про закриття провадження у справі
Справа № 819/1978/17
12 грудня 2017 р.м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючої судді Мірінович У.А.
при секретарі судового засідання Хоменко Л.В.
за участю:
представника позивач ОСОБА_1
представника відповідача Тижук О.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Лановецької РДА Тернопільської області Адамчук Ірини Миколаївни та Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій не правомірними, про визнання не чинним запису та про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся з позовом до Державного реєстратора Лановецької РДА Тернопільської області Адамчук Ірини Миколаївни та Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій Державного реєстратора Лановецької РДА Тернопільської області Адамчук І.М. не правомірними, про визнання не чинним запису про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.09.15р. індексний номер № 43547854, яке видане ОСОБА_5 на приватний будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 52,9 кв.м., та про зобов'язання Лановецьку районну державну адміністрацію Тернопільської області вчинити дії по скасуванню запису про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.11.2013 завідувачем Лановецької державної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом заведено спадкову справу № 153/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6.
Враховуючи те, що позивач являється законним спадкоємцем, оскільки ОСОБА_6 є матір'ю позивача, він звернувся до Лановецької державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, зазначеною нотаріальною конторою позивачу було відмовлено в усній формі, без пояснень причин відмови.
У зв'язку із такою відмовою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач звернувся із скаргою на дії нотаріуса Лановецької державної нотаріальної контори до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Листом від 07.07.2017 № П-216/4-09-35 Головне управління повідомило позивача про те, що державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Хом'як М.М. свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та землю, нікому не видавалось.
Після чого та з метою встановлення осіб, які заволоділи спадковим майном, позивач звернувся із заявою до Кременецької місцевої прокуратури, а також до Буглівської сільської ради, де зареєстроване майно.
10.08.2017 Буглівською сільською радою було надано позивачу копію свідоцтва про право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 в якому зазначено, що власником зазначеного будинку являється рідна сестра позивача - ОСОБА_5 Свідоцтво видане 09.09.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області Адамчук І.М.
Позивач вважає, що державний реєстратор Адамчук І.М. протиправно зареєструвала нерухоме майно за ОСОБА_5 на підставі чого видала свідоцтво про право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою, тобто на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, враховуючи те, що Лановецькою державною нотаріальною конторою не видавалося свідоцтво про право на спадщину, то в державного реєстратора Адамчук І.М. не було жодних підстав реєструвати нерухоме майно за ОСОБА_5 на підставі чого видавати свідоцтво про право власності на зазначений будинок.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що зазначений реєстратор порушила право позивача на отримання спадкового майна, що стало підставою для звернення з позовом у суд.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Додатково зазначив, що позивач є спадкоємцем першої черги на рівні із своєю рідною сестрою, а тому він претендує на 1/2 спадкового майна. За таких обставин, вважає, у державного реєстратора Адамчук І.М. не було правових підстав реєструвати спадкове майно на користь ОСОБА_5 оскільки він повинен був пересвідчитись чи є інші спадкоємці, і з'ясувавши що позивач також є спадкоємцем за законом, зареєструвати право на всіх осіб.
Представник відповідача - Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області у попередньому судовому засіданні звернула увагу суду на те, що Державного реєстратора Лановецької РДА Тернопільської області не можна вважати належним відповідачем, оскільки оскаржені реєстраційні дії здійснювала державний реєстратор реєстраційної служби Лановецького РУЮ Адамчук І.М., а тому остання є належним відповідачем по даній справі.
Відповідач - державний реєстратор Лановецької РДА Тернопільської області Адамчук Ірина Миколаївна повторно у попереднє судове засіданні не прибула, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи судом. Про причини неприбуття суд не повідомила.
В ході підготовки справи до судового розгляду, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, суддею вчинено дії визначених ст. 111 КАС для підготовки справи до судового розгляду. Так, після уточнення позовних вимог та визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати, суддею на обговорення поставлено питання щодо підсудності даної справи адміністративному суду, виходячи з тверджень позивача про існування між ним те іншими особами (сестрою) спору щодо права на спадкове майно.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні під час розгляду даного питання зазначив, що позивач на час відкриття спадщини не проживав за місцезнаходженням спадкового майна, свідоцтво на отримання спадщини позивач не отримував, та у інший передбачений законодавством спосіб, в тому числі в судовому порядку право позивача на спадкове майно не визнавалось. Також, представником позивача визнано, що спір про право на спадкове майно, щодо якого відповідачем вчинено дії з державної реєстрації, слід вирішувати в порядку не адміністративного,а цивільного судочинства.
Представник відповідача у попередньому судовому засіданні під час розгляду даного питання зазначила, що по своїй суті даний спір стосується права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, яке визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом і не реалізованого позивачем права спадкування цього ж майна за законом.
Заслухавши думку представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що справа не підсудна адміністративному суду, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, в тому числі з листа Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 07.07.2017 № П-216/4-09-35, що 19.11.2013 завідувачем Лановецької державної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом заведено спадкову справу № 153/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 (частина перша в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-IV)) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною першою статті 9 Закону № 1952-IV (стаття 9 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV (стаття 9 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV (стаття 19 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Так, 09.09.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області Адамчук І.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно зареєструвала нерухоме майно за ОСОБА_5 на підставі чого видала свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 7).
Проте, позивач вважає, що у державного реєстратора Адамчук І.М. не було правових підстав реєструвати спадкове майно на користь ОСОБА_5, оскільки він є також спадкоємцем першої черги на рівні із своєю рідною сестрою, а тому він претендує на 1/2 спадкового майна, що стало підставою для звернення з позовом у суд.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV, який діяв на момент розгляду даної справи судом (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 4 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Аналізуючи зазначені норми КАС, суд дійшов висновку, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас, спір у справі, що розглядається, стосується захисту суб'єктивного цивільного права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, яке в порядку спадкування за законом визнано за ОСОБА_5, та оскаржується таке право з тих мотивів, що позивач також є спадкоємцем за законом і претендує на право 1/2 спадкового майна.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Поданий адміністративний позов про законність реєстраційних дій ґрунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на зазначений житловий будинок, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Позивач звернувся до суду за захистом права на нерухоме майно, а тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи те, що у даній справі, позивач просить скасувати запис про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою захисту своїх майнових прав та оспорюваних інтересів пов'язаних із спадковим майном, суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а стосується оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, оскільки державна реєстрація права власності є фактично офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, яке виникло на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності на нерухоме майно (в даній справі свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 09.09.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області Адамчук І.М.), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 157 КАС визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Таким чином, з аналізу зазначених норм, виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету спору, суд дійшов висновку, що даний правовий спір повинен вирішуватись Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 86, 121, 157, 160, 165 КАС України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Лановецької РДА Тернопільської області Адамчук Ірини Миколаївни та Лановецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій Державного реєстратора Лановецької РДА Тернопільської області Адамчук І.М. не правомірними, про визнання не чинним запису про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.09.15р. індексний номер № 43547854, яке видане ОСОБА_5 на приватний будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 52,9 кв.м., та про зобов'язання Лановецьку районну державну адміністрацію Тернопільської області вчинити дії по скасуванню запису про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_1,-закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 грудня 2017 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.