номер провадження справи 22/95/17
12.12.2017 Справа № 908/2124/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.
представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 23.09.2017 р.;
представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 295 від 16.03.2017 р.;
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2124/17
за позовом: Державного підприємства “Державний інститут по проектуванню промислових підприємств” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення 167801,87 грн.
25.10.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Державний інститут по проектуванню промислових підприємств” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 149748,00 грн. основного боргу, 13846,56 грн. пені, 1661,59 грн. - 3% річних та 2545,72 грн. інфляційних збитків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2017 р. справу № 908/2124/17 передано на розгляд судді Ярешко О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2017 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., порушено провадження по справі № 908/2124/17, присвоєно справі номер провадження 22/95/17, справу призначено до розгляду в засіданні на 21.11.2017 р.
На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.12.2017 р.
У судовому засіданні 12.12.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору на виконання проектно-вишукувальних робіт № 590516 від 12.05.2016 р., а саме несплатою вартості виконаних за договором робіт у сумі 149748,00 грн. у встановлений договором строк. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625 ЦК України.
У відзиві, який надійшов від відповідача 21.11.2017 р., зазначено про сплату відповідачем 30.10.2017 р. вартості послуг за договором № 590516 від 12.05.2016 р. у сумі 149748,00 грн. Просить припинити провадження в справі № 908/2124/17 в частині розгляду позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 149748,00 грн. основної заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України; зменшити розмір неустойки за договором № 590516 від 12.05.2016 р.; розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців, рівними частинами.
12.12.2017 р. від відповідача надійшло доповнення до відзиву, просить відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені за договором № 590516 від 12.05.2016 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
12.05.2016 р. між Державним підприємством «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств» (виконавець за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», новим найменуванням якого є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт № 590516.
Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов'язався виконати проектно-вишукувальні роботи по виготовленню робочого проект «Розширення ПС 35/6кВ «Набережна» в м. Запоріжжя (коригування)» і здати замовнику у встановлені строки комплектно і належної якості, а замовник зобов'язується їх прийняти і сплатити.
Вартість робіт і порядок розрахунків визначені сторонами в розділі 2 договору. Відповідно до п. 2.1 вартість робіт визначається згідно зведеного кошторису на виконання проектно-вишукувальних робіт, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2) і становить 124790 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 24958,00 грн.; загальна сума по договору - 149748,00 грн.
Розрахунки за виконані роботи проводяться замовником протягом 180 календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт на підставі отриманого замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов: підписання сторонами у двосторонньому порядку акту здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт; реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 8.1 договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2017 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Невід'ємними частинами договору сторони визначили: завдання на проектування; кошторис на виконання проектно-вишукувальних робіт; календарний план-графік виконання робіт.
30.11.2016 р. сторонами за договором підписаний акт № 1 здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт по договору № 590516 від 12.05.2016 р., відповідно до якого проектна документація виконана і належним чином оформлена, до сплати належить 149748,00 грн.; робота виконана і передана замовнику. Акт відповідачем підписаний без зауважень та заперечень.
02.08.2017 р. позивач направив відповідачу претензію № 11/213, відповідно до якої пропонував сплатити в добровільному порядку суму 149748,00 грн. боргу за договором № 590516 від 12.05.2016 р.
У відповіді від 15.08.2017 р. на претензію відповідач зазначив, що знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, у зв'язку з чим просив розглянути питання розстрочення оплати виконаних робіт за договором терміном на 6 місяців.
Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
За приписами ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, сторонами без зауважень та заперечень підписаний та скріплений печатками акт № 1 від 30.11.2016 р., в якому зазначено, що відповідачем згідно з договором № 590516 прийнята робота - виконання проектно-вишукувальних робіт по виготовленню робочого проекту: «Розширення ПС 35/6кВ «Набережна» в м. Запоріжжя (коригування)», належить до сплати 149748,00 грн.
У письмовому відзиві, який надійшов до суду 21.11.2017 р., відповідач повідомив суд, що сума основного боргу 149748,00 грн. сплачена ним на підставі платіжного доручення № 555613 від 30.10.2017 р. До відзиву відповідачем долучене платіжне доручення № 55613 від 30.10.2017 р., відповідно до якого на рахунок позивача перераховано суму 149748,00 грн. із призначенням платежу: «опл. за виг/ роб. проекту «Розширення ПС 35/6кВ «Набережна» в м. Зап. дог. 590516 від 12.05.16, рах. 60/16 від 30.11.16».
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив надходження від відповідача коштів у сумі 149748,00 грн.
Таким чином, після порушення провадження в справі № 908/2124/17 відповідачем було сплачено основну суму боргу за договором № 590516 від 12.05.2016 р.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі викладеного, провадження в частині стягнення суми 149748,00 грн. слід припинити за відсутністю предмету спору.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 1661,59 грн. 3% річних та суми 2545,72 грн. інфляційних збитків.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних збитків заявлена обґрунтовано.
Позивач нараховує 3% річних за загальний період із 30.05.2017 р. до 11.10.2017 р. включно. Розрахунок 3% річних позивачем зроблений правильно. Із відповідача на користь позивача стягується сума 1661,59 грн. 3% річних.
Інфляційні збитки позивач нараховує за період із червня по серпень 2017 р. Разом з тим, при розрахунку позивачем допущені арифметичні помилки. Згідно з перерахунком суду сума інфляційних збитків за визначений позивачем період становить 2547,81 грн. Відповідно до приписів ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимогу, із відповідача на користь позивача стягується сума 2545,72 грн. інфляційних збитків.
Позивач просить стягнути з відповідача суму 13846,59 грн. пені на підставі п. 5.2 договору № 590516 від 12.05.2016 р.
Вирішуючи спір у частині стягнення суми пені, суд враховував наступне.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 договору № 590516 сторони визначили, що при несвоєчасному виконанні зобов'язань за п. 2.3 замовник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми невиконаного зобов'язання.
Згідно п. 2.3 договору, після укладення договору, по письмовому зверненню виконавця, можлива попередня оплата в розмірі 62395,00 грн., крім того ПДВ 20% - 12479,00 грн.; загальна сума - 74874,00 грн. (що складає 50% від вартості робіт за цим договором), при умові фінансової можливості замовника.
Тобто, положеннями пункту 2.3 договору сторони визначили не обов'язок, а право відповідача здійснити попередню оплату за договором. Письмового звернення позивача до відповідача щодо здійснення попередньої оплати матеріали справи не містять.
Відповідальність сторін у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання щодо розрахунків за виконані роботи (п. 2.4 договору) договором не визначена.
На підставі викладеного, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 13846,56 грн. судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю. Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки судом не розглядається, оскільки в задоволенні вимоги про стягнення пені судом відмовлено.
На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання, викладене в відзиві, про розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив.
Проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 р. розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 вказаної постанови).
Обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання судового рішення, відповідач вказує на знаходження підприємства протягом 2014-2017 років у тяжкому фінансовому стані, що, як наслідок, ускладнило виконання ним зобов'язань за договорами. Ступінь виконання зобов'язання відповідача перед позивачем знаходиться в прямій залежності від стану виконання зобов'язання споживачів перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» та політики НКРЕКП щодо встановлення нульових відсотків нарахувань на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго». За 12 місяців 2016 р. сума неотриманих з поточного рахунку товариства коштів через застосування нульового нормативу склала 538,9 млн.грн. У період із липня по вересень 2017 р. постановами НКРЕКП крім відрахувань коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, було встановлено суми щодобових відрахувань (утримань) коштів із поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 12690092,26 грн. на добу у липні 2017 р., 19280619,09 грн. на добу в серпні 2017 р. та 4055705,47 грн. на добу у вересні 2017 р. Зазначені відрахування фактично позбавляють ПАТ «Запоріжжяобленерго» всього прибутку від господарської діяльності, починаючи з липня 2017 р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» має заборгованість: за роботи, послуги та ТМЦ станом на 01.11.2017 р. - 73,5 млн.грн.; з оплати податків та зборів станом на 14.11.2017 р. - 194,9 млн.грн.; із заробітної плати перед працівниками за період: липень-жовтень 2017 р. - 138,002 млн.грн. Відповідач має низький рівень надходжень коштів від споживачів електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Це обумовлено тим, що найбільш енергоємні підприємства не виконують свої договірні зобов'язання з оплати спожитої електроенергії. Станом на 15.11.2017 р. заборгованість споживачів за відпущену електроенергію склала 985 млн.грн. Укладаються договори про реструктуризацію заборгованості за електроенергію, що є перенесенням термінів оплати за спожиту електроенергію. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83 затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого включено ПАТ “Запоріжжяобленерго”.
Докази на підтвердження тяжкого фінансового становища відповідача долучені до матеріалів справи.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги надані докази скрутного фінансового становища відповідача, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково та розстрочити виконання рішення суду на 2 місяці, починаючи з січня 2018 року.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2309,34 грн. покладається на відповідача, оскільки спір доведений до суду внаслідок його неправильних дій (сплата основної суми боргу здійснена відповідачем після порушення провадження в справі). Судовий збір у сумі 207,70 грн. покладається на позивача при частковому задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Державного підприємства “Державний інститут по проектуванню промислових підприємств” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, будинок 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Державний інститут по проектуванню промислових підприємств” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, код ЄДРПОУ 32343302) суму 1661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 59 коп. - 3% річних, суму 2545 (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 72 коп. інфляційних збитків.
Розстрочити виконання рішення суду строком на 2 (два) місяці, починаючи з січня 2018 року шляхом стягнення до 31 січня 2018 року (включно) суми 2103 (дві тисячі сто три) грн. 66 коп., до 28 лютого 2018 року (включно) суми 2103 (дві тисячі сто три) грн. 65 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, будинок 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Державний інститут по проектуванню промислових підприємств” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, код ЄДРПОУ 32343302) суму 2309 (дві тисячі триста дев'ять) грн. 34 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У частині стягнення суми 149748 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 00 коп. основної суми боргу провадження припинити за відсутністю предмету спору.
Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.
Суддя О.В. Ярешко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.