13.12.2017 Справа № 904/9671/17
За позовом Приватного підприємства "ДРАГ"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське"
про стягнення 99 109,52 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 07.11.17р. - адвокат
Відповідача - не з'явився
Позивач просить стягнути з Відповідача 75 600,00 грн. - основного боргу, 4 685,12 грн. - 3 % річних, 18 824,40 грн. - інфляційних втрат, 5000,00 грн. - витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.
Відповідач про засідання суду повідомлявся належно, на адресу, вказану у позові та ЄДР, до суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 5242100021554.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд
18.04.15р. сторонами укладено контракт №6 (далі Контракт), за п.1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов'язався поставити засоби хімізації рослин, іменовані надалі товар, а Покупець (Відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар у кількості та за цінами згідно відвантажувальних накладних.
Ціна продукції та асортимент продукції, поставленої за цим договором визначається за відвантажувальними накладними (п. 2.1. контракту).
Загальна сума контракту складає 75 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 12 600,00 грн. (п. 2.3. контракту).
Відповідно до п. 3.1. контракту, покупець зобов'язується здійснити передоплату в розмірі 0%, а решту 100% не пізніше 15 жовтня 2017р.
Датою поставки вважається дата відмітки покупця про одержання товару в накладній (п. 3.2. контракту).
Згідно з п.4.1. контракту, постачальник разом з продукцією передає другій стороні наступні документи:
- накладну;
- податкову накладну;
- рахунок-фактуру.
Відповідно до п. 7.5. контракту у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від загальної суми поставленого товару, починаючи з моменту поставки товару. Сплата пені не звільняє сторони від виконання умов цього контракту.
Пунктом 10.1. контракту встановлено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання всіх зобов'язань обома сторонами.
На виконання умов контракту, Позивач поставив Відповідачеві товар на суму 75 600,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №6 від 18.04.15р. та товарно-транспортна накладна №840556 від 18.04.15р.
На оплату поставленого товару Позивач виставив Відповідачеві рахунок-фактуру №6 від 18.04.15р. на суму 75 600,00 грн.
За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, останній зобов'язання за контрактом у частині розрахунків не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується борг у розмірі 75 600,00 грн.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 4 685,12 грн. за період 16.10.15р. - 07.11.17р. та індекс інфляції - 18 824,40 грн. за період листопад 2015р. - вересень 2017р.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Контракту, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що вони проведені не правильно в частині нарахування 3%річних. За перерахунком суду 3% річних з простроченої суми становлять 4 678,92 грн., решта розрахунків проведено правильно.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення підлягають 75 600,00 грн. - основного боргу, 4 678,92 грн. - 3% річних, 18 824,40 грн. - індексу інфляції, решта вимог не підлягають задоволенню.
Також Позивач просить стягнути з Відповідача господарські витрати за вирішення спору судом, до яких віднесено судовий збір - 1 600,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката - 5 000,00 грн., надавши до суду докази сплати судового збору, надання послуг адвокатом і докази їх оплати.
Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Винагорода у розмірі 5 000,00 грн., сплачена Позивачем адвокатові є співрозмірною роботі, виконаній адвокатом.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське", 52421, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Іверське, вул. Центральна, буд. 6 (код 31523582) на користь Приватного підприємства "ДРАГ", 69063, АДРЕСА_1 (код 32585194) 75 600,00 грн. - основного боргу, 4 678,92 грн. - 3% річних, 18 824,40 грн. - інфляційних втрат, 1 599,90 грн. - судового збору, 4 999,69 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення виготовлено 18.12.2017
Суддя С. Г. Юзіков