13 грудня 2017 р. Справа № 818/1552/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1552/17
за позовом ОСОБА_1
до Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича з позовною заявою, у якій просить, з урахуванням уточнення:
- визнати неправомірною бездіяльність Заступника начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, що полягає у ненаданні інформації на питання 2 заяви ОСОБА_1 №150 від 29.03.2017 року;
- визнати неправомірною бездіяльність Заступника начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, що полягає у невиконанні законних вимог ОСОБА_1, викладених у пункті 3 заяви №150 від 29.03.2017 р., а саме: незалучення ОСОБА_1 до перевірки, позбавлення позивача права взяти участь у перевірці та бути присутнім при розгляді заяви;
- зобов'язати Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 29.03.2017 р. №150.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.03.2017 він звернувся до начальника Лебединського відділу поліції ГУНП України в Сумській області із заявою №150, у якій просив внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 356 або 366 КК України по факту скоєння Будильським сільським головою ОСОБА_3 самоправства чи службового підроблення. Також у пункті 2 заяви позивач просив, у разі необхідності проведення перевірки до внесення відомостей до ЄРДР, назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку, а також закони, якими вони керувались при проведенні перевірки. крім цього, у пункті 3 заяви позивач просив залучити його до перевірки у випадку, якщо Лебединський ВП буде її проводити.
Проте, з листа відповідача №4722 від 08.04.2017 р., який було надіслано позивачу на його звернення вбачається, що Лебединський ВП ГУНП України в Сумській області не надав відповіді на пункти 2 та 3 заяви ОСОБА_1, а саме: повідомлено позивача про проведення перевірки, однак не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані закони, якими вони керувались при проведенні цієї перевірки та, не зважаючи на те, що перевірку проведено (про що зазначено у письмовій відповіді) , позивача до її проведення не було залучено.
На думку позивача, відповідач повністю проігнорував вимоги пунктів 2 та 3 його заяви №150 від 29.03.2017р., чим було порушено та обмежено його право на участь у перевірці та на своєчасне отримання обґрунтованої відповіді, передбачені ст. 40 Конституції України та ст.ст. 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян".
Крім цього, позивач в 21.11.2017р. подав до суду письмове клопотання в якому просив компенсувати йому судові витрати, що складаються із витрат пов'язаних із прибуттям у судове засідання, добових та компенсації за відрив від звичайних занять, у відповідності до ст.ст.91,94 КАС України загальна сума яких становить, станом на 13.12.2017, 705,49 грн. з яких: вартість проїзду до суду та у зворотньому напрямку 173,49 грн., 180 грн. добових витрат, а також компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 352 грн.
Представник 1-го відповідача повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином (а.с.25), в судове засідання повторно не з'явився, письмових заперечень до суду не подав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 29.03.2017 звернувся до т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою №150, у якій просив:
1.Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 53 або 366 КК України по факту скоєння Будильським сільським головою ОСОБА_3 самоправства чи службового підроблення;
2. Якщо до внесення зазначених позивачем відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, позивач просив назвати осіб які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони якими вони керувались при проведенні перевірки;
4. Якщо Лебединський ВП все ж таки буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, ОСОБА_1 просив залучити його до цієї перевірки."(а.с.4).
За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 08.04.2017 року №4722 Лебединське ВП ГУНП в Сумській області, за підписом Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича, повідомило, що по заяві ОСОБА_1 проведено перевірку, в ході якої встановлено, що в зв'язку з відсутністю ознак кримінального чи адміністративного правопорушення подальша перевірка припинена (а.с.26).
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").
Частиною 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Суд, проаналізувавши відповідь Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича від 08.04.2017 №4722 на звернення ОСОБА_1 №150 від 29.03.2017 зазначає, що в порушення вимог ст.19 Закону України "Про звернення громадян", позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у заяві питань, а саме: не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки.
Таким чином, заява позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь на поставлені в зверненні питання.
Крім того, позивач мав бажання бути присутнім під час проведення перевірки.
Таке право позивача передбачене статтею 18 Закону України "Про звернення громадян", у відповідності до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та б р а т и у ч а с т ь у п е р е в і р ц і поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Проте, відповідач не забезпечив ОСОБА_1 реалізацію цих прав, не зазначивши жодних причин.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач надав суду заперечень, не висловив свою позицію щодо позовних вимог ОСОБА_1.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на питання 2 його заяви №150 від 29.03.2017; визнати неправомірною бездіяльність Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича, що полягає у невиконанні законних вимог ОСОБА_1, викладених у пункті 3 його заяви №150 від 29.03.2017; зобов'язати Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 №150 від 29.03.2017 року .
Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 у своєму клопотанні про компенсацію судових витрат визначає складову - витрати, пов'язані з прибуттям в судові засідання з с. Будилка, Лебединського району, Сумської області до м. Суми 08.11.2017, 21.11.2017 та 13.12.2017. Загальний розмір витрат щодо вартості проїзду згідно розрахунків позивача станом на 13.12.2017 р. становить 173,49 грн. (40+2+38,13+8,63+38,73+4+42=173,49 грн. - докази в справі - а.с.18, 28). Добові витрати становлять 180 грн. (60*3 дні=180 грн.). Розмір компенсації за відрив від звичайних занять 08.11.2017, 21.11.2017 та 13.12.2017 становить 352 грн. (126+126+100=352 грн., розрахунок - а.с.17,27). Загальна сума витрат позивача пов'язаних з розглядом даної справи становить 705,49 грн.
Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Згідно зі ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.
Так, на підтвердження судових витрат, що пов'язані із прибуттям до суду, позивач надав проїзні документи: квиток №130125 Серії ААВБ від 08.11.2017 на суму 40,00 грн. (маршрут Будилка-Суми), квиток №4880408 П від 08.11.2017 на суму 38,13 грн. (маршрут Суми- Лебедин), квиток №602145498 П від 08.11.2017 на суму 8,63 грн. (маршрут Лебедин-Будилка), квиток №601151259 П від 21.11.2017 на суму 38,73 грн. (маршрут Лебедин-Суми), квиток №488009 Серії ААВЖ від 21.11.2017 на суму 42,00 грн. (маршрут Суми-Будилка), квиток на проїзд у міському автобусі ВВВИ №57414 на суму 4,00 грн., квиток на проїзд у міському тролейбусі №008222 на суму 2,00 грн., а всього на загальну суму 173,49 грн. (40+2+38,13+8,63+38,73+4+42=173,49 грн.), які підтверджують факт понесення витрат позивача на прибуття до суду 08.11.2017 та 21.11.2017 року (а.с.18,28).
Отже, витрати на переїзд можуть бути відшкодовані в сумі вартості наданих позивачем квитків, а саме 173,49 грн.
Складовою клопотання ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат, зокрема, є компенсація за відрив від звичайних занять за 08.11.2017, 21.11.2017 та 13.12.2017 року.
ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1.
З розрахунку позивача, його поїздка для участі в судовому засіданні у м.Сумах, враховуючи відстань 70 км. від с. Будилка до м. Суми та розклад руху автобусів, складає 9:00год. до 16:00 год. за 08.11.2017 та 21.11.2017, та з 11:00 год. до 16:00 год. за 13.12.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з розглядом даного позову, позивачем було здійснено відрив від звичайних занять: 08.11.2017 року (а.с.13), 21.11.2017 (а.с.17) та 13.12.2017 (а.с.29), коли він приймав участь у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 складає 3200 грн.
Таким чином, враховуючи, час необхідний позивачу для прибуття до суду та участь у судовому засіданні, суд вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області підлягає компенсація за відрив від звичайних занять у розмірі 352 грн., а саме:
08.11.2017 (3200 грн. мін.зарплата/22дн.=145грн./8 год.=18грн.*7 год.) (з 09:00 год. до 16:00год.) = 126,00 грн.;
21.11.2017 (3200 грн. мін.зарплата/22дн.=145грн./8 год.=18грн.*7 год.) (з 09:00 год. до 16:00год.) =126,00 грн.;
13.12.2017 (3200 грн. мін.зарплата/20дн.=160грн./8год.=20грн.*5 год.) (з 11:00 год. до 16:00год.) = 100,00грн., що у загальному розмірі 352 грн.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню 352 грн., що становить суму компенсації за відрив від звичайних занять за 08.11.2017, 21.11.2017 та 13.12.2017.
Крім цього, позивач просить компенсувати добові в сумі 60 грн. за кожен день прибуття до суду (60грн.*3 дні=180 грн.), посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (далі - постанови КМ України № 590) та на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, суд задовольняє клопотання ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат в загальній сумі 705,49 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича, що полягає у ненаданні інформації на питання 2 заяви ОСОБА_1 №150 від 29.03.2017.
Визнати неправомірною бездіяльність Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича, що полягає у невиконанні законних вимог, викладених у пункті 3 заяви ОСОБА_1 №150 від 29.03.2017, а саме: незалучення ОСОБА_1 до перевірки, позбавлення його права взяти участь у цій перевірці та бути присутнім при розгляді заяви.
Зобов'язати Заступника начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 №150 від 29.03.2017.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул.Г.Кондратьєва, 23, ідентифікаційний код 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 705 (сімсот п'ять) грн. 49коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 14.12.2017 року.
Суддя О.М. Кунець