Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
місто Харків
14 грудня 2017 р. справа № 820/3477/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., за участі секретаря судового засідання - Цабеки К.Є., позивача - ОСОБА_1, відповідача - Волох Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Чугуївському районі та м.Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Волох Н.І., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський ринок" про скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, гр.ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнень) 1) скасувати та визнати неправомірними рішення кадастрового реєстратора за заявою 3В-6305611722017, 2) скасувати та визнати неправомірним рішення кадастрового реєстратора за заявою 3В-6305611692017, 3) зобов'язати кадастрового реєстратор Волох Н.І. скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом об'єднання земельних ділянок НОМЕР_1 площею 0,7974га та НОМЕР_2 площею 0,0171га з присвоєнням архівного кадастрового номеру НОМЕР_3 площею 0,8120га з цільовим призначенням - для обслуговування ринку, 4) зобов'язати кадастрового реєстратор Волох Н.І. поновити поземельну книгу на земельну ділянку НОМЕР_3 площею 0,8120га з цільовим призначенням - для обслуговування ринку.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що кадастровий реєстратор неправомірно 1) здійснив розподіл належної ТОВ «Чугуївський ринок» однієї суцільної земельної ділянки на дві окремих ділянки, 2) змінив цільове призначення з обслуговування ринку на для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, 3) не зберіг земельний сервітут на право проходу та проїзду інших землевласників. Посилаючись на викладені вище міркування, просив задовольнити позов.
Відповідачі, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міськрайонне управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, Державний кадастровий реєстратор міськрайонного управління у Чугуївському районі та м.Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - п.Волох Наталія Іванівна, з поданим позовом не погодилися.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначили, що рішення з приводу поділу земельної ділянки не приймалось, а вчинені з приводу поділу земельної ділянки дії є цілком правомірними. З заявою про поділ звернувся власник земельної ділянки. З поданих до реєстрації документів не вбачалось суперечок з приводу меж земельної ділянки. Сукупність площ новостворених земельних ділянок повністю відповідає площі поділеної земельної ділянки, новостворені земельні ділянки не виходять за контури поділеної земельної ділянки. Посилаючись на викладені вище міркування, просив відмовити у позові.
Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський ринок" Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, правом на подачу письмових пояснень по суті спору не скористався, уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що спір виник з приводу реалізації державним кадастровим реєстратором владної управлінської функції, внаслідок чого відбувся поділ земельної ділянки площею 0,8120га кадастровий номер НОМЕР_3 на дві окремі земельні ділянки площею 0,7949га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 0,0171га з кадастровим номером НОМЕР_2.
Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 була придбана Спільним підприємством «Чугуївський ринок» у Чугуївської міської ради за договором від 13.02.2009р. та згідно з державним актом НОМЕР_4 від 04.11.2009р. реєстраційний номер 020968100001 належить на праві приватної власності СП «Чугуївський ринок», правонаступником якого є ТОВ «Чугуївський ринок».
Пунктом 1.2 даного договору передбачено накладення сервітуту на проїзд та прохід до сторонніх землекористувачів, які розташовані всередині земельної ділянки СП.
04.11.2009р. на вказану земельну ділянку було відкрито поземельну книгу, котра станом на час розгляду і вирішення даної адміністративної справи у паперовому вигляді відсутня, що підтверджується довідкою начальника Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м.Чугуєві ГУ Держгеокадастру у Харківській області №1166/127-17 від 14.12.2017р.
Відповідно до технічної документації з землеустрою (а.с.174 т.1) позивач, гр..ОСОБА_1 не є суміжним землекористувачем відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.
Судом також не виявлено обставин на підтвердження того, що стосовно названої земельної ділянки за позивачем було зареєстровано сервітут.
Водночас з цим судом установлено, що позивач, гр..ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5. Дана земельна ділянка була набута у власність на підставі укладеного з Чугуївською міською радою договору від 01.07.2002р. (а.с.4-9 т.2). При цьому, суд відмічає, що згідно з п.1.1 договору продавець передав, а покупець прийняв земельну ділянку площею 55 кв.м., а відповідно до п.1.3 цього ж договору покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість земельної ділянки площею 12.735 кв.м. Текст даного договору, як з'ясовано судом, передбачає перехід від продавця до покупця лише одного речового права - права власності, про передачу будь-яких інших обмежених речових прав у договорі не згадується. Розбіжності у площі належної позивачу земельної ділянки усуваються рішенням Чугуївської міської ради від 14.06.2002р., яким передбачено продаж ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0055га (а.с.10 т.2) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.22 т.1).
Суміжним користувачем відносно даної земельної ділянки є третя особа, ТОВ «Чугуївський ринок» (а.с.2 т.2).
10.06.2016р. третьою особо, ТОВ «Чугуївський ринок» було складено нотаріально посвідчену заяву на бланку серії НАТ №518028 про намір здійснити розподіл земельної ділянки площею 0,8120га кадастровий номер 6321000000:02:001:0024 за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, бульвар Комарова, 1, на дві окремі земельні ділянки площею 0,0171га та площею 0,7949га. (а.с.234 т.1).
07.04.2017р. до відповідача, державного кадастрового реєстратора - п.Волох Наталії Іванівни надійшла заява ТОВ «Чугуївський ринок» за реєстраційним номером №3В-6305611692017 з приводу проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0171га за адресою Харківська область, місто Чугуїв, бульвар Комарова, 1 (а.с.202 т.1)
07.04.2017р. до відповідача, державного кадастрового реєстратора - п.Волох Наталії Іванівни також надійшла і заява ТОВ «Чугуївський ринок» за реєстраційним номером №3В-6305611722017 з приводу проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,7949га за адресою Харківська область, місто Чугуїв, бульвар Комарова, 1.
18.04.2017р. відповідачем, державним кадастровим реєстратором - п.Волох Н.І. було скасовано кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.
18.04.2017р. відповідачем, державним кадастровим реєстратором - п.Волох Н.І. було відкрито поземельну книгу на земельну ділянку площею 0,7949га з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.203 т.1).
Згідно з описом меж (а.с.209 т.1) дана земельна ділянка в частині від Г1 до Д1 межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 (кадастровий номер НОМЕР_6).
Окрім того, 18.04.2017р. відповідачем, державним кадастровим реєстратором - п.Волох Н.І. було відкрито поземельну книгу і на земельну ділянку площею 0,0171га з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с.218 т.1).
Наявні у справі документи не містять відомостей, що відносно цієї земельної ділянки позивач є суміжним землекористувачем.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення реєстраційних дій з приводу земельних ділянок унормовані приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень», Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення державного земельного кадастру (затверджено постановою КМУ від 17.10.2012р. №1051; далі за текстом - Порядок №1051).
Так, ч.1 ст.22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.
Відповідно до ч. 4 ст.24 зазначеного закону для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Оглянувши надані на вимогу суду документи, які використовувались відповідачем, Державним кадастровим реєстратором у спірних правовідносинах з приводу поділу земельної ділянки, суд не знайшов доказів існування передбачених ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки.
Суд ураховує, що за приписами ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Згідно з ст.56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
При цьому, відповідно ч.12 ст.186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується, зокрема, у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Таким чином, технічна документація з поділу первісно створеної (первісно сформованої) земельної ділянки у даному випадку підлягала погодженню лише власником, тобто третьою особою по справі - ТОВ «Чугуївський ринок».
Частиною 3 ст.110 Земельного кодексу України передбачено, що поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
Проте у силу ч.11 ст.79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
За змістом п.2 ч.1 ст.395, ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
За правилами ст.100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч.1 ст.100); Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (ч.2 ст.100); Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч.3 ст.100).
Аналогічні за правовою суттю положення містяться і у ст.402 Цивільного кодексу України, де вказано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1 ст.402); земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч.2 ст.402); у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч.3 ст.402).
Відповідно до ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч.1 ст.404); особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч.2 ст.404).
Оцінивши всі добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.69, 70, 86 КАС України, окремо приділивши увагу думкам сторін про вичерпність цих доказів та відсутності інших, суд доходить висновку про те, що основним аргументом позивача проти проведеного відповідачем, державним кадастровим реєстратором поділу однієї суцільної земельної ділянки на дві окремих земельних ділянки є відсутність сервітуту стосовно новостворених земельних ділянок.
Таким чином, слід дійти висновку, що позивач має побоювання стосовно можливості проходу або проїзду через чужу земельну ділянку.
Між тим, на підтвердження доказів реальності загрози неможливості користуватись чужою земельної ділянкою позивачем не подано жодних належних та допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів.
Наведене однозначно указує на відсутність у позивача порушеного права на момент розгляду даної справи.
У разі ж виникнення такої загрози у майбутньому позивачу належить діяти у порядку ч.2 ст.402 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.100 Земельного кодексу України, ч.2 ст.404 Цивільного кодексу України шляхом звернення до власника земельної ділянки (тобто до ТОВ «Чугуївський ринок») з вимогою про надання земельного сервітуту у спосіб укладання відповідного цивільного договору.
Оскільки за правовою суттю земельний сервітут належить до кола цивільних прав, то у захист цього права повинен відбуватись у порядку цивільного судочинства.
Доводи позивача стосовно існування цивільного спору з суміжним землекористувачем гр.ОСОБА_3 з приводу самочинного будівництва (рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.04.2013р. по справі №2036/2-984/2010, ухвала Апеляційного суду Харківської області від 09.12.2014р. по справі №2036/2-984/11) (а.с.14-21 т.1) судом при вирішенні даного спору до уваги не беруться, оскільки не мають жодного юридичного значення для вчинення відповідачем, державним кадастровим реєстратором управлінської функції з поділу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3.
Також є неналежними стосовно предмету спору по даній справі і доводи позивача з приводу виконання органом державної виконавчої служби України рішення суду по зазначеній вище цивільній справі (а.с.26 т.1).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Проведений судовий розгляд не виявив факт порушення права позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі обігу та державної реєстрації земельних ділянок, що є визначеною процесуальним законом підставою для постановлення рішення про відомву у позові.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Чугуївському районі та м.Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Волох Н.І., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський ринок" про скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 18.12.2017 року.
Суддя Старосєльцева О.В.