ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2017Справа №910/17519/17
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"
до товариства з обмеженою відповідальністю "К і К"
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 229 821,94 грн.
Представники:
від позивача: Сахній А.Я. - представник за довіреністю № 6-158 від 14.02.2017 р.;
від відповідача: Гвоздецька Я.Ю. - представник за довіреністю б/н від 30.10.2017 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 229 821,94 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.09.2016 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг №1609000207.
Оскільки, відповідач не надав передбачені договором послуги, тому позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення пені в розмірі 133 259,84 грн. та 10% штрафу і розмірі 96 562,10 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.2017 р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.10.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103039297810, але 31.10.2017 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача не заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 11.10.2017 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2017 року розгляд справи відкладено на 27.11.2017 року.
27.11.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву.
Представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача заперечував проти даного клопотання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
06.09.2016 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "К і К" (виконавець) укладено договір №1609000207 на надання послуг.
Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та залученими силами і засобами, матеріалами і механізмами надати, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступні послуги: роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ) (КОД 43.29.1/45342000-6).
Відповідно до п. 1.2. договору, склад та обсяги послуг, що доручаються до надання виконавцю, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору та представлена в додатку №2 до цього договору. Якість матеріалів, що використовуються виконавцем при наданні послуг, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що виконавець зобов'язується надати послуги протягом 150 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок надання послуг.
Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за надання послуг, передбачених цим договором, замовник виплачує виконавцю у відповідності до договірної ціни (додаток №1 до договору), 965 621,00 грн., в т.ч. ПДВ грн. (160 936,84 грн.).
Згідно з п. 9.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків - до повного виконання.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року у справі № 910/27861/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "К І К" про зобов'язання виконати умови договору, позов задоволено повністю, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "К І К" (02166, м. Київ, вул. м. Жукова, будинок 26; ідентифікаційний код: 21619519) виконати умови договору на надання послуг №1609000207 від 06.09.2016, укладеного між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К І К", а саме виконати в повному обсязі "Роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ)" на загальну суму 965621,00 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "К І К" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року у справі № 910/27861/17 набрало законної сили 11.05.2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 року у справі № 910/27861/17 повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "К і К" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2017р. у справі № 910/2761/17 (з доданими матеріалами).
Відповідно до ч.3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У вищезазначеному рішенні встановлено, що відлік строку для виконання відповідачем робіт за договором №1609000207 розпочався з 06.12.2016 та спливає 04.05.2017.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано відповідачеві пеню станом на 19.09.2017 року у розмірі 133259,84 грн. та штраф 10% у розмірі 96 562,10 грн.
Відповідно до п.5.3 договору за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання за цим договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо), він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п.2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.
Відповідно до абз. 3 п.2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем не виконані роботи в установлені договором строки (терміни), тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 133 259,84 грн. та штрафу у розмірі 96 562,10 грн. за розрахунком позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
В даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 №3-24гс12, від 09.04.2012 №3-88гс11.
Водночас, суд вважає за необхідне не застосовувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15, за змістом якої зазначається, що одночасне застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Так, ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Як вбачається з вищевказаної постанови, вона була прийнята Верховним Судом України за результатами розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій, нарахованих за порушення зобов'язань за кредитним договором, а тому, враховуючи суб'єктний склад сторін, правову природу спірного правочину та умови відповідних пунктів кредитного договору, якими передбачено стягнення штрафу та пені за порушення зобов'язань за кредитним договором, висновок щодо неможливості одночасного стягнення штрафу та пені за порушення зобов'язання було зроблено Верховним Судом України лише виходячи з положень статті 549 Цивільного кодексу України, яка і підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.
В даному випадку обидві сторони спірного правочину є суб'єктами господарювання, відповідачем було порушено саме господарське зобов'язання, а тому згідно з приписів статті 9 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, як спеціального закону в частині відповідальності за порушення у сфері господарювання.
Конституція України у ст. 61 передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Вказана норма міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", а тому положення ст. 61 Конституції України стосуються в першу чергу фізичних осіб.
Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення №7-рп/2001 від 30 травня 2001 року у справі №1-22/2001) дійшов висновку що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення, не можуть бути ототожнені поняття санкцій та виду відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.
Крім того, можливість одночасного застосування штрафу та пені прямо вбачається із Господарського кодексу України (стаття 231 ГК України), який передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.
Аналогічну правову позицію щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені у господарських зобов'язаннях викладено також у постановах Вищого господарського суду України від 11.11.2015 у справі №911/2418/15, від 27.10.2015 у справі №924/303/15, від 12.05.2015 р. у справі №910/9209/13, від 05.02.2015 р. у справі №910/7041/14, від 30.03.2015 у справі №911/3222/14, від 07.10.2015 у справі №924/218/15, від 11.11.2015 у справі №911/2418/15.
При цьому, на переконання суду, зазначені вище постанови Верховного Суду України, які приймались у господарських справах, та постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у цивільній справі №6-2003цс15, не є суперечливими між собою щодо тлумачення норм матеріального права, оскільки вони не є тотожними або подібними, приймались відносно різного суб'єктного складу сторін, а також правовідносин (господарських чи цивільних).
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст. 34, ч.3 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" (02089, м. Київ, вул. М.Жукова, будинок 26; код ЄДРПОУ 21619519) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (79053, м. Львів, вул.. І.Рубчака, 3, код ЄДРПОУ 25560823) пеню у розмірі 133 259 (сто тридцять три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп., штраф у розмірі 96 562 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 10 коп. та судовий збір в розмірі 3 447 (три тисячі чотириста сорок сім) грн. 33 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 18.12.2017 року.
Суддя С.М. Мудрий