61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
14.12.2017 Справа № 905/2657/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь, Дніпропетровська область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення пені в розмірі 524590,37грн., 3% річних у розмірі 56206,11грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 14.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Публічне акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства “металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення пені в розмірі 524590,37грн., 3% річних у розмірі 56206,11грн.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №161503/1506162 від 25.12.2015р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 193, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір поставки №161503/1506162 від 25.12.2015р. від 25.12.2015р. зі специфікаціями та додатковими угодами до нього; залізничні накладні: №45149820 від 05.12.2016р., №47990858 від 30.11.2016р., №45510526 від 17.12.2016р., №45510591 від 17.12.2016р.; рахунки та докази їх направлення відповідачу; платіжні доручення; правоустановчі документи.
13.12.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на проведення антитерористичної операції, нестабільну та кризову обстановку у Донецькому регіоні, зниження зовнішнього та внутрішнього попиту на продукцію, зростання цін на ресурси, зниження обсягів виробництва, заборгованість підприємств-контрагентів перед відповідачем, наявність непрямих збитків та упущену вигоду. Крім того, просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 80% та відстрочити виконання судового рішення строком до 14.12.2018р. До відзиву надав: правоустановчі документи; наказ №532 від 12.11.2015р., №605 від 25.12.2015р., розпорядження по РБЦ; баланс (звіт про фінансовий стан), складений станом на 30.06.2017р.
Представник позивача у судове засідання 14.12.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 12.12.2017р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача у судове засідання. Зазначене клопотання залишено судом без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання 14.12.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Суд вважає, що доданих до матеріалів справи документів достатньо для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд
25.12.215р. між сторонами був укладений договір поставки №161503/1506162 (далі - договір) згідно з умовами якого, позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність відповідача (покупця), феросплави, протягом строку з 01.09.2016р. по 30.12.2016р. на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами, а відповідач - прийняти та оплатити згідно п.3.4 договору.
Згідно до п.2.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Сартана Донецької залізниці. Можливе постачання товару на умовах ФСА, склад вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партією поставки товару за цим договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення за однією залізничною накладною.
Відповідно до п.2.3 договору, датою поставки товару при постачанні залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що відповідач здійснює оплату товару, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.
Згідно п. 3.8 договору при перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов'язаний зазначити «Оплата за товар за договором №161503/1506162 від 25.12.2015р.», за рахунком-фактури, отриманому покупцем за допомогою факсимільного та/або електронного зв'язку.
Відповідно до п.7.6 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати.
Даний договір набирає чинності 01.09.2016р. та діє до 01.03.2017р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором (п.8.6. договору).
Сторонами до договору поставки №161503/1506162 від 25.12.2015р. було підписано специфікації, зокрема: №5 від 02.11.2016р., №7 від 02.12.2016р.
На виконання умов договору поставки №161503/1506162 від 25.12.2015р. позивач був поставив відповідачу товар за залізничними накладними: №45149820 від 05.12.2016р., №47990858 від 30.11.2016р., №45510526 від 17.12.2016р., №45510591 від 17.12.2016р. на загальну суму 65130552,88грн.
Відповідач здійснив оплати поставленого товару, що підтверрджується платіжними дорученнями, наданими до матеріалів справи.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати пені та 3% річних договором поставки №161503/1506162 від 25.12.2015р.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі поставки №161503/1506162 від 25.12.2015р., а саме - протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.
Отже позивач здобув право вимоги з оплати поставленого товару за залізничними накладними: №45149820 від 05.12.2016р. - 19.01.2017р.; №47990858 від 30.11.2016р. - 16.01.2017р., №45510526 від 17.12.2016р. - 01.02.2017р.; №45510591 від 17.12.2016р. - 01.02.2017р.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідач здійснив оплату поставленого товару з порушенням строку, визначеного у договорі.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №161503/1506162 від 25.12.2016р. за вищевказаними накладними у встановлений договором термін.
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони п. 7.6. договору встановили, що випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичний розрахунок пені та 3% річних, періоди, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку, що вказані вимоги у заявлених позивачем розмірах є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовні заяву заявив клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення розміру пені на 80%.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків внаслідок допущення прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №161503/1506162 від 25.12.2015р.
При цьому, як встановлено судом, з боку відповідача припущено незначне прострочення виконання своїх зобов'язань перед позивачем та повністю виконано свої зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару.
У матеріалах справи також міститься баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача станом на 30.06.2017р. та накази №532 від 12.11.2015р., №605 від 25.12.2015р. про заходи в період зниження обсягів виробництва та погіршення фінансово-економічного стану комбінату.
Крім цього, наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення АТО з 07.04.2014р. Враховуючи місцезнаходження відповідача (м.Маріуполь), останній здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.
За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги незначне припущення прострочення при виконанні відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 262295,19грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та стягнення з відповідача: пені в розмірі 262295,19грн., 3% річних в розмірі 53206,11грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву також просив відстрочити виконання рішення суду, в обґрунтування якої посилався на тяжке фінансове становище підприємства та зазначив, що отримання відстрочки надасть боржнику можливість здійснення погашення заборгованості без негативного впливу на виробничу діяльність та фінансовий стан підприємства.
При наявності перелічених обставин, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення до 14.02.2018р.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно із ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд може відстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи.
При цьому, відстрочка фактично означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як встановлено, відповідачем будь-яких доказів, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини, наявність обставин для відстрочки виконання рішення суду всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано (зокрема, документів, що підтверджують фінансовий стан відповідача, відсутність коштів, у разі наявності - загрози банкрутства підприємства тощо).
За висновками суду, обставини, якими відповідач обґрунтовує клопотання про відстрочку виконання судового рішення, є майже тотожними обставинам, які були враховані судом при зменшенні заявленого позивачем до стягнення розміру пені. При цьому, відсутність у відповідача необхідних грошових коштів не може бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.
Одночасно, наведений у клопотанні відповідачем строк відстрочки до 14.02.2018р. жодним чином не обґрунтований та є лише припущеннями відповідача.
За таких обставин, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про відстрочку виконання судового рішення строком до 14.02.2018р. підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 59, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область до Приватного акціонерного товариства “металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення пені в розмірі 524590,37грн., 3% річних у розмірі 56206,11грн. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200 Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, буд.310, ЄДРПОУ 00186520) пеню в розмірі 262295,19грн., 3% річних в розмірі 53206,11грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 8711,95грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 262295,19грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 14.12.2017р. підписаний повний текст рішення.
Суддя Я.О. Левшина