інтересів у даному судовому процесі.
Представники позивача в судовому засіданні 14.12.2017 р. просили задовольнити позов, пояснили, що відповідач незаконно звільнив ОСОБА_1 з посади зубного техніка, у зв'язку з чим остання оскаржила незаконне звільнення до суду та звернулася до міського центру зайнятості як особа, що шукає роботу. В ході розгляду судом справи про поновлення ОСОБА_1 на роботі, зазначили представники позивача, сторони уклали мирову угоду, яка затверджена судом і на виконання якої відповідач скасував незаконний наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновив її на посаді, в той же час, за період перебування на обліку в центрі зайнятості в зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю, яка підлягає стягненню з відповідача.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
У відповідності до ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття діє в інтересах держави і розпоряджається коштами державного фонду на випадок безробіття, який утворений як позабюджетний цільовий фонд для фінансування заходів, передбачених програмою зайнятості населення.
Згідно з п. 3 Прикінцевих положень названого Закону функції виконавчої дирекції Фонду, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про зайнятість населення” центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні підрозділи є правонаступниками відповідних органів державної служби зайнятості.
Відповідно до п. 1 Розділу II Положення про Державну службу зайнятості України, що затверджене наказом Міністерства соціальної політики України № 1543 від 15.12.2016 р., державна служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду, визначені Законами України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення”.
Судом установлено, що 16.12.2015 р. гр. ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького міського центру зайнятості за наданням статусу безробітного (а.с. 15). Згідно з наказом Чернівецького міського центру зайнятості № НТ151216 від 16.12.2015 р. ОСОБА_1 надано статус безробітного з 16.12.2015 р., наказом від 16.12.2014 р. № НТ151223 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” як застрахованій особі залежно від страхового стажу, а саме: 70 % середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д. з 23.12.2015 р. по 16.12.2016 р. та розпочато її виплату з 24.12.2015 р. відповідно до наказу від 31.12.2015 р. № НТ151231 (а.с. 17).
Як видно з матеріалів справи, звернення третьої особи ОСОБА_1 до міського центру зайнятості мало місце в зв'язку зі звільненням її з посади техніка зубного ортопедичного відділення комунальної медичної установи “Міська стоматологічна поліклініка” з 23.11.2015 р. на підставі наказу № 35-зв від 23.11.2015 р. за скороченням чисельності штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 16).
За період перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості з 24.12.2015 р. по 01.08.2016 р. ОСОБА_1 нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 8211,51 грн., що підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 12, 28-36).
Перебуваючи на обліку в міському центрі зайнятості, ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до КМУ “Міська стоматологічна поліклініка” про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, про що, за поясненням представників позивача, під час чергового відвідування повідомила міський центр зайнятості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2016 р. у справі № 727/9628/15-ц за позовом ОСОБА_1 до комунальної медичної установи “Міська стоматологічна поліклініка” про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та комунальною медичною установою “Міська стоматологічна поліклініка” про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, згідно умов якої:
- комунальна медична установа “Міська стоматологічна поліклініка” скасовує як незаконний наказ № 35-зв від 23 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади зубного техніка у зв'язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗПП України і поновлює ОСОБА_1 на посаді зубного техніка в ортопедичному відділенні КМУ “Міська стоматологічна поліклініка”;
- ОСОБА_1 відмовляється від своєї позовної вимоги в частині виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 18-19).
На виконання зазначеної ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2016 р. у справі № 727/9628/15-ц відповідач видав наказ № 109-К від 08.08.2016 р. “Про поновлення ОСОБА_1 на роботі”, згідно з яким скасовано наказ № 35-зв від 23.11.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 з 23.11.2015 р. та поновлено її на посаді зубного техніка ортопедичного відділення з указаної дати (а.с. 10).
Про поновлення на роботі ОСОБА_1 повідомила Чернівецький міський центр зайнятості 15.08.2016 р., надавши під час чергового відвідування центру наказ відповідача № 109-к від 08.08.2016 р. про поновлення її на роботі (а.с. 10, 13-14, 27).
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг. Як видно з матеріалів справи, третя особа зазначений обов'язок виконала, повідомивши 15.08.2016 р. Чернівецький міський центр зайнятості про поновлення її на роботі згідно наказу відповідача № 109-к від 08.08.2016 р.
22.08.2016 р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням за № 25-13/1956, в якому запропонував добровільно повернути виплачені ОСОБА_1 кошти на розрахунковий рахунок Чернівецького міського центру зайнятості, однак відповіді не отримав (а.с. 8-9).
Згідно з нормою абзацу 1 пункту 4 статті 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Як зазначалося, за період перебування на обліку з 24.12.2015 р. по 01.08.2016 р. ОСОБА_1 нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 8211,51 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відсутні обставини для стягнення з відповідача коштів виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у відповідності до ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, позаяк не існує судового рішення про визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновлення її на роботі в судовому порядку, в справі № 727/9628/15-ц судове рішення по суті спору не ухвалювалося і судом не надавалося правових висновків щодо законності чи незаконності звільнення працівника та/чи щодо поновлення його на роботі за рішенням суду.
З даними твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на те, що укладена між відповідачем і третьої особою та визнана ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2016 р. у справі № 727/9628/15-ц мирова угода має своїм змістом скасування відповідачем наказу № 35-зв від 23 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади зубного техніка саме як незаконного і поновлення ОСОБА_1 на посаді з дня незаконного звільнення, про що вказано в резолютивній частині названої ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у таких формах: ухвали, рішення та постанови.
Отже, ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.07.2016 р. у справі № 727/9628/15-ц про визнання мирової угоди є рішенням суду першої інстанції, на виконання якого відповідач скасував як незаконний наказ № 35-зв від 23.11.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 та поновив її на роботі.
Неспроможними є доводи відповідача у відзиві, що ОСОБА_1, будучи працевлаштованою, не вийшла на роботу 13.07.2016 р. та не повідомила центр зайнятості про її працевлаштування, оскільки наказ № 109-К про поновлення її на роботі було видано відповідачем 08.08.2016 р., а не 13.07.2016 р., позивача про поновлення на роботі ОСОБА_1 повідомила 15.08.2016 р. (штамп центру зайнятості на наказі № 109-к, а.с. 10), а допомогу по безробіттю їй виплачено за період з 24.12.2015 р. по 01.08.2016 р. - тобто, до видання відповідачем названого наказу.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що сума матеріального забезпечення в розмірі 8211,51 грн., які отримала безробітна ОСОБА_1 за період з 24.12.2015 р. по 01.08.2016 р., підлягає поверненню роботодавцем комунальною медичною установою “Міська стоматологічна поліклініка”.
Статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійне ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абз. 1 п. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, обов'язок з відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді покладається на роботодавця, яким є відповідач стосовно ОСОБА_1 Враховуючи, що відповідачем не надано доказів відшкодування виплаченої позивачем ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в добровільному порядку, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.
Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог. Отже, враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов до висновку про задоволення позову, судовий збір належить стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунальної медичної установи “Міська стоматологічна поліклініка” (58002, м. Чернівці, вул. Університетська, 34, код ЄДР 05481375) на користь Чернівецького міського центру зайнятості (58000, м. Чернівці, вул. Воробкевича, 37, код ЄДР 21415538) 8211,51 грн. коштів допомоги по безробіттю, виплачених ОСОБА_1.
3. Стягнути з Комунальної медичної установи “Міська стоматологічна поліклініка” 58002, м. Чернівці, вул. Університетська, 34, код ЄДР 05481375) в дохід держави судовий збір у сумі 1600,00 грн. (стягувач Державна судова адміністрація, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікцаії доходів бюджету 22030106).
З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
У судовому засіданні 14.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 18 грудня 2017 року.
Суддя Т.І. Ковальчук