Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" грудня 2017 р.Справа № 922/3991/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків
про стягнення 3958,07 грн.
за участю представників:
позивача - Сітаро О.В. за довіреністю № 01-16/4846 від 15.08.2017 р.
відповідача - Сумцова Н.В. за довіреністю № 10010 від 23.12.2016 р.
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 3958,07 грн., з яких: 810,75 грн. - пеня за липень 2017 р. та серпень 2017 р.; 97,25 грн. - 3% річних за липень 2017 р. та серпень 2017 р.; 3050,07 грн. - інфляційні нарахування у червні 2017 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2017 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2017 р. о 12:15.
Позивач, через канцелярію господарського суду 13.12.2017 р. за вх. № 41576, надав письмові пояснення з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. У наданих письмових поясненнях позивач виклав клопотання про залучення до участі у справі на підставі ст. 27 ГПК України військової частини А 1215 в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Розглянувши клопотання позивача про залучення військової частини НОМЕР_1 до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, господарський суд прийшов до висновку про його відхилення, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду справи відсутня інформація щодо військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач, через канцелярію господарського суду 13.12.2017 р. за вх. № 41733, надав відзив на позовну заяву, який судом долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач просив суд визнати незадовільний майновий стан відповідача та зменшити розмір пені на 90%.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір пені на 90%.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд встановив наступне.
12 квітня 2006 року між АК "Харківобленерго" (постачальник) та військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 0169 (надалі - договір).
Відповідно до п. 2.1.2. договору постачальник електричної енергії (позивач) зобов'язувався постачати електричну енергію в обсягах, визначених в розділі 5 договору, з урахуванням розділу 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1 до договору "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу" та додатка 2 "Порядок розрахунків".
Відповідно до п. 2.2.5. договору споживач (відповідач) зобов'язувався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Пунктом 4.2.1. договору було встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5. договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.
05 січня 2015 р. між АК "Харківобленерго" (постачальник), військовою частиною А - 1215 (споживач) та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харків (платник) була укладена додаткова угода до договору, за якою сторони змінили в п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, п.п.6, 8, 10 додатка 2 до договору "Порядок розрахунків" слова "Споживач" на "Платник", тобто платником за договором від 12.04.2006 р. № 0169 став Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків.
Відповідно до умов додаткової угоди оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (у тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання споживачем рахунку та акта звіряння взаєморозрахунків. Безоблікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень "Правил користування електричною енергією" (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється споживачем на поточні рахунки постачальника зі спеціальним режимом використання у відповідному банку. Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3 % річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі, перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акта звіряння взаєморозрахунків або акта виконаних робіт.
Тобто оплата обсягу спожитої електричної енергії (у тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, оплата нарахувань з надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, нарахування пені, 3% річних, індексу інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі відповідно до пункту 1 статті 275 ГК України та пункту 10.2 "Правил користування електричною енергією" є обов'язком відповідача як платника за договором.
Згідно позову позивач вказує, що він, як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, але відповідачем умови договору щодо сплати спожитої електричної енергії виконані несвоєчасно, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з пені, індексу інфляції та 3% річних.
В підтвердження свої вимог позивачем надані до суду копії звітів про обсяги спожитої електричної енергії та копії рахунків за всі нарахування за спірний період з доказами їх направлення відповідачу (том 1 а.с. 41 - 57). Також, позивачем були надані до суду відповідні розрахунки заявлених до стягнення сум.
Дослідивши розрахунки позивача, судом було встановлено, що розмір пені за липень 2017 р. та серпень 2017 р. становить 810,75 грн.; розмір 3% річних за липень 2017 р. та серпень 2017 р. становить 97,25 грн.; розмір інфляційних нарахованих у червні 2017 р. становить 3050,07 грн.
При цьому, суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу зазначених сум в матеріалах справи не міститься, а відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 810,75 грн. пені за липень 2017 р. та серпень 2017 р.; 97,25 грн. 3% річних за липень 2017 р. та серпень 2017 р.; 3050,07 грн. інфляційних нарахувань у червні 2017 р., є законними та обґрунтованими.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, суд враховує, що ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.
В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи інтереси позивача, а також зважаючи на те, що сплата відповідачем пені зачіпає не лише його майнові інтереси, а й держави, оскільки відповідач фінансується за рахунок коштів державного бюджету, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%.
За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 405,38 грн. пені за липень 2017 р. та серпень 2017 р.; 97,25 грн. 3% річних за липень 2017 р. та серпень 2017 р.; 3050,07 грн. інфляційних нарахувань у червні 2017 р.
Враховуючи положення ст. 49 ГПК України та п.4.3. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", яким передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду у розмірі 1600,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 230, 231, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, ідентифікаційний код 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, ідентифікаційний код 00131954; п/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) пеню у розмірі 405,38 грн., 3% річних у розмірі 97,25 грн., інфляційні у розмірі 3050,07 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 18.12.2017 р.
Суддя А.М. Буракова