Справа № 815/567/17
14 грудня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іванова Е.А., суддів Марина П.П.,Танцюри К.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (в/ч п/п НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_2 в якому просить утримати з відповідача військової частини НОМЕР_3 грошову надбавку за участь у бойових діях за період з 25.08.2014р. по 03.12.2014р. в розмірі 30000грн, по десять тисяч за кожний місяць, грошову надбавку за участь у бойових діях за період з 01.09.2015р. по 10.09.2015р. в розмірі 4000грн., - третина 12 тисяч від щомісячного грошового забезпечення; грошове забезпечення по останній посад (дванадцять тисяч) з вересня 2015 року по січент 2017 року, всього шістнадцять місяців у розмірі 192000грн.; компенсацію за моральний збиток у розмірі двох щомісячних грошових забезпечень -24000грн (12тисячх2); а всього 250000грн., та з урахуванням рівня інфляції (8%) остаточна сума позову становить 270000грн, зобов'язати військову частину НОМЕР_2 видати довідку про поранення згідно наказу Міністра Оборони України №402 від 14.08.2008 року та інших чинників з формулюванням про отримане поранення “при захисті Батьківщини», мотивуючи, це тим, що він в період 25.08.2014 по 03.12.2014 приймав участь в АТО та був поранений та перебував на стаціонарному лікуванні, а також вдруге приймав участь в АТО в період з 01.09.2015 року по 10.09.2015р. та не отримав надбавку за участь у бойових діях в вказаний період, крім того він був поранений під час участі в АТО та в період з 06 до 03.12.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні через дане поранення та після проходження військово-лікарської комісії через відсутність довідки про обставини поранення йому не змогли встановити зв'язок погіршення його стану здоров'я з пораненням, через що він не зміг отримати компенсацію за поранення, санаторно-курортне лікування, безкоштовно ліки, субсидію на комунальні послуги, та пільги згідно наказу Міністра оборони України №402.
В судове засідання позивач з'явився та підтримав позовні вимоги.
Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач в/ч п/п НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) в запереченнях зазначив, що з травня 2014року особовий склад військової частини разом з представниками командування приймає участь у виконанні бойових завдань в районі проведення АТО (а.с.86), але заперечує, що саме вони повинні були проводити службове розслідування щодо поранення позивача, так як рішення про проведення службового розслідування повинен приймати командир (начальник) який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарні стягнення, тобто командир в/ч НОМЕР_3 , а не вони. При цьому він посилається на п.1.3 Наказу Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 року яким затверджена «Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України» в якому зазначено, що рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Також оскільки позивач проходив військову службу в в/ч НОМЕР_3 , до списків в/ч НОМЕР_2 не зараховувався, на штатні посади не призначався, то всі відомості в тому числі стосовно отримання ним травми повинні були вноситись до його особистої справи кадровими органами в/ч НОМЕР_3 , тобто там де перебувала його особова справ. Відповідно до п.2.10 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних сил України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014р. №333 , особи які вибули з військової частини з різних причин ( у відрядження, відпустку, на збори, тимчасово відряджені до інших військових частин) не виключаються зі списків особового складу військової частини. Крім того посилається, на те, що медичних документів стосовно травмування та діагнозу капітана ОСОБА_1 до командування в/ч НОМЕР_2 з військово-медичних закладі не надходило.
Відповідач НОМЕР_3 (п/п НОМЕР_4 ) в письмових поясненнях не погодився з вимогами щодо невиплати винагороди за участь в антитерористичній операції за вересень 2015р. та надав довідку №26/п від 06.04.2017 року з якої вбачається, що під час звільнення позивача у складі грошового забезпечення була виплачена винагорода за участь в АТО за вересень 2015 року -1971,52грн. та визнає, що не враховувались при здійсненні розрахунку по грошовому забезпеченню винагорода за участь у бойових діях в серпні -жовтні 2014 року, та за час лікування в жовтні-листопаді, що підтверджується наказом №203 від 18.09.2015р. (а.с.22) та грошовим атестатом, так як не отримував відомості про це від в/ч п/пВ0849.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, в разі якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначені визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, тому суд вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.08.2014р. за Указом Президента України від 21.07.2014р. №607/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний до лав Збройних сил України та наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 01.08.2014р. №162 призначений на посаду заступника командира роти з виховної роботи 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону вч НОМЕР_3 (умовне найменування п/п НОМЕР_4 ) (а.с.84).
Та протягом часу з моменту призиву до звільнення з військової служби в 2015р. позивач перебував на фінансовому забезпеченні та отримував грошове забезпечення на банківську картку від військової частини НОМЕР_3 .
20.08.2014 позивача відрядили з військової частини НОМЕР_3 до в/ч НОМЕР_1 м.Біла Церква (умовне найменування п/п НОМЕР_2 ) на посаду командира 7 роти 3 батальйону в/ч п/п НОМЕР_2 .
З довідки №280 від 02.02.2017р. виданої командиром в/ч п/п НОМЕР_2 вбачається, що в зв'язку з участю в АТО з 2014р. військовій частині НОМЕР_1 на особливий період надано найменування в/ч п/п НОМЕР_2 (а.с.88) та у неї відсутня поштова адреса.
22.08.2014р. наказом командира в/ч п/п НОМЕР_2 капітана ОСОБА_1 визначено вважати таким, що прибув 22.08.2014р. у службове відрядження до в/ч п/п НОМЕР_2 .
Підставою для вибуття позивача до території Донецької та Луганської областей слугував наказ керівника сектору «Б» Міністерства оборони України №35 від 25.08.2014р. (а.с.13), згідно п.1.11 якого капітана ОСОБА_1 прикомандированого з військової частини НОМЕР_3 вважати таким, що прибув 25 серпня 2014 р. у службове відрядження до складу сил та засобів сектора «Б» які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.
З довідки травматологічного відділення ДКУ «Волноваська центральна районна лікарня» №3878 від б/д 2014р. за підписом лікаря ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 06.10.2014р. звернувся за медичною допомогою через «непроникающее осколочное ранение затылочної области головы), та йому надана допомога - видалений осколок, зроблений дренаж. (а.с.15).
06.10.2014 позивач отримав поранення -осколкове вогнепальне поранення потиличної ділянки голови (а.с.15,16), після чого був звернувся до медичного закладу -травматологічного відділення ДУК «Волновахської центральної районної лікарні», а згодом відправлений по шпиталю в/ч НОМЕР_5 , що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 №228 від 25.11.2014р. який знаходиться в матеріалах справи.
З 07.10.2014р. по 24.10.2014р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні в/ч НОМЕР_5 (смт.Черкаський Дніпропетровської обл..) з приводу вогнепального осколочного поранення лівої потилочної ділянки отриманого 06.10.2014 в зоні АТО сел. Старогнатівка Донецької обл. (а.с.15.17).
Так як у ОСОБА_1 не було довідки про обставини поранення (травми), то при виписці зі стаціонарного лікування в/ч НОМЕР_5 йому була виписана довідка про захворювання.
Після лікування позивачу була надана 15-ти денна відпустка.
З заперечень відповідача в/ч НОМЕР_3 (а.с.78-81) вбачається, що вони не нараховували та не здійснювали виплати позивачу винагороди за участь в АТО в 2014 році через те, що до них не надходило від другого відповідача -в/ч п/п НОМЕР_2 відомостей як про участь позивача під час відрядження у проведенні антитерористичної операції, так й про його поранення та перебування під час виконання бойових завдань на стаціонарному лікуванні.
Після закінчення відпустки з 10.11.2014р. до 03.12.2014р. позивач знаходився на обстеженні та лікуванні в ВМКЦ Південного регіону (а.с.20) та за розпорядженням начальника штабу -першого заступника командира в/ч п/п НОМЕР_4 від 26.11.2014р. в шпиталі 02.12.2014р. позивачу провели медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, результати які відображені в свідоцтві про хворобу №1444 (а.с.20,21).
При цьому позивач не виконав вимог ст.ст. 12, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та не повідомив безпосереднього начальника про отриману травму (поранення).
Після лікування в шпиталі він повернувся до в/ч НОМЕР_3 , де проходив службу до дати звільнення зі військової служби -18.09.2015р.
Наказом командира в/ч п/п НОМЕР_4 (вона ж НОМЕР_3 ) від 18.09.2015р. №203 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації капітана ОСОБА_1 заступника командира 5 мех.роти 2 мех.батальону звільненого (демобілізованого) з військової служби у запас відповідно до Указу президента України від 12.06.2015р. №328/2015 виключено із списків особового складу частини(а.с.22).
В довідці №8615 від 21.09.2015року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України виданої в/ч п/п НОМЕР_4 (вона ж НОМЕР_3 ) зазначено, що капітан ОСОБА_1 , з 01.09.2015року брав участь у антитерористичній операції поблизу міста Донецьк, а фактично з 01.09.2015 по 10.09.2015р. (а.с.83), про що також свідчить запис в його особовій справі.
На підтвердження прийняття ОСОБА_1 участі у антитерористичній операції в 2014році військова частина п/п НОМЕР_2 видала довідку №3655 від 01.10.2014р. згідно якою позивач з 25.08.2014 року по 01.10.2014р. (день її складення) приймає участь в АТО(а.с.12). Таким чином судом встановлено та не заперечується сторонами, що в період з 01.09.2015р. по 10.09.2015р. та з 25.08.2014р. по 01.10.2014 року позивач приймав участь у проведенні антитерористичної операції.
Судом також встановлено, що до військової частини НОМЕР_3 в якій позивач перебував в штаті від в/ч п/п НОМЕР_2 не надходила інформація про прийняття позивачем участі у проведенні АТО під час відрядження в 2014 році.
На час звільнення позивача в вересні 2015 року згідно даних його грошового атестату розмір його грошового забезпечення складав 5397грн, до якого входили наступні складові: оклад за військовим званням -120грн., посадовий оклад -999грн., надбавка за вислугу років -279,75грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (до 31.08.15р.)- 1072грн., премія(до 31.08.15р.) -899грн., щомісячна додаткова грошова винагорода (до 31.08.15р.)-2028грн. (а.с.25).
Наказом №203 від 18.09.2015року командира в/ч п/п НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ) вирішено виплатити при звільнені позивачу: щомісячну премію за особливий внесок у загальний результат служби в розмірі 90% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50%, додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період з 01 по 18 вересня 2015р. Та крім цього на підставі Постанови КМУ №158 від 04.06.2014р. виплатити винагороду в розмірі 100% місячного грошового забезпечення та надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, у розрахунок за період прийняття участі в антитерористичній операції з 01 по 10 вересня 2015 року (а.с.22).
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Враховуючи те, що відомості про прийняття позивачем участі в антитерористичній операції в 2014р. з в/ч п/п НОМЕР_2 до якої він був відряджений не направлялись до в/ч НОМЕР_3 ( та в матеріалах справи докази про це відсутні), та записи до особової справи про прийняття ним участі в АТО в 2014 році не вносились, про що свідчать матеріали особової справи, (а.с.166 обор. ст.), а тому відповідач вч НОМЕР_3 не повинен відшкодовувати позивачу моральну шкоду в розмірі 24000грн., так як його вина у її заподіянні відсутня, а тому у задоволенні позовних вимог щодо утримання компенсації за моральний збиток у розмірі двох щомісячних грошових забезпечень -24000грн. слід відмовити.
Після звільнення позивач отримав статус учасника бойових дій (а.с.23), але на час його звільнення дані про отримання ним поранення (п.14 особової справи), та прийняття участі в антитерористичній операції в період серпень-жовтень 2014р. (п.13 особової справи а.с.166) у особовій справі не внесені.
Позивач неодноразово звертався до відповідача в/ч п/п В0849 з листами (а.с.109,110), спрямованими поштою (а.с.26,27) щодо підтвердження прийняття їм участі в антитерористичній операції у період з 25.08.2014р. до 03.12.2014р., але відповіді не отримав, в зв'язку з чим змушений був звернутися до органів військової прокуратури та відповіді також не отримав.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача НОМЕР_3 надати довідку про обставини отримання поранення, то суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року у пункті 6.2. вказаного наказу визначений перелік документів які подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час.
Та зазначено, що на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтва, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Та як зазначено лікарською комісією у свідоцтві про хворобу №1444 зі слів ОСОБА_1 він отримав поранення, але довідка про обставини отримання травми не надана.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є обов'язковою для прийняття військово-лікарською комісією постанови про причинний зв'язок поранення (контузії, каліцтва) з проходженням військової служби.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачами довідка про обставини поранення не складалась та не підшивалась до особової справи та не надавалась позивачу.
З форми зразка Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва ) визначеної у Додатку №5 до Наказу Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за N 1109/15800) вбачається, що підставою для складення довідки є акт розслідування, проведений згідно з наказом командира військової частини (а.с.49).
Проте відповідачі не надали доказів того, що проводилось розслідування отримання позивачем поранення та складався акт.
Суд вважає помилковими посилання військової частини п/п НОМЕР_2 на п.1.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України» затвердженої Наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 року, так як пункт 1.1. Інструкції визначає підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку).
Відповідачами не доведено та в матеріалах справи відсутні відомості, що позивач отримав поранення (травму) через правопорушення.
У пункті 1.2 Інструкції №82 визначено, що службове розслідування проводиться у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду;
невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення;
порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Та з аналізу вказаного пункту вбачається, що обставини отримання позивачем поранення не містяться в цьому переліку.
Як вбачається з письмових пояснень представника в/чА0666 від 08.11.2017р. вих№1276/п службове розслідування за фактом отримання поранення позивачем під час виконання ним завдань в зоні проведення АТО військовою частиною НОМЕР_3 не проводилось, оскільки відповідно до п.8 наказу Міністра оборони України №105 від 20.02.2017р. «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних сил України» на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства до якого він відряджений.
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори (далі - військовослужбовці), професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військові частини) передбачено Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 6 лютого 2001 року N 36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (далі по тексту - Інструкція № 2).
Відповідно п. 1.5 Інструкції № 2 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, що сталися під час виконання ним обов'язків військової служби, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень (заподіяних іншою особою), гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також випадки смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 2.5 вказаної Інструкції передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом трьох робочих днів. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів (закони, статути, положення, правила, інструкції, настанови тощо), а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт (додаток 1 до Інструкції) у п'яти примірниках або шести, якщо військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини, і передати його на затвердження командиру військової частини. Усі примірники акта (додаток 1 до Інструкції) підписуються головою комісії та всіма її членами.
Тобто зі змісту даного пункту вбачається, що в разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем відрядженим до іншої військової частини розслідування проводиться командуванням частини до якої він відряджений та складаеться відповідний акт.
Згідно Наказу Міністра оборони України №333 від 26.05.2014року «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних сил України» відомості про поранення (контузії, травми, каліцтва), одержані в період проходження служби, записуються на підставі документів, виданих закладами охорони здоров'я чи військовими частинами, в який військовослужбовець служив або лікувався. Також зазначається характер поранення (контузії, травми, каліцтва), коли та де воно отримано.
Так як встановлено судом в особовій справі позивача дані відомості про отримання поранення не містяться.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п.21.5. глави 2 Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.
б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
ґ) "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
А тому суд враховуючи, те що обставини отримання поранення позивачем під час перебування в зоні проведенні АТО 06.10.2014року підтверджені матеріалами справи, та з метою повного захисту порушених прав позивача суд вважає доцільним зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 як таку до якої він був відряджений та яка на той час також перебувала в зоні проведення АТО провести розслідування стосовно обставин отримання поранення капітаном ОСОБА_1 06.10.2014року, скласти акт розслідування і видати позивачу довідку за формою зазначеною у Додатку №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України затвердженого наказом МОУ №402.
При цьому суд вважає що позовні вимоги, щодо зобов'язання в довідці вказати формулювання про отримання поранення «при захисті Батьківщини» не підлягає задоволенню, так як це повинно бути встановлено актом розслідування.
Щодо стягнення суми грошової винагороди та суд зазначає наступне.
У відповідності до частин 1 та 3 статті 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально- технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних субєктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби звязку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України (частина 2 статті 13 Закону).
Пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України №158 від 04.06.2014р. «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» ( в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Аналогічна норма міститься у пункті 1 Наказу Міністра оборони від 12.06.2014 N 383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2014 р. за N 637/25414) (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства оборони України від 30 жовтня 2014 року N 774 та зміни, внесені наказом Міністерства оборони України від 30 жовтня 2014 року N 774, застосовуються з 13 вересня 2014 року)
В абзаці другому п.1 Наказу №383 визначено, що місячне грошове забезпечення для розрахунку цієї винагороди обчислюється, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі у зазначених операціях і заходах.
Відповідно до п.2 Наказу винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників).
Як встановлено судом згідно витягу із наказу керівника сектору «Б» Міністерства оборони України №35 від 25.08.2014р. (а.с.13), згідно п.1.11 якого капітана ОСОБА_1 прикомандированого з військової частини НОМЕР_3 вважати таким, що прибув 25 серпня 2014 р. у службове відрядження до складу сил та засобів сектора «Б» які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.
Проте в матеріалах справи відсутні накази командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників) в яких би зазначався день фактичного початку позивача участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі.
Таким чином, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичної операції, а тільки за час фактичної участі у відповідних заходах.
Таким чином, факт залучення до проведення антитерористичної операції не є достатнім підтвердженням безпосередньої участі в антитерористичній операції.
З наявних довідок вбачається, що позивач приймав участь у АТО в 2014 році з 25.08.2014 до 01.10.2014 року.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, у відповідності до вищезазначених вимог законодавства, він має право на отримання винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць за цей період.
Отже позивач має право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичний операції за сім днів серпня 2014 року в розмірі 866,55 грн., за вересень 2014 року в розмірі 4762,86грн., та 1 день жовтня 2014 року в розмірі 112,82грн., всього у розмірі 5742,23 грн.
Щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Згідно до вимог ст.2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входять: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
На підставі викладеного, сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях, входить до структури заробітної плати.
Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Пункт 2 постанови КМУ № 158 на підставі постанови КМУ №417 від 10.09.2014р. доповнено абзацем за змістом якого, виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених операціях і заходах.
Проте в матеріалах справи відсутні будь які документи, які свідчать про те, що позивач отримав поранення під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та це повинно бути встановлено під час проведення розслідування відповідачем, а тому суд не враховує період перебування позивача на стаціонарному лікуванні для розрахунку.
Постановою КМУ від 31 січня 2015 р. N 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» пункт 2 Постанови КМУ №158 у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3 тис. гривень, у розрахунку на місяць скасований та визначено, що розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Згідно Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. N 24 розмір винагороди військовослужбовцям у відсотках місячного грошового забезпечення за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду становить 100 % відсотків місячного грошового забезпечення.
Механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду на час розрахунку при звільнені з позивачем врегульований Наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року N 49 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 р. за N 135/26580).
Та у п.2 вказаного Наказу зазначено, що розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.
Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Виходячи із положень Наказу МОУ №49 та згідно даних наказу №203 від 18.09.2015р. (а.с.22) для розрахунку суми грошового забезпечення, що підлягала до сплати позивачу при звільнені враховувалось:
За службу з 01 вересня по 18 вересня 2015 року: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, премія за особистий внесок у загальний результат служби в розмірі 90% посадового окладу, надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50%, щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, що разом складало як вбачається з довідки №26/п (а.с.82) за 18 днів служби та було сплачено - 1852,53грн.
При цьому в розрахунку винагороди за участь в АТО з 01.09 по 10.09.2015 року (10 днів) за наказом командира в/ч НОМЕР_3 №203 від 18.09.2015р. враховувалось надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% місячного грошового забезпечення - 1072грн.
Відповідно до п.15.3. Наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11 червня 2008 року N 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які залучаються Антитерористичним центром та його координаційними групами при регіональних органах Служби безпеки України до проведення заходів щодо запобігання терористичним проявам та їх припинення, за період виконання ними спеціальних завдань, пов'язаних з антитерористичною діяльністю, надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується в розмірах до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Таким чином в розрахунок суми винагороди за 10 днів участі в АТО повинні були враховуватися наступні складові: оклад за військовим званням -120грн.; посадовий оклад -999грн.; надбавка за вислугу років -279грн.75коп.; премія за особистий внесок у загальний результат служби в розмірі 90% посадового окладу -899,1грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% -1072грн.., що разом складало -3369,85грн. :30(днів )= 112,33грн. х10 (днів)=1123,29грн. (до сплати).
Тоді як вбачається з довідки позивачу нараховано та сплачено було у вересні 2015р. винагороду за участь в АТО в розмірі -1971,52грн., тобто сплачено більше, що не порушує права позивача(а.с.82).
При цьому з роздруківки про рух коштів на банківській картці позивача вбачається, що відповідачем 29.09.2017р перераховано на його картку заробітну плату у розмірі 8395,79грн. (після утримання обов'язкових прибуткового податку та ЄСВ, та військового збору) (виписка знаходиться в матеріалах справи).
Виходячи з суми грошового забезпечення перерахованої в/ч НОМЕР_3 позивачу в вересні 2015 року в суд не вбачає наявність заборгованості перед позивачем по виплаті винагороди за участь в АТО протягом 01-10.09.2015р. , а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім того згідно із частинами першою, другою статті 2 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон №2050) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Проте сума надбавки за участь у проведенні антитерористичній операції (та поранення) має разовий характер, внаслідок чого на неї не розповсюджується норма Закону №2050 щодо виплати компенсації, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення по останній посаді з вересня 2015 року по січень 2017 р. всього 192000грн. позов також не підлягає задоволенню.
Відповідно до с.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому суд вважає необхідним відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи, те що позивачу неправомірно не була видана довідка про обставини поранення та розслідування обставин поранення не проводилось, а також не нараховувалась та не виплачувалась грошова винагорода за участь в проведенні антитерористичній операції в 2014р., суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст..ст.6, 158-163КАС України,
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (Київська обл.. м.Біла Церква, бул.Олександрійський, код НОМЕР_6 ) провести розслідування стосовно обставин отримання 06.10.2014року поранення капітаном ОСОБА_1 , скласти акт розслідування і видати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва ) за формою зазначеною у Додатку №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402.
Стягнути з військової частини НОМЕР_3 (код НОМЕР_7 Одеська обл. Лиманський район, смт. Чорноморське) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_8 місцепроживання: АДРЕСА_1 ) грошову винагороду в розмірі 5742,23 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_3 (код НОМЕР_7 Одеська обл. Лиманський район, смт. Чорноморське) за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206784005; код класифікації доходів бюджету - 22030001, судовий збір у розмірі 640грн.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (Київська обл.. м.Біла Церква, бул.Олександрійський, код НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206784005; код класифікації доходів бюджету - 22030001, судовий збір у розмірі 640грн.
Постанова в частині стягнення грошової винагороди в сумі 5742,23 грн. підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Е.А.Іванов
Суддя П.П.Марин
Суддя К.О.Танцюра