29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" грудня 2017 р.Справа № 924/942/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича, с. Струга, Новоушицького району Хмельницької області
до приватного підприємства сільськогосподарського виробництва „Велика родина", с.Жилинці, Ярмолинецького району, Хмельницької області
про стягнення заборгованості у розмірі 334 610, 97 грн.
та за зустрічним позовом приватного підприємства сільськогосподарського виробництва „Велика родина", с. Жилинці, Ярмолинецького району, Хмельницької області
до фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича, с. Струга, Новоушицького району Хмельницької області
про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення 295 000, 00 грн.
Представники сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Шевчишин М.Є. за договором
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Музика А.В. - згідно договору
встановив:
Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві просить суд стягнути з приватного підприємства сільськогосподарського виробництва „Велика родина" на користь фізичної особи - підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича заборгованість по договору поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. у сумі 334610,97 грн., з яких 230 000,00 грн. основної заборгованості, 32680,61 грн. інфляційних втрат, 7202,26 грн. 3% річних та 64728,10 грн. пені.
В обґрунтування позову посилається на те, що товар по договору поставки відповідач отримав товар (сівалка зернова механічна СЗМ-4), що підтверджено специфікацією від 19.05.2016р. №1 на суму 425000,00 грн., видатковою накладною №57 від 19.05.2016р., актом приймання-передачі від 19.05.2016р., які підписані представником відповідача без зауважень. Вказує, що відповідач частково розрахувався за товар, сплативши 195000,00 грн. коштів згідно квитанції №34 від 10.08.2016р. до прибуткового касового ордеру. Решта 230 000,00 грн. залишилась непогашеною, що стало підставою для подання позову до суду.
Відповідач у направленому суду зустрічному позові просить суд розірвати договір поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. та стягнути із ФОП Міняйлука С.М. грошові кошти у розмірі 295 000,00 грн., посилаючись на те, що фактично на початку 2017р. товар було передано (повернуто) ФОП Міняйлуку С.М. на його ж прохання для проведення техогляду. Вказує, що підприємство „Велика родина" сплатило за сільськогосподарську техніку 295 000,00 грн., що підтверджено двома квитанціями до ПКО №34 від 10.08.2016р. на суму 195 тис. грн. і на суму 100 тис. грн. Відтак вважає, що товар фактично не був переданий покупцю, відтак зобов'язання по договору поставки ФОП Міняйлук С.М. не виконав, що є підставою для розірвання договору та повернення сплачених коштів.
Позивач (ФОП Міняйлук С.М.) у письмовому запереченні на зустрічний позов від 05.12.2017р. вказує, що товар поставлено відповідачу вчасно, належної якості та у повній комплектації із відповідним комплектом документів, про що зазначено у видатковій накладні №57 від 19.05.2016р. та в акті приймання-передачі від 19.05.2016р. Про те, що товар повертався позивачу для технічного обслуговування, йому невідомо та документально не підтверджено. Вважає безпідставним посилання відповідача на ще одну квитанції до ПКО на суму 100 000,00 грн., оскільки стверджує, що такої оплати не було і додаткову квитанцію на суму 100 000,00 грн. він не виписував.
Представник позивача (ФОП Міняйлук С.М.) у додатковому обґрунтуванні від 14.12.2017р. не погоджується із твердженням відповідача про знаходження товару у позивача, а постанова про закриття кримінального провадження та протокол огляду місця події не може підтверджувати невиконання позивачем умов договору поставки щодо передачі товару.
Представник відповідача (ППСВ „Велика родина") підтримав зустрічний позов, на підтвердження свої позиції надав протокол огляду місця події від 26.07.2017р.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
19.05.2016р. між фізичною особою-підприємцем Міняйлуком Сергієм Миколайовичем (постачальник) та приватним підприємством сільськогосподарського виробництва „Велика родина" (покупець) підписано договір поставки №123 від 19.05.2016р., відповідно до п.п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сільськогосподарську техніку (товар) партіями у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в специфікації (додаток №1 до договору), а покупець зобов'язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.
Згідно п.п. 2.2 вказаного договору передбачено, що загальна сума договору складає 425000,00 грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана в видаткових накладних або актах приймання-передачі, складає суму договору.
Покупець повинен здійснити оплату в розмірі 50% відсотків, що становить 212500,00 грн. вартості товару на умовах відтермінування протягом 74 днів з моменту відвантаження товару постачальником, до 01.08.2016 року. Датою відвантаження товару слід вважати 19.05.2016р. Другу частину коштів 50% відсотків, що становить 212500,00 грн. вартості товару покупець повинен сплатити до 01.10.2016р. (п.п. 2.3, 2.4 договору).
Згідно п.п. 3.1, 3.3 договору передбачено, що товар за договором постачається на умовах СРТ, місце поставки - склад постачальника за адресою: м. Хмельницький вул.Польова,1/1 у відповідності із Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів „Інкотермс" (редакція 2010 року), з урахуванням особливостей, наведених у договорі. Товар повинен бути наданий постачальником у розпорядження покупця протягом 10-ти робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок постачальника грошової суми, вказаної у специфікації та у видатковій накладній. Моментом виконання обов'язку передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному в п.3.1 договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками покупця та постачальника.
Вказаним договором сторони передбачили, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі чи псування товару переходить до покупця в момент передачі товару у місці поставки, вказаному у п.3.1 Договору. Приймання товару покупцем по кількості, асортименту, комплектності, якості, тарі та (або) упаковці товару здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, комплектність, якість, цілісність тари та (або) упаковки, пломб на них (у разі наявності), а також відсутності ознак пошкодження та/або псування товару і у випадку їх виявлення негайно письмово заявити про це Постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості, асортименту, комплектності, якості, тарі та (або) упаковці товару. (п.п. 3.5, 3.6 договору).
Згідно п.п. 5.2, 5.4, 5.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. За несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки. При стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.
Згідно п.п. 11.1 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до „31" грудня 2018р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками.
Згідно специфікації №1 від 19.05.2016р. (додаток №1 до договору) сторони дійшли згоди щодо передачі товару - сівалки зернової механічної СЗМ-4 вартістю 425000,00 грн., про що сторони засвідчили своїми підписами та печатками.
Згідно видаткової накладної №57 від 19.05.2016р. та акта приймання-передачі від 19.05.2016р. (додаток №2 до договору) товар - (сівалка зернова механічна СЗМ-4) отримано покупцем (ППСВ „Велика родина") у повному обсязі, претензій у покупця немає, про що представники сторін поставили свої підписи які засвідчили печатками.
10.08.2016р. ППСП „Велика родина" частково сплатив 195000,00 грн. коштів за сівалку зернову механічну СЗМ-4, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р.
Оскільки решта заборгованості за товар в сумі 230000,00 грн. залишилась непогашеною, ФОП Міняйлук С.М. звернувся із позовом про стягання із відповідача заборгованості по договору поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. у сумі 334610,97 грн., з яких 230000,00 грн. основного боргу, 32680,61 грн. інфляційних втрат, 7202,26 грн. 3% річних та 64728,10 грн. пені.
Натомість ППСВ „Велика родина" звернувся до суду із зустрічним позовом про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення із ФОП Міняйлука С.М. грошових коштів у розмірі 295 000,00 грн., посилаючись на невиконання останнім зобов'язань по передачі товару покупцю.
В матеріали справи подано копію квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. про прийняття від ППСВ „Велика родина" 100 тис. гривень по договору поставки №57 від 19.05.2016р., а також протокол огляду місця події від 26.09.2016р., постанову про закриття кримінального провадження від 30.09.2016р.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки №123 від 19.05.2016р., відповідно до якого покупець (ППСВ „Велика родина") взяв на себе зобов'язання прийняти від продавця (ФОП Міняйлук В.С.) товар - сівалку зернову механічну СЗМ-4 на загальну суму 425 тис. грн. та в обумовлені договором строки провести оплату.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом 19.05.2016р. отримав відповідний товар належної якості за відсутності будь-яких претензій, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними: специфікацією №1 від 19.05.2016р. на суму 425000,00 грн., видатковою накладною №57 від 19.05.2016р., актом приймання-передачі від 19.05.2016р. Докази про отримання некомплектного товару або товару неналежної якості матеріалами справи не підтверджено.
Доводи відповідача стосовно того, що товар (сівалку зернову механічну СЗМ-4) було повернуто ФОП Міняйлуку С.М. для технічного обслуговування, яка на даний час знаходиться у нього на зберіганні та покупцю не поверталась, належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того судом враховується, що відповідач вправі розпоряджатись отриманою сівалкою, в тому числі передавати її будь-кому на підставі певних домовленостей. Така передача сівалки не впливає на зміст зобов'язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач - ППСВ „Велика родина" частково оплатив товар шляхом передачі ФОП Міняйлук В.С. готівкових коштів на суму 195 000,00 грн., що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. на суму 195 000,00 грн. із підписом та відтиском печатки ФОП Міняйлук В.С., підстава - часткова оплата за сівалку. Докази про оплату решти боргу в сумі 230 000,00 грн. у матеріалах справи відсутні.
Відтак, правомірною суд вважає заборгованість в сумі 230 000,00 грн., яка підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та не спростована відповідачем в ході вирішення даної справи.
Щодо правомірності нарахування позивачем пені в сумі 64 728,10 грн. та підстав для стягнення останньої із відповідача, судом до уваги приймається таке.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).
Із матеріалів справи слідує, що договором поставки від 19.05.2016р. №123 (п.п.2.3, 2.4 договору) передбачено умови оплати товару, зокрема сторони погодили оплату в розмірі 50% в розмірі 212 500,00 грн. вартості товару на умовах відтермінування протягом 74 днів з моменту відвантаження товару і до 01.08.2016 року. Другу частину коштів 50% відсотків, що становить 212500,00 грн. вартості товару покупець повинен сплатити до 01.10.2016р.
Судом прийнято до уваги поданий позивачем розрахунок пені та приймається до уваги таке.
У зв'язку із частковою оплатою відповідачем 10.08.2016р. коштів в сумі 195000,00 грн. згідно квитанції до ПКО №34 від 10.08.2016р., періодом прострочення оплати є: з 02.08.2016р. по 09.08.2016р. (10.08.2016р. день оплати) за 8 днів прострочення із суми боргу 212 500,00 грн. = 1 439,89 грн. пені; з 11.08.2016р. по 06.10.2017р. за 422 дні прострочення і з суми боргу 17 500,00 грн. = 5 515,91 грн. пені; з 02.10.2016р. по 06.10.2017р. за 370 днів прострочення із суми боргу 212 500,00 грн. = 57 718,37 грн. пені. Відтак, правомірною є пеня в сумі 64 674,17 грн., решта пені в сумі 53,93 грн. позивачем обраховано неправомірно та до уваги судом не приймається.
Судом при перерахунку сум 3% річних та інфляційних витрат враховується таке.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Із врахуванням вищевикладеного, судом при перерахунку заявлених до стягнення суми 3% річних та суми інфляційних втрат приймається до уваги, що останні обраховані правильно та відповідають нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору.
Щодо поданого відповідачем (ППСВ „Велика родина") зустрічного позову про розірвання договору поставки сільськогосподарської техніки №123 від 19.05.2016р. та стягнення із ФОП Міняйлука С.М. грошових коштів у розмірі 295 000,00 грн., судом до уваги приймається таке.
Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частинами 3, 4 вказаної статті передбачено, що в разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Із матеріалів справи слідує, що як підставу для розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. позивач за зустрічним позовом посилається на те, що товар (сіялка зернова механічна СЗМ-4) фактично не передано покупцю, оскільки останній було повернуто ФОП Міняйлуку С.М. на його ж прохання для проведення техогляду.
Судом встановленого, що вказаний товар 19.05.2016р. було отримано покупцем, що підтверджено належним чином оформленими та підписаними: специфікацією №1 від 19.05.2016р. на суму 425000,00 грн., видатковою накладною №57 від 19.05.2016р., актом приймання-передачі від 19.05.2016р. Докази про отримання покупцем некомплектного товару або товару неналежної якості, у суду відсутні.
Відтак, підстави розірвання спірного договору із підстав невиконання ФОП Міняйлук С.М. зобов'язань по передачі товару, матеріалами справи не підтвердженні. Поданий суду протокол огляду місця події від 26.09.2016р. та постанова про закриття кримінального провадження від 30.09.2016р. такими доказами у розумінні ст. ст. 32, 34, 43 ГПК України також не вважаються, а тому судом до уваги не приймаються.
Щодо поданої в матеріали справи квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. на суму 100 тис. грн. як доказ оплати позивачем за зустрічним позовом 295 000,00 грн. коштів, а не 195 000,00 грн. як встановлено судом враховується таке.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 11-13 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 передбачено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Відповідно до пп. 3.1, 3.3 п. 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
У квитанції до прибуткового касового ордера зазначаються: назва підприємства; номер документа; від кого прийнято готівку; підстава; сума; дата складання; підписи головного бухгалтера та касира, печатку (штамп) касира або відмітка касового апарату.
Підпунктом 3.11 п. 3 Положення № 637 передбачено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.
Згідно з пп. 3.12 п. 3 Положення №637 зазначено, що під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).
Із поданої до справи квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 10.08.2016р. на суму 100 тис. грн. слідує, що остання не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №637, зокрема у квитанції відсутні обов'язкові реквізити: підстава отримання готівкових коштів, відсутній відбиток печатки підприємства, яке отримало готівку, а підпис Міняйлука С.М. про отримання коштів вочевидь не збігається із підписами на інших первинних документах, в тому числі квитанції №34 від 10.08.2016р. на суму 195 000,00 грн.
Відтак, суд дійшов до висновку про недоведеність факту внесення покупцем 100 000,00 грн. готівки в касу продавця за договором поставки від 19.05.2016р. №123. Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 11.04.22017р. у справі №921/474/16-г/18, у якій досліджувалось питання обов'язкових реквізитів квитанції ПКО при внесення готівки у касу підприємства.
За таких обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом про розірвання договору та про стягнення із ФОП Міняйлук С.М. 295 000,00 грн. коштів матеріалами справи не підтверджені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Положеннями ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Із врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ФОП Міняйлука С.М. за первісним позовом підлягають частковому задоволенню в сумі 230 000,00 грн. основного боргу, 64 674,17 грн. пені, 7 202,26 грн. 3% річних та 32 680,61 грн. інфляційних втрат. В решті 53,93 грн. пені суд вважає вимоги необгрунтованими. У зустрічному позові про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення 295 000, 00 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Судові витрати за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича, с. Струга, Новоушицького району Хмельницької області до приватного підприємства сільськогосподарського виробництва „Велика родина", с. Жилинці, Ярмолинецького району, Хмельницької області про стягнення заборгованості у розмірі 334 610, 97 грн. задовольнити частково.
Стягнути із приватного підприємства сільськогосподарського виробництва „Велика родина", с.Жилинці, Ярмолинецького району, Хмельницької області (код ЄДРПОУ 38283176) на користь фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича, с. Струга, Новоушицького району Хмельницької області (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 230 000,00 грн. (двісті тридцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 64 674,17 грн. (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 17 коп.) пені, 7 202,26 грн. (сім тисяч двісті дві гривні 26 коп.) 3% річних, 32 680,61 грн. (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 61 коп.) інфляційних втрат, 5 018,35 грн. (п'ять тисяч вісімнадцять гривень 35 коп.) витрат по оплаті судового збору.
В решті 53,93 грн. пені відмовити.
У зустрічному позові приватного підприємства сільськогосподарського виробництва „Велика родина", с. Жилинці, Ярмолинецького району, Хмельницької області до фізичної особи-підприємця Міняйлука Сергія Миколайовича, с. Струга, Новоушицького району Хмельницької області про розірвання договору поставки №123 від 19.05.2016р. та стягнення 295 000, 00 грн. відмовити.
Повне рішення складено 15.12.2017р.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддруковано 3 прим.
1-до матеріалів справи