61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
12.12.2017 Справа № 905/2028/17
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Паляниці Ю.О., Тарапати С.С., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс”, Донецька область, м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості у розмірі 2595006,00 грн., з яких 1682333,50грн. - основний борг, 790327,48грн. - інфляційні нарахування, 122345,02грн. - 3% річних.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засідання 12.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам'янське, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс”, Донецька область, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 2595006,00грн., з яких 1682333,50грн. - основний борг, 790327,48грн. - інфляційні нарахування, 122345,02грн. - 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Бойко І.А. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №15-0152-01 від 20.01.2015р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: розрахунок позовних вимог; правоустановчі документи; договір №15-0152-01 від 20.01.2015р. та додаткові угоди до нього; накладні; рахунки; довіреності; витяг з книги обліку видачі рахунків, податкових накладних, актів звірки та інших документів; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 01.05.2017р.
Під час розгляду справи позивачем був наданий лист від 18.10.2017р. на підтвердження відсутності в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, та відсутність рішення цих органів зі спору між тими ж сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав.
26.09.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №522/06-321 від 25.09.2017р., в якому останній проти позову заперечив, просив припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 1682333,50грн., посилаючись на проведення відповідачем заліку зустрічних однорідних вимог на вказану суму, в решті позовних вимог просив відмовити, посилаючись на настання форс-мажорних обставин. До відзиву надав: витяги з ЄДРПОУ; заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №522/204-06 від 21.09.2017р. та докази її направлення позивачу; договір будівельного підряду №12-0497-02 від 02.03.2012р. з додатковими угодами та додатками до них; пояснення б/н б/д; листи №924-06 від 08.12.2015р., №522/883-06 від 19.11.2015р., №923-06 від 08.12.2015р., №522/338-00 від 30.09.2016р. №522/340-00 від 30.09.2016р., №522/341-00 від 30.09.2016р., №522/342-00 від 30.09.2016р., №522-343-00 від 30.09.2016р., №522/06-00 від 06.05.2017р. та докази їх направлення; сертифікати про форс-мажорні обставини.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, справу призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
Ухвалою суду від 02.11.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 04.12.2017р.
27.11.2017р. на електрону адресу суду (28.11.2017р. на поштову адресу) від відповідача надійшли пояснення №522/06-578 від 27.11.2017р. з додатками.
27.11.2017р. на електрону адресу суду від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву №017/ис-139 від 27.11.2017р. з додатками.
Розпорядженням від 29.11.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи. Протоколом від 29.11.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Левшина Я.О., судді: Тарапата С.С., Паляниця Ю.О.
Представник позивача в судове засідання 12.12.2017р. не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Представник відповідача в судове засідання 12.12.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем та позивачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
19.12.2016р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір №15-0152-01 (далі договір), згідно п. 1.1 якого, продавець зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах і за цінами, передбаченими цим договором та специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару, перерахованого в специфікаціях до цього договору, вказана на умовах EXW- склад продавця згідно Інкотермс (правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової палати в редакції 2010р.).
За умовами п.п. 3.2, 3.5 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, на умовах за фактом отримання товару та іншими формами розрахунків. Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунків.
Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печаткою і діє до 31.12.2015р., а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх закінчення (п. 10.6 договору).
Сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 21.01.2015р., №2 від 25.02.2015р., №3 від 30.03.2015р., №4 від 07.04.2015р., №5 від 03.06.2015р., №6 від 28.02.2015р., №7 від 21.07.2015р., №8 від 27.10.2015р., в яких сторони узгодили специфікації до договору, в яких відповідно погодили найменування товару, його ціну та кількість, умови постачання. Відповідно до даних специфікації форма сплати - за фактом отримання товару.
На виконання умов договору та специфікацій позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 1682333,50грн., що підтверджується накладними: №4 від 22.01.2015р., №5 від 22.01.2015р., №6 від 22.01.2015р., №7 від 22.01.2015р., №8 від 26.01.2015р., №9 від 29.01.2015р., №10 від 26.01.2015р., №11 від 26.01.2015р., №12 від 26.01.2015р., №13 від 26.01.2015р., №14 від 27.01.2015р.,№15 від 27.01.2015р., №16 від 27.01.2015р., №17 від 27.01.2015р., №18 від 27.01.2015р., №19 від 27.01.2015р., №20 від 28.01.2015р., №21 від 28.01.2015р., №22 від 29.01.2015р., №23 від 29.01.2015р., №24 від 30.01.2015р., №25 від 28.01.2015р., №26 від 29.01.2015р., №27 від 28.01.2015р., №28 від 29.01.2015р., №29 від 30.01.2015р., №30 від 29.01.2015р., №22/сн від 20.01.2015р., №23/сн від 28.01.2015р., №24/сн від 30.01.2015р., №25/сн від 30.01.2015р., №26/сн від 30.01.2015р., №35/сн від 12.02.2015р., №36/сн від 25.02.2015р., №37/сн від 28.02.2015р., №38/сн від 28.02.2015р., №39/сн від 28.02.2015р., №56/сн від 28.02.2015р., №85/сн від 13.03.2015р., №86/сн від 26.03.2015р., №87/сн від 31.03.2015р., №88/сн від 31.03.2015р., №102/сн від 31.03.2015р., №124/сн від 07.04.2015р., №125/сн від 27.04.2015р., №126/сн від 27.04.2015р., №69/сн від 17.06.2015р., №197/сн від 24.06.2015р., №283/сн від 31.08.2015р., №284/сн від 31.08.2015р.
Даний товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей: №1298 від 22.01.2015р., №1293 від 31.01.2015р., №1305 від 28.01.2015р., №1299 від 22.01.2015р., №1300 від 22.01.2015р., №1297 від 20.01.2015р., №1319 від 22.01.2015р., №1325 від 23.02.2015р., №1316 від 28.02.2015р., №1322 від 12.02.2015р., №1314 від 03.02.2015р., №1332 від 10.03.2015р., №1338 від 26.03.2015р., №1330 від 06.03.2015р., №1331 від 10.03.2015р., №1336 від 20.03.2015р., №1342 від 06.04.2015р., №1341 від 06.04.2015р., №1340 від 03.04.2015р., №1343 від 10.06.2015р., №1344 від 19.06.2015р., №1349 від 27.08.2015р., №1347 від 21.08.2015р.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару: №8579/0 від 22.01.2015р., №8528/0 від 26.01.2015р., №8550/0 від 29.01.2015р., №8542/0 від 26.01.2015р., №8529/0 від 27.01.2015р., №8544 від 27.01.2015р., №8530/0 від 27.01.2015р., №8545/0 від 28.01.2015р., №8546/0 від 29.01.2015р., №8548/0 від 30.01.2015р., №8532/0 від 28.01.2015р., №8547/0 від 29.01.2015р., №8543/0 від 30.01.2015р., №8531/0 від 29.01.2015р., №8520/0 від 20.01.2015р., №8540/0 від 28.01.2015р., №8555/0 від 30.01.2015р., №8541/0 від 30.01.2015р., №8539/0 від 30.01.2015р., №8563/0 від 12.02.2015р., №8599/0 від 25.02.2015р., №8601/0 від 28.02.2015р., №8600/0 від 28.02.2015р., №8598/0 від 28.02.2015р., №8630/0 від 13.03.2015р., №8653/0 від 26.03.2015р., №8655/0 від 31.03.2015р., №8654/0 від 31.03.2015р., №8656/0 від 31.03.2015р., №8667/0 від 07.04.2015р., №8705/0 від 27.04.2015р., №8709 від 27.04.2015р., №8805/0 від 17.06.2015р., №8809/0 від 24.06.2015р., №18033/0 від 31.08.2015р., №18040/0 від 31.08.2015р., які були отримані останнім, що підтверджується витягом з книги обліку видачі рахунків.
Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №15-0152-01 від 20.01.2015р., сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №15-0152-01 від 20.01.2015р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №15-0152-01 від 20.01.2015р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі строк оплати, у який покупець зобов'язаний сплатити суму за поставлений товар, а саме - протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунків.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем, на підставі договору №15-0152-01 від 20.01.2015р., специфікацій №1 від 21.01.2015р., №2 від 25.02.2015р., №3 від 30.03.2015р., №4 від 07.04.2015р., №5 від 03.06.2015р., №6 від 28.02.2015р., №7 від 21.07.2015р., №8 від 27.10.2015р. було поставлено відповідачу товар за накладними №4 від 22.01.2015р., №5 від 22.01.2015р., №6 від 22.01.2015р., №7 від 22.01.2015р., №8 від 26.01.2015р., №9 від 29.01.2015р., №10 від 26.01.2015р., №11 від 26.01.2015р., №12 від 26.01.2015р., №13 від 26.01.2015р., №14 від 27.01.2015р.,№15 від 27.01.2015р., №16 від 27.01.2015р., №17 від 27.01.2015р., №18 від 27.01.2015р., №19 від 27.01.2015р., №20 від 28.01.2015р., №21 від 28.01.2015р., №22 від 29.01.2015р., №23 від 29.01.2015р., №24 від 30.01.2015р., №25 від 28.01.2015р., №26 від 29.01.2015р., №27 від 28.01.2015р., №28 від 29.01.2015р., №29 від 30.01.2015р., №30 від 29.01.2015р., №22/сн від 20.01.2015р., №23/сн від 28.01.2015р., №24/сн від 30.01.2015р., №25/сн від 30.01.2015р., №26/сн від 30.01.2015р., №35/сн від 12.02.2015р., №36/сн від 25.02.2015р., №37/сн від 28.02.2015р., №38/сн від 28.02.2015р., №39/сн від 28.02.2015р., №56/сн від 28.02.2015р., №85/сн від 13.03.2015р., №86/сн від 26.03.2015р., №87/сн від 31.03.2015р., №88/сн від 31.03.2015р., №102/сн від 31.03.2015р., №124/сн від 07.04.2015р., №125/сн від 27.04.2015р., №126/сн від 27.04.2015р., №69/сн від 17.06.2015р., №197/сн від 24.06.2015р., №283/сн від 31.08.2015р., №284/сн від 31.08.2015р. на загальну суму 1682333,50грн.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару за вищевказаними накладними не виконав.
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.
Відповідач у відзиві на позовні заяву просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1682333,50грн., посилаючись на факт проведення ним заліку зустрічних однорідних вимог на зазначену суму. На підтвердження надав: заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №522/204-06 від 21.09.2017р. та докази її направлення позивачу; договір будівельного підряду №12-0497-02 від 02.03.2012р. з додатковими угодами та додатками до них; реєстри актів виконаних робіт ТОВ «Азовінтекс».
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
22..09.2017р. відповідачем було скеровано на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №522/204-06 від 21.09.2017р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа із відбитком штемпелю відділу поштового зв'язку та засвідчено підписом працівника зв'язку.
За змістом вказаної заяви, ТОВ “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” посилалось на існування заборгованості позивача перед відповідачем за договором будівельного підряду №12-0497-102 від 02.03.2012р. та повідомив позивача про проведення, в порядку норм ст.601 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1682333,50грн.
Водночас, в обґрунтування існування зазначеної заборгованості відповідач надав до матеріалів справи: листи №924-06 від 08.12.2015р., №522/883-06 від 19.11.2015р., №923-06 від 08.12.2015р., №522/338-00 від 30.09.2016р. №522/340-00 від 30.09.2016р., №522/341-00 від 30.09.2016р., №522/342-00 від 30.09.2016р., №522-343-00 від 30.09.2016р., №522/06-00 від 06.05.2017р.; протокол засідання по врегулюванню взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» в рамках виконаних будівельно-монтажних робіт по проекту «Реконструкція СПЦ», договір будівельного підряду №12-0497-102 від 22.03.2012р., додаткові угоди до нього та протоколи розбіжностей, графік виконання робіт у зупинний період, графік виконання будівельно-монтажних робіт по проекту «Реконструкція сортопрокатного цеху. Перший пусковий комплекс (перша черга)», графік фінансування будівельно-монтажних робіт; реєстри виконаних робіт.
При цьому, з перелічених вище документів не вбачається, що строк виконання грошового зобов'язання з оплати будівельно-монтажних робіт за договором №12-0497-102 від 22.03.2012р. на суму 1682333,50грн. настав, та, що такі роботи взагалі були виконані в межах вказаного правочину. Первинних документів, які підтверджують наявність дебіторської заборгованості відповідача за договором будівельного підряду №12-0497-102 від 22.03.2012р. до матеріалів справи не надано.
Відтак, вищевикладені обставини свідчать про недоведеність тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» щодо існування заборгованості Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» перед ним за договором будівельного підряду №12-0497-102 від 22.03.2012р. та, як наслідок, наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1682333,50грн.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 1682333,50грн.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 790327,48грн., 3% річних в розмірі 122345,02грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати за поставлений товар, а саме: протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунків.
Отже, позивач здобув право вимоги за рахунками: №8549/0 від 22.01.2015р., №8528/0 від 26.01.2015р., №8550/0 від 29.01.2015р., №8542/0 від 26.01.2015р., №8529/0 від 27.01.2015р., №8544 від 27.01.2015р., №8530/0 від 27.01.2015р., №8545/0 від 28.01.2015р., №8546/0 від 29.01.2015р., №8548/0 від 30.01.2015р., №8532/0 від 28.01.2015р., №8547/0 від 29.01.2015р., №8543/0 від 30.01.2015р., №8531/0 від 29.01.2015р., №8520/0 від 20.01.2015р., №8540/0 від 28.01.2015р., №8539/0 від 30.01.2015р. - 13.02.2015р.; №8555/0 від 30.01.2015р., №8541/0 від 30.01.2015р. - 19.02.2015р., №8563/0 від 12.02.2015р. - 05.03.2015р., №8599/0 від 25.02.2015р., №8601/0 від 28.02.2015р., №8600/0 від 28.02.2015р., №8598/0 від 28.02.2015р., №8630/0 від 13.03.2015р., №8653/0 від 26.03.2015р. - 18.03.2015р., №8655/0 від 31.03.2015р., №8654/0 від 31.03.2015р., №8656/0 від 31.03.2015р. - 14.04.2015р.; №8667/0 від 07.04.2015р. - 29.04.2015р.; №8705/0 від 27.04.2015р., №8709 від 27.04.2015р. - 16.05.2015р.; №8805/0 від 17.06.2015р., №8809/0 від 24.06.2015р. - 14.07.2015р.; №18033/0 від 31.08.2015р., №18040/0 від 31.08.2015р. - 15.09.2015р.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, періоди та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 122206,35грн. та 789887,04грн. відповідно.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс”, Донецька область, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 2595006,00 грн., з яких 1682333,50грн. - основний борг, 790327,48грн. - інфляційні нарахування, 122345,02грн. - 3% річних. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68-А, ЄДРПОУ 24155428) на користь Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, ЄДРПОУ 05393043) заборгованість у розмірі 1682333,50грн., 3% річних в розмірі 122206,35грн., інфляційні нарахування в розмірі 789887,04грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 38916,41грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 138,67грн., інфляційних нарахувань в розмірі 440,44грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 12.12.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 14.12.2017р.
Головуючий суддя Я.О. Левшина
Суддя Ю.О.Паляниця Суддя С.С. Тарапата