Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
14 грудня 2017 р. Справа № 820/4166/17 Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тітова О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кабанова Д.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гнатченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати Рішення про застосування фінансових санкцій від 31.08.2017 року № 0002724001, видане Головним управлінням ДФС в Харківській області.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувальне рішення про застосування фінансових санкцій прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.
Судом встановлено, що 11.08.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу про проведення фактичних перевірок № 349 від 25.07.2017 року та направлень №495, №496 від 25.07.2017 року (а.с.34-35) проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 14.08.2017 року №9722/20-40-40-01-10-2137311537(а.с.36-39).
На підставі висновків акту перевірки від 14.08.2017 року №9722/20-40-40-01-10-2137311537 контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0002724001 від 31.08.2017 року (а.с.19-20).
Проте, позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР.
Положеннями пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.
Стаття 81 Податкового кодексу України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення перевірки була присутня довірена особа позивача ОСОБА_4, якій посадові особи контролюючого органу перед початком перевірки вручили копію наказу на перевірку та направлення на перевірку, про що свідчить підпис у направленнях ОСОБА_4 із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, дати та часу ознайомлення (а.с.34-35).
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджено, що довірена особа позивача ОСОБА_4 відмовилась від підписання акту та отримувати другий примірник зазначеного акту, про що відповідачем було складено відповідний акт від 11.08.2017 року № 2071/20-40-40-01-10/НОМЕР_2.
На далі, другий примірник акту було надіслано відповідачем з повідомленням про вручення за місцем проживання ФОП ОСОБА_3, який був отриманий позивачем 17.08.2017 року, що підтверджується матеріалами справи.
За порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», регламентований спеціальним Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. №790 (далі - Порядок № 790).
Так, згідно з п. 5 Порядку №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
Пунктом 6 вказаного Порядку №790 також передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.
Підставою для прийняття Рішення про застосування фінансових санкцій від 31.08.2017 року № 0002724001 стало встановлення під час перевірки факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, а саме:11.08.2017 року продаж 100 гр. вина "777 Портвейн" за ціною 03 грн. 00коп. яка є нижчою від мінімальної роздрібної ціни встановленої згідно розрахунку затвердженого постановою КМУ від 30.10.2008 р. №957 «Про встановлення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі Постанова КМУ №957).
Згідно з Постановою КМУ №957 мінімальна роздрібна ціна на вина виноградні натуральні у скляній тарі місткістю 0,7 л. та в іншій тарі місткістю 1 л. становить 33 грн.
Отже, мінімальна роздрібна ціна за 100 гр. такого алкогольного напою не може становити менше 03 грн. 30 коп.
В матеріалах справи міститься копія касового чека №00000317500008 від 11.08.2017 року, яким підтверджується факт купівлі 11.08.2017 року вина "777 Портвейн", за ціною 03. грн. 00 коп.
Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначені основні поняття та терміни:
алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. №957.
Відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 року (із змінами та доповненнями), за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 грн.
Щодо тверджень позивача, що ні акт перевірки, ні будь- які інші документи не складались за місцем її здійснення, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявний опис підакцизної продукції, що була наявна в торгівельному об'єкті, який складався посадовими особами контролюючого органу в торговому об'єкті та який власноручно підписаний довіреною особою ОСОБА_4
Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона на прохання перевіряючих роздрукувала фіскальний чек на продаж вина « 777 Портвейн» вартістю 03 грн. 00 коп. без здійснення фактичного відпуску товару, при цьому зазначивши, що зазвичай здійснює продаж даного алкогольного напою на розлив у кількості 150-180 гр.
Отже, даний факт, підтверджує ту обставину, що продаж вина здійснюється за ціною меншою за встановлену мінімальну роздрібну ціну на такий напій згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. №957.
Крім того, свідок - ОСОБА_5 повідомила суд, що в касовому апараті запрограмована розрахункова операція на продаж 100 гр. вина « 777 ІІортвейн» за ціною 03 грн. 00 коп.
Зазначене, також підтверджує, що продаж алкогольного напою здійснюється суб'єктом господарювання без дотримання положень постанови Уряду, якою встановлений розмір мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.
Відповідно до витягу з інформаційної бази Державної фіскальної служби України, який наявний в матеріалах справи, на сервер якої надходять електронні копії розрахункових документів, вбачається, що після завершення спірної фактичної перевірки суб'єктом господарювання було усунуто зафіксоване актом перевірки порушення, оскільки у подальшому продаж 100 гр. вина "777 Портвейн" здійснювався за ціною 04 грн. 50 коп., а отже за ціною, що перевищує мінімальну роздрібну ціну на такий алкогольний напій.
Враховуючи вищенаведені обставини та факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, суд вважає правомірним застосування контролюючим органом до позивача фінансових санкцій, що передбачені ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до ч. 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 18.12.2017 року.
Суддя О.М. Тітов