14.12.2017 Справа № 904/9781/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Національної ОСОБА_1 України, м. Дніпро
про стягнення 927 264,54 грн.
Суддя Бєлік В.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 30.10.2007, представник.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Національної ОСОБА_1 України про стягнення 927 264,54 грн., з яких: 770 952,00 грн. - основного боргу, 80 284,62 грн. - пені, 14 827,62 грн. - 3% річних, 61 200,30 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 00524/17-ТЕ(Т)-4 від 16.01.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 14.12.2017 о 10:30год.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, якою визнає наявність заборгованості в заявленому до стягнення розмірі, та просить суд зменшити розмір пені на 90%, у зв'язку з тим, що останній є бюджетною неприбутковою установою, а причиною виникнення заборгованості є відсутність бюджетного фінансування.
Представник позивача явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).
Суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 14.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Національною металургійною академією України (далі - відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу № 00524/17-ТЕ(Т)-4 від 16.01.2017 (далі - договір).
За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017 році 09123000-7 природний газ, природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно п. 1.3. договору за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2017 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 300,000 тис. куб. метрів (триста тисяч куб. метрів), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів):
- січень 130,000 тис. м3
- лютий 110,000 тис. м3
- березень 60, 000 тис. м3
І кв. 2017р. 300,000 тис. м3.
Згідно п. 3.1. договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 00524/17-ТЕ(Т)-4 від 16.01.2017, якою сторони погодили викласти п. 1.1. договору в наступній редакції:
"Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017 році 06.20.1 - газ природний, скраплений або в газоподібному стані (09123000-7 - природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.".
31.03.2017 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу № 00524/17-ТЕ(Т)-4 від 16.01.2017, якою сторони погодили викласти п.п. 2.1., 5.4 договору в наступній редакції:
"Постачальник передає споживачу з 01 січня 2017 р. по 31 березня 2017 р. (включно) газ обсягом до 130,000 тис. куб. метрів (триста тисяч куб. метрів), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. метрів):
- січень 130,000 тис. м3
- лютий 0,000 тис. м3
- березень 0, 000 тис. м3
І кв. 2017р. 130,000 тис. м3.".
"Загальна вартість цього договору становить 642 460,00 грн., крім того ПДВ - 128 492,00 грн., разом з ПДВ - 770 952,00 грн.".
На виконання умов договору, позивач у січні 2017 надав відповідачу послуги з розподілу природного газу у обсязі 130,000 тис. м3, а відповідач прийняв такі послуги на загальну суму 770 952,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № б/н від 31.01.2017 (а.с.21).
Отримання товару по вказаному акту підтверджується підписом на ньому повноважного представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
У відповідності до п. 6.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначний відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідачем належним чином не виконані умови договору, оплату наданих позивачем послуг з розподілу природного газу не здійснено. Заборгованість відповідача на час розгляду справи складає у розмірі 770 952,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Пунктом 8.2. договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
За розрахунком позивача, сума пені, заявлена до стягнення за загальний період з 28.02.2017 по 19.10.2017 складає 80 284,62 грн. (а.с. 9).
Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що розрахунок пені проведено вірно.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 28.02.2017 по 19.10.2017 у розмірі 14 827,62 грн. та інфляційних втрат за період з березня по жовтень у розмірі 61 200,30 грн.
Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.
Таким чином, обґрунтованими суд вважає вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 770 952,00 грн., пені у розмірі 80 284,62 грн., 3% річних у розмірі 14 827,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 61 200,30 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення суму пені, яке обґрунтовано тим, що він є бюджетною неприбутковою установою та соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери м. Дніпра: учбових закладів, гуртожитків, бюджетних організацій.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за викладених обставин та зважаючи на те, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою, і причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг з розподілу природного газу є відсутність своєчасного бюджетного фінансування, тобто в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина споживача, господарський суд вважає за можливе зменшити суму заявленої до стягнення пені на 50% до розміру 40 142,31 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково у загальному розмірі 887 122,23 грн., який складається з сум: 770 952,00 грн. - основного боргу, 40 142,31 грн. - пені, 14 827,62 грн. - 3% річних, 61 200,30 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Національної металургійної академії України (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 02070766) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 770 952,00 грн. - основного боргу, 40 142,31 грн. - пені, 14 827,62 грн. - 3% річних, 61 200,30 грн. - інфляційних втрат та 13 908,97 грн. - судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.12.2017
Суддя ОСОБА_3