ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
13 грудня 2017 року справа № 813/1641/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Гулкевич І.З.
секретар судового засідання Іванес Х.О.
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Лещук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу,-
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 викладену у листі №Б-55/3/05/17-2016 від 24.10.2016 року протиправною ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в сумі 400 000 грн (чотириста тисяч гривень).
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач має захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ і звернувся за виплатою передбаченої законом одноразової грошової допомоги, однак така йому всупереч закону не виплачена, внаслідок чого він змушений звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд встановив наступне.
Позивач по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 22.03.2016 - службу в поліції. Наказом ГУНП у Львівській області від 22.03.2016 № 94 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Львівським обласним центром МСЕК №3 на ім'я позивача 29.04.2016 року видано довідку серії 12 ААА №000786, відповідно до якої ОСОБА_3 встановлено III групу інвалідності, у зв'язку з захворюваннями пов'язаними з проходженням служби в ОВС, з втратою професійної працездатності - 60 %.
Позивачем в травні 2016 року подано до УФЗБО ГУ НП у Львівській області були подані матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги. Однак станом на 20 жовтня 2016 року вищевказана грошова допомога не була виплачена.
20 жовтня 2016 року позивач звернувся до т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області із запитом про надання інформації щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Листом від 24 жовтня 2016 року №Б-55/30/05/17-2016 Головне управління Національної поліції України у Львівській області відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що на теперішній час статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" не визначені випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським (Національна поліція), яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ (міліції) відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії.
Не погодившись з вказаною відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суд зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб органів внутрішніх справ як складової їхнього правового статусу, мають будуватися на принципі юридичної визначеності.
Згідно до ч.2 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №788 від 21.09.2017 року із змінами від 18.10.2017 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Пунктом 1 Наказу визначено, що положення Порядку в редакції цього наказу застосовується до поліцейських та осіб, яким одноразова грошова допомога, визначена ст.. 97 Закону України "Про Національну поліцію", на момент набрання чинності цим наказом не призначена та/або не виплачена.
Згідно п.3 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, поліцейський вважається таким, що виконує службові обов'язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію", у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України "Про міліцію".
Відповідно до п.4 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, вказано випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:
1) під час виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням службових обов'язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Оскільки на час призначення інвалідності позивач був звільнений із служби Головного управління Національної поліції, норми Закону України "Про Національну поліцію", розповсюджуються на позивача.
Відповідно до статті п. 3 ч.1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію", розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату , а саме III групі - 250 розмірів прожиткового мінімуму.
Судом встановлено, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями пов'язаними з проходженням служби в ОВС, з втратою професійної працездатності - 60 %, відтак позивача набув право згідно п.3 ч. ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" на одноразову грошову допомогу.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, то держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області в призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги протиправною.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в сумі 400 000 грн (чотириста тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Гулкевич І.З.