14.12.2017 Справа № 904/7907/17
За позовом ОСОБА_1, м.Кривий Ріг
до Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850
про поновлення на роботі
Суддя Примак С.А.
Представники:
позивач: не з'явився
відповідач: Богданова О.О. довір. № 3283/01 від 20.09.2017 р.
12.01.2017 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області прийнято заяву Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ".
23.03.17 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області замінено ДП "Криворізька теплоцентраль" його правонаступником - ПАТ "Криворізька теплоцентраль". Порушено провадження у справі про банкрутство Публічне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; код ЄДРПОУ 00130850. Визнано грошові вимоги Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ в загальній сумі 27709576,46 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 16.07.17р. Розпорядником майна призначено Драліна А.В.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ПАТ "Криворізька теплоцентраль" про поновлення на роботі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2017р. у справі № 904/7907/17 (суддя - Полєв Д.В.) позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Криворізька теплоцентраль" про поновлення на роботі повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
28.09.17р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2017р. у справі № 904/7907/17 - задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2017р. у справі № 904/7907/17 - скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про поновлення на роботі передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7907/17.
02.10.17р. справа повернулась до господарського суду Дніпропетровської області.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.10.17р. справу передано до розгляду судді Примаку С.А.
05.10.17р. ухвалою господарського суду порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Справу призначено до розгляду в засіданні на 02.11.17р.
02.11.17 р. ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи на 21.11.17р.
21.11.17 р. ОСОБА_1 та представник відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Відповідно до ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
21.11.17 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області продовжено термін розгляду справи на 15 днів до 20.12.17 р. Відкладено розгляд справи на 07.12.17р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкладено розгляд справи на 14.12.17 р. на 13:00.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні, господарський суд,
Відповідно до наказу № 497 від 24.10.2016 р. позивач ОСОБА_1 "Про розподіл функціональних обов'язків керівників ДП "Криворізька теплоцентраль" працювала на Державному підприємстві "Криворізька теплоцентраль" на посаді головного юрисконсульта.
Наказом № 31-к від 03.02.2017 р. позивача звільнено з посади головного юристконсульта державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на підставі ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 21.04.2017 р. по справі № 212/1205/17-ц позивача поновлено на посаді головного юрисконсульта ПАТ "Криворізька теплоцентраль".
З матеріалів справи виходить, що після звільнення ОСОБА_1 наказом № 68 від 01.02.2017 р. "Про внесення змін до штатного розкладу" Державного підприємтсва "Криворізька теплоцентраль", були внесені зміни в організаційну структуру управління ДП "Криворізька теплоцентраль". Відповідно до п.п.1.1.8. Наказу №68 виведено з підпорядкування Генеральному директору посаду Головний юрисконсульт та підпорядкувано безпосередньо Начальнику юридичного відділу. Також п.п. 1.1.9. Наказу № 68 встановлено посадовий оклад Головному юрисконсульту - 6510,00 грн.
Також, Наказом № 83 від 13.02.2017 р. "Про розподіл функціональних обов'язків між керівниками ДП "Криворізька теплоцентраль" припинено дію наказу № 497 від 24.10.2016 р. "Про розподіл функціональних обов'язків керівників ДП "Криворізька теплоцентраль".
23.03.17 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області замінено Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" його правонаступником - Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
23.03.2017 р. в.о. генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" було затверджено посадову інструкцію головного юрисконсульта підприємства.
16.05.2017 р. позивача було поновлено на роботі та ознайомлено з наказом №156-к від 11.05.2017 р. Також, в день поновлення на роботі позивач був ознайомлений з наказом № 68 від 01.02.2017 р. При ознайомленні з даним наказом, позивачем вказано на його невідповідність законодавству про працю та висловлено незгоду зі зімною істотних умов праці.
Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Позивач вважає, що наказ № 68 від 01.02.2017 р. не відповідає вимогам трудового законодавства і є неправомірним, оскільки роботодавець повинен довести наявність змін в організації виробництва і праці.
18.05.2017 р. позивачу було вручено попередження про зміну істотних умов праці.
З заначеними умовами праці позивач не погодилась, у зв'язку із чим 10.07.2017 р. подала до канцелярії ПАТ "Криворізька теплоцентраль" повідомлення про незгоду продовжувати роботу за зміненими умовами праці. В позовній заяві зазначено, що відповідач не провів звільнення позивача за ч.6 ст.36 КЗпП України.
17.07.2017 р. наказом № 378 "Про визнання недійсним п.1.1.9 Наказу ПАТ "Криворізька телоцентраль" № 68 від 01.02.2017 р. для недопущення порушень трудового законодавства, а саме ст. 184 КЗпП України, визанано недійсним пункт 1.1.9 Наказу ПАТ "Криворізька телоцентраль" № 68 від 01.02.2017 р., яким було повернуто посадовий оклад Головного юрисконсульта ( з 6510,00 грн. на 7410,00 грн.).
Позивачем зазначено, що не отримавши доказів приведення у відповідність з нормами законодавства про працю, неможливістю продовжувати подальшу роботу на посаді головного юрисконсульта, ОСОБА_1 була змушена 26.07.2017 р. написати заяву про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України з 27.07.2017 р.
Таким чином, позивач просить задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Криворізька теплоцентраль" про поновлення на посаді головного юрисконсульта ПАТ "Криворізька теплоцентраль".
21.11.17 р. від відповідача ПАТ "Криворізька теплоцентраль" надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що до відповідача від позивача надійшла заява про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України за вх. №530 від 27.07.2017 р., в якій було викладено зауваження щодо зміни істотних умов праці відносно неправильного переведення позивача на іншу посаду без його особистої згоди згідно наказу № 68 від 01.02.2017 р.
Відповідач, не погоджується з заявою позивача, посилаючись на ч.2 ст.32 КЗпП України, відповідно до якої не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У відзиві зазначається, що відповідачем був підготовлений наказ № 142к від 18.07.17 р. про переведення позивача на іншу роботу, в якому зазначено збереження посади та посадового окладу позивача з виведенням із підпорядкування Генеральному директору та беспосередньо підпорядковано Начальнику юридичного відділу без зміни істотних умов праці, зі збереженням попередніх умов та оплати праці.
Відповідно до ч.2 с.32 КЗпП України позивачу було запропоновано продовжити трудові відносини з підприємством та підписати наказ № 142к про переведення (переміщення) від 18.07.2017 р., проте позивач відмовилась від даної пропозиції.
Відповідач вважає, що зміна істотних умов праці відсутня, оскільки у даному випадку замість переведення, фактично має місце переміщення, що не потребує особистої згоди працівника.
Також, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що позивач перебуваючи у відпустці з 03.07.2017 р. по 28.07.2017 р. звернулась до підприємства з письмовим повідомленням від 10.07.2017 р. про незгоду продовжувати роботу за зміненими умовами праці. Таким чином. 10.0.7.2017 р. у відповідача були законні підстави звільнити позивача за ч.6 ст.36 КЗпП України, оскільки вона звернулась з вказаним повідомленням до спливу двомісячного строку з моменту попередження її про зміну умов праці. Проте, оскільки позивач перебувала у цей період у відпустці, її викликали до підприємства і провели пошагову процедуру узгодження, за результатами якої позивач добровільно написала заяву про звільнення від 27.07.2017 р. за ч.3 ст.38 КЗпП України.
06.12.2017 р. в обгрунтування своїх заперечень, відповідач надав суду копію рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2017 р. за справою №212/1205/17-ц, відповідно до якого рішення Жовтневого районного суду м.Кривий Ріг від 21.04.2017 р. скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Криворізька теплоцентраль" про поновлення на роботі - відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно ч.3. ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Наказом № 68 від 01.02.2017 р. "Про внесення змін до штатного розкладу" Державного підприємтсва "Криворізька теплоцентраль", були внесені зміни в організаційну структуру управління ДП "Криворізька теплоцентраль". Відповідно до п.п.1.1.8. Наказу №68 виведено з підпорядкування Генеральному директору посаду Головний юрисконсульт та підпорядкувано безпосередньо Начальнику юридичного відділу, тобто зміни у штатному розкладі підприємства відбулися після звільнення позивача з займаної посади головного юрисконсульта.
Згідно зі ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 статті 32 КЗпП України вказано, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
Із правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 16.12.2015 р. у справі №6-1178 цс 15, слідує, що власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним протизаконно; при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).
З обставин справи виходить, що суттєві умови трудового договору залишилися незмінним, адже спеціальність, кваліфікація, оплата праці, найменування посади та робоче місце не підлягали зміні.В даному випадку мало місце лише зміна структурного підрозділу.
Як зазначалось вище, 17.07.2017 р. наказом № 378 "Про визнання недійсним п.1.1.9 Наказу ПАТ "Криворізька телоцентраль" № 68 від 01.02.2017 р. для недопущення порушень трудового законодавства, а саме ст. 184 КЗпП України, визанано недійсним пункт 1.1.9 Наказу ПАТ "Криворізька телоцентраль" № 68 від 01.02.2017 р., яким було повернуто посадовий оклад Головного юрисконсульта ( з 6510,00 грн. на 7410,00 грн.).
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем здійснювалися заходи щодо залишення відповідача на посаді головного юрисконсульта.
Також, господарський суд досліджуючи обставини звільнення позивача, дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Відповідач у своєму відзиві зазначив, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці з 03.07.2017 р. по 28.07.2017 р., що підтверджується наказом № 1053к від 19.06.2017 р. про надання відпустки. Під час відпустки позивач звернулась до підприємства з письмовим повідомленням від 10.07.2017 р. про незгоду продовжувати роботу за зміненими умовами праці. Таким чином. 10.07.2017 р. у відповідача були законні підстави звільнити позивача за ч.6 ст.36 КЗпП України, оскільки вона звернулась з вказаним повідомленням до спливу двомісячного строку з моменту попередження її про зміну умов праці. Проте, оскільки позивач перебувала у цей період у відпустці, її викликали до підприємства і провели пошагову процедуру узгодження, за результатами якої позивач добровільно написала заяву про звільнення від 27.07.2017 р. за ч.3 ст.38 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Виходячи з вищевикладеного, останнім днем відпустки та днем звільнення, за бажанням працівника, повинен був бути 28.07.2017 р. Проте 27.07.2017 р. позивач добровільно написала заяву про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України та подала її до канцелярії ПАТ "Криворізька теплоцентраль".
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р. по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
В наявних матеріалах справи позивачем не надано будь-яких документів та підтвердження здійснення на неї тиску з боку керівництва підприємства або його неправомірних дій, враховуючи бажання позивача звільнитися, її звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушень норм трудового законодавства з боку відповідача та доводи позивача щодо неправомірних дій відповідача, які спричинили неможливість виконання посадових обов'язків вважає безпідставними.
Керуючись ст.ст.21, 32, 36, 40, 235 Кодексу законів про працю України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 64 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 32, 33, 43, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.12.2017
Суддя С.А. Примак