13.12.2017 Справа № 904/9601/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради
про стягнення 26 849,29 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - ОСОБА_1, дов. № 1828 від 26.10.17р.
Відповідача - ОСОБА_2, дов. № 184 від 17.01.17р.
Позивач просить стягнути з Відповідача 26 849,29 грн. боргу за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетах міст, міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян. Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Окрім цього, ч. 1 ст. 23 БК України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Оскільки фінансування з бюджетної програми у 2016р. не було передбачено у вигляді субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам, ні рішення Дніпропетровської міської ради "Про міський бюджет на 2016 рік", то і відсутні підстави брати на себе зобов'язання по відшкодуванню коштів за пільги, без наявності відповідного бюджетного призначення, а отже і відсутній предмет спору. Також, Відповідач посилається на те, що управлінню не доведено кошторис витрат за кодом даної програмної класифікації. Окрім цього, зобов'язання по відшкодуванню пільг за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня 2016р. по грудень 2016р. Управлінням у державному казначействі не зареєстровано.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
28.02.11р. ДП "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (Постачальник, Позивач), в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська шоста дистанція сигналізації та зв'язку" з Управлінням соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради (Платник, Відповідач) укладено Договір №1 ПР/Ш-11390/НЮдч про порядок надання та проведення розрахунків за телекомунікаційні послуги населення, яке має пільги (далі Договір), за п.1.1. якого предметом цього Договору є відносини сторін щодо порядку надання та проведення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги населенню, яке має пільги, відшкодування яких передбачене Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.05р. №20 зі змінами (Постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.11р. №38).
Відповідно до п.2.1.1. Договору Постачальник зобов'язаний надавати телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".
Розрахункова сума договору на 2011 рік становить Тридцять дві тисячі гривень.
Сума договору може коригуватися додатковими угодами, але в межах кошторису фінансування Платника на 2011 рік.
Пунктом 2.1.2. Договору встановлено обов'язок Постачальника щомісячно до 25 числа звітного місяця надавати розрахунок нарахування пільг та списки громадян по вищезазначеним категоріям в межах спожитих послуг населенням для відшкодування пільг на паперових, завірених печаткою та підписом уповноважених осіб та електронних носіях, згідно з формою "2-пільга" (електронний формат форми "2-пільга" затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535).
До 10 числа кожного місяця узгоджувати акти звіряння з Платником щодо надання за минулий місяць наданих телекомунікаційних послуг (п. 2.1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1.5. Договору Постачальник зобов'язаний надавати Платнику дані про зміни тарифів для перерахунку призначених раніше пільг протягом 10 днів з моменту їх зміни.
Платник зобов'язується передбачити у своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти,які будуть спрямовані на проведення розрахунків пільг, пов'язаних із споживанням телекомунікаційних послуг населенням (п.2.2.1. Договору).
Згідно п. 2.2.2. Договору Платник зобов'язується здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків пільг згідно кошторису доходів та видатків в межах планових призначень на підставі розрахунку протягом трьох робочих днів з моменту отримання коштів.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що за прострочення перерахування коштів відповідно до пункту 2.2.2. Платник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, від суми не перерахованих коштів.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.11. сторони домовились що умови цього договору застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.01.2011. в частині проведення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги населенню - до їх повного виконання (п.7.1. Договору).
Відповідно до п.7.2. Договору якщо жодна із сторін до закінчення терміну дії договору не висловила бажання про його розірвання, договір вважається щорічно пролонгованим на наступний календарний рік.
Позивач свої зобов'язання виконав, що підтверджується договорами про надання послуг зв'язку пільговій категорії населення, укладеними Позивачем з особами, які відповідно до законодавства України мають пільги на отримання послуг зв'язку, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Переліки споживачів-пільгових категорій за видами пільг складалися Позивачем за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкцією "Про порядок її заповнення", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.10.2007р. №1172/14439 та направлялися Відповідачеві. Однак, відповідні звернення Позивача Відповідач залишив без задоволення, з посиланням на відсутність бюджетних призначень на 2016р. на проведення відшкодування пільг за послуги зв'язку. До матеріалів справи додано копії таких переліків.
За даними Позивача, Відповідач з січня 2016р. не виконує умови Договору в частині розрахунків, у зв'язку із чим, станом на 01.09.17р., за ним обліковується борг у розмірі 26 681,28 грн.
З посиланням на п. 3.1. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню у сумі 168,01 грн. за період прострочення з 01.01.17р. по 30.06.17р.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.12р. № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі Порядок), вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 Постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.
Згідно з п. 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, відповідно до підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст.89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, які здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною вище правовою нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільгові послуги зв'язку окремим категоріям громадян.
Частиною 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:
- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.
Суд зобов'язував Відповідача надати контррозрахунок стягуваної суми, з урахуванням можливих змін мешканців пільгової категорії, зареєстрованих у Новокодацькому районі м. Дніпра, однак Відповідач не надав суду відповідних даних, доводи Позивача щодо обсягів наданих телекомунікаційних послуг не спростував.
Перерахунком суду підтверджено розрахунки Позивача щодо боргу з компенсації витрат за надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян та розміру пені.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відсутність бюджетного фінансування Відповідача не може бути підставою невиконання ним своїх зобов'язань.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, 49068, м. Дніпро, вул. Трудова, 1-а (код 03192483) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108 (код 40081237) 26 849,29 грн. - компенсації, 168,01 грн. - пені, 1 600,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення виготовлено 18.12.2017
Суддя С. Г. Юзіков