61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
11.12.2017 Справа № 905/2378/17
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Часовському Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії "Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Знам'янка, Кіровоградська область
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добре тепло», м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення штрафу у розмірі 83372,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №1768 від 06.11.2017р.
від відповідача: не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії "Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» про стягнення штрафу у розмірі 83372,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у липні 2017 року зі станції Легендарна Донецької залізниці відповідач згідно накладної №51195519 у вагоні №67178434 відправив вантаж на станцію Ямниця Львівської залізниці. На попутній станції Знам'янка Одеської залізниці проведено залізницею перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 83372,00 грн., який він просить стягнути з відповідача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 3, 10 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 33, 49, 58, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2378/17 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 18.10.2017р. порушено провадження у справі №905/2378/17.
У подальшому розгляд справи відкладався у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
02.11.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання №3110ю від 31.10.2017р., в якому останній просив суд зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати - 16744,00 грн., а також, розглянути справу у відсутність представника відповідача.
11 грудня 2017 року через канцелярію господарського суду Донецької області позивач надав заперечення на відзив, в яких зазначив що відсутність маркування вантажів які перевозяться у відкритих вагонах, само по собі не свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення, оскільки під час візуального огляду, яке проводилось на проміжній станції та станції призначення виїмок та поглиблень виявлено не було.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти зменшення розміру штрафних санкцій не заперечував.
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).
В зв'язку з чим суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив таке.
26.07.2017р. зі станції Легенда Донецької залізниці на станцію Ямниця Львівської залізниці ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» відвантажило на адресу ПАТ «Івано-Франківськцемент» (вантажоодержувач) за залізничною накладною №51195519 у вагоні №67178434 вантаж - вугілля кам'яне.
При оформленні залізничної накладної №51195519 від 26.07.2017р. відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 66000кг.
В накладній також відображено, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На попутній станції Знам'янка Одеської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні №67178434 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, а саме 66000кг, натомість складає 57400кг, що на 8600кг нижча за вказану вантажовідправником, про що складений акт загальної форми №52130 від 30.07.2017р.
На підставі акту загальної форми№52130 від 30.07.2017р., за результатами перевірки станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт №410006/227 від 31.07.2017р., відповідно до якого за результатами переважування вагону №67178434 на справних вагонних статичних тензометричних вагах СВ-150000В2 (держ. повірка 09.09.2016р.) станції Знам'янка Одеської залізниці виявилось: у вагоні №67178434 при переваженні вага брутто складає 80600кг, тара за документом 23200кг, вага нетто 57400 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 8600 кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що на поверхні вантажу захисне маркування відсутнє, слідів розкрадання та втрати вантажу немає. У вагоні двері та люка щільно закриті.
Згідно технічного паспорту тензонометричних ваг заводський №1569600043 станції Знам'янка Одеської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 28.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 09.09.2016р.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт №410006/227 від 31.07.2017р. підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв'язку з невірним зазначенням маси вантажу.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
З огляду на вищевикладене, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №410006/227 від 31.07.2017р., який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, навантаження нижче бортів 100-200 мм. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 16744,00 грн., заявлений штраф до стягнення в розмірі 83372,00грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5% маси, оскільки вантаж, що перевозився, відноситься до категорії інших вантажів. Отже, норма розходження маси становить 330кг, виявлено розходження - 8600 кг.
Відповідачем надано клопотання, в якому останній просить зменшити суму нарахованого позивачем штрафу за невірно зазначену масу вантажу до однієї провізної плати.
Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не створювало небезпеку на залізничному транспорті, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50%, а саме до 41686,00грн.
Також, судом прийнято до уваги, що відповідач здійснює свою господарську діяльність в м. Маріуполь, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015р. № 1275-р та наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визначене як район проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 59, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Знам'янка, Кіровоградська область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добре тепло», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 83372,00 грн. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добре тепло», м. Маріуполь, Донецька область (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60, офіс 110, код ЄДРПОУ 39354373) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Виробничого підрозділу «Знам'янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Жовтнева, буд. 10, к.411, код ЄДРПОУ 40081200) штраф у розмірі 41686,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
У судовому засіданні 11.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2017 р.
Суддя О.В. Чернова