ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2017Справа №910/19749/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
До Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України»
Про стягнення 228 174,84 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Іващенко О.В.
Від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України» (далі - відповідач) про стягнення 228 174,84 грн., з яких: 225 725,02 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 2 449,82 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.17. порушено провадження у справі № 910/19749/17 та призначено її до розгляду на 05.12.17.
05.12.17. відповідач подав пояснення. Відповідно до яких проти позову не заперечує.
В судовому засіданні 05.12.17. було оголошено перерву до 14.12.17.
Позивачем в судовому засіданні 14.12.17 підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 14.12.17. не з'явився, проте, 13.12.17. через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/19749/17.
В судовому засіданні 14.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.04.06. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 10307 (далі - Договір), який додатковою угодою від 29.12.10. було викладено в новій редакції, відповідно до умов якого (п. 1) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об'єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.
Відповідно до п. 2.2 Договору, позивач зобов'язується постачати Споживачу електроенергію як різновид товару, повідомляти про зміну тарифів.
Відповідач в свою чергу, згідно з п. 2.3 Договору зобов'язався дотримуватись режиму споживання електричної енергії та режиму роботи електроустановок, оплачувати вартість електричної енергії.
Договір на постачання електричної енергії № 10307 від 25.04.06. є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Додатком № 2 до Договору встановлено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.
Як визначено Додатком № 5Б до Договору, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.02.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачем поставлено, а відповідачем було спожито електричну енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем: за активну електричну енергію за період з 01.07.17. по 01.08.17. в розмірі 225 725,02 грн. та за реактивну електричну енергію за період з 01.07.17. по 01.08.17. в розмірі 2449,82 грн.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розмір пред'явлено позивачем до стягнення заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції, актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання за Договором по оплаті електричної енергії в повному обсязі, борг відповідача перед позивачем за Договором становить: за активну електричну енергію за період з 01.07.17. по 01.08.17. 225 725,02 грн. та за реактивну електричну енергію за період з 01.07.17. по 01.08.17. 2449,82 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач обставини, які повідомлені позивачем, визнав, господарський суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за активну електричну енергію та за реактивну електричну енергію підлягає задоволенню повністю, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 225 725,02 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 2 449,82 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України» (03110, м. Київ, вул. Амосова,6; ідентифікаційний код 05493562) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, ідентифікаційний код 00131305, на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ПАТ «Ощадбанк», МФО 322669, Одержувач - ПАТ «Київенерго») 225 725 (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 02 коп. - боргу за спожиту активну електричну енергію.
3. Стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України» (03110, м. Київ, вул. Амосова,6; ідентифікаційний код 05493562) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, ідентифікаційний код 00131305, на розрахунковий рахунок № 260029395 у ПАТ «ПУМБ» РЦ в м. Київ, МФО 334851, Одержувач: ПАТ «Київенерго») 2 449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 82 коп. - боргу за спожиту реактивну електричну енергію.
4. Стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України» (03110, м. Київ, вул. Амосова,6; ідентифікаційний код 05493562) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, ідентифікаційний код 00131305, на рахунок № 2600223590 у ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, Одержувач - ПАТ «Київенерго») 3 422 (три тисячі чотириста двадцять дві) грн. 62 коп. судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.12.17.
Суддя Т.М. Ващенко