ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 грудня 2017 року № 826/2123/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є платником плати за землю та не повинен подавати податкову звітність відповідно до статті 286 Податкового кодексу України, оскільки він не є і ні власником, і ні орендарем, а ні постійним користувачем земельних ділянок, які не мають кадастрових номерів. Також позивач посилався на те, що відповідач має повноваження на перевірку в рамках проведення камеральної перевірки тільки поданої платником податків податкової звітності.
Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що згідно витягу з бази даних ПК "Кадастр" по юридичних особах на 05.05.2016 наданого Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) позивач є землекористувачем земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88 041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078, водночас ним подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, якою зменшено нарахування земельного податку за 2015 рік на 1 966935,31 грн. та не подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік у терміни визначені Податковим кодексом України.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
23.08.2016 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. на Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка податкової звітності з плати за землю за 2015-2016 роки та повноти надходжень по земельному податку за січень 2015 - червень 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" за результатами якої складено акт № 6938/26-53-12-04/31923768.
Камеральною перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" не подало податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік у терміни визначені пунктами 286.2, 286.3 статті 286 Податкового кодексу України та розмір податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) за 2015 - 2016 (січень - червень) роки, визначені у податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер № 9027334341 від 24.02.2015 за 2015 рік, є нижчим ніж визначено за результатами перевірки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" подані заперечення на акт від 23.08.2016 № 6938/26-53-12-04/31923768 за результатами розгляду яких листом від 09.09.2016 № 11403/10/26-53-12-04-10 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.
12.09.2016 на підставі акту від 23.08.2016 № 6938/26-53-12-04/31923768 та з урахуванням рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.11.2016 № 24768/10/26-15-10-02-16 прийнято податкові повідомлення - рішення № 0060301204, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн. та №0078331204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок на загальну суму 8 057 418,34 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 1611483,67
Рішенням Державної фіскальної служби України від 03.02.2017 № 2016/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення - рішення від 12.09.2016 № 0060301204 та №0078331204 залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленням - рішенням від 12.09.2016 № 0060301204 та №0078331204 звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини мали місце 23.08.2016, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх виникнення, зокрема редакція Податкового кодексу Україна чинна станом на 23.08.2016.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06.10.2014 № К/800/52765/13, від 27.10.2014 №К/800/63121/13, від 26.05.2016 № К/800/7055/14, від 21.06.2017 №К/800/14775/16, від 03.10.2016 №К/800/22489/15, від 15.06.2016 №К/800/49074/15, від 20.04.2016 № К/800/31134/15.
Відповідно до акту від 23.08.2016 № 6938/26-53-12-04/31923768 відповідачем під час проведення камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю за 2015-2016 роки та повноти надходжень по земельному податку за січень 2015 - червень 2016 року було надано оцінку не повноті, своєчасності подання платником податкової звітності та візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), а встановлено згідно витягу з бази даних ПК "Кадастр" по юридичних особах на 05.05.2016 наданого Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) факт того, що позивач є землекористувачем земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88 041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078, нормативну грошову оцінку вказаних земельних ділянок згідно Витягу з технічної документації на вказані земельну ділянки від 29.09.2007 № Ю-01708 та № Ю-01702, а отже взято до уваги іншу інформацію та документи ніж дані податкової звітності поданої позивачем.
Отже, відповідачем під час проведення камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 23.08.2016 № 6938/26-53-12-04/31923768 з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Пунктом "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Отже, платниками земельного податку є особи, яким земельна ділянка належить або на праві власності, або на праві постійного користування.
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідач, як на підтвердження того, що позивач є землекористувачем земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88 041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078 посилається на витяг з бази даних ПК "Кадастр" по юридичних особах на 05.05.2016 наданий Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА).
При цьому відповідачем не надано суду, як копії відповідного Витягу, так і будь-яких інших документів на підтвердження того, що позивач внесений до державного земельного кадастру як землекористувач земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64 площею 88 041,78 кв.м. та вул. Каховська, 71 площею 2161,72 кв.м., кадастровими номерами 66:044:022 та 66:045:078, а також документів, які б підтверджували право власності чи право користування позивача на зазначені земельні ділянки.
Позивачем надано суду копії листів від 30.08.2016 № 31-26-0.21-10820/2-16, від 30.08.2016 № 31-26-0.21-10819/2-16 та від 31.08.2016 № 19-26-0.21-10932/2-16 Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відповідно до яких Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі з кадастровими номерами 8000000000:66:044:0002 та 8000000000:66:045:0078, у тому числі за адресою м. Київ, вул. Каховська, 71 не здійснювалась.
Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
В Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
З огляду на зазначене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, що згідно із законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, суд дійшов висновку про те, що оскільки за позивачем не здійснено державної реєстрації права власності чи права користування земельних ділянок за адресою м. Київ, вул. Каховська, 71, навіть у випадку фактичного їх використання позивачем податковий орган не наділений правом здійснювати нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 № 826/13288/16, від 07.09.2017 826/13290/16 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2017 № К/800/1752/14.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.09.2016 № 0060301204 та №0078331204.
3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, бульвар Верховної ради, 24-Б, код ЄДРПОУ 39469994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, код ЄДРПОУ 31923768) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 120 876,58 грн. (сто двадцять тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 58 коп.).
Оригінали платіжних доручень від 07.02ю.2017 № 2535 на суму 1600 грн. 00 коп. та від 21.02.2017 № 2613 на суму 119276, 58 грн. зберігається у матеріалах справи та поверненню не підлягає.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов