14 грудня 2017 року Р і в н е №817/2040/17
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Борискін С.А., розглянувши позовну заяву
Публічного акціонерного товариства "Завод" Технопривод"
доДержавного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради Семенюк Миколи Миколайовича
про визнання протиправним та скасування рішення
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулося з адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Завод" Технопривод" (далі - позивач, ПАТ "Завод" Технопривод") до Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради Семенюка Миколи Миколайовича (далі - відповідач, державний реєстратор) про визнання протиправним та скасування рішення та запису.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.07.2017 відповідачем протиправно внесено запис про право власності Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі - "ВАТ РЗТА") на об'єкт нерухомого майна "Прохідна №1", загальною площею 262,9 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Штейнгеля барона, буд.4а та 24.07.2017 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаного об'єкту. Вважає, що під час вчинення зазначених реєстраційних дій відповідачем було грубо порушено приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що призвело до незаконної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості. Зокрема, зазначає, що на сьогодні право власності на об'єкт нерухомості "Прохідна (літ.Б-1)" зареєстроване за ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ". Вказаний об'єкт нерухомості відповідно до договору оренди від 27.04.2017 позивач прийняв у його власника у строкове користування. Об'єкт нерухомості "Прохідна (літ.Б-1)" є будівлею через яку здійснюється прохід до інших належних позивачеві на праві власності об'єктів. Водночас зазначає, що як стало відомо ПАТ Завод" Технопривод", серед переліку об'єктів, наведених у поданих державному реєстратору документів був відсутній об'єкт нерухомості "Прохідна №1", натомість у вказаних документах міститься посилання на об'єкт нерухомості "Прохідна (літ.Б-1)", розташований за аналогічною адресою та з ідентичними планами приміщень обох об'єктів нерухомості. Тобто вважає, що відповідачем було протиправно зареєстровано право власності за "ВАТ РЗТА" на вказаний об'єкт, без врахування наявності суперечності у заявленому "ВАТ РЗТА" речовому праві на об'єкт нерухомого майна "Прохідна №1", із вже зареєстрованим правом власності іншої особи на розташований за цією ж адресою об'єкт "Прохідна (літ.Б-1)" та на підставі документів, які не відповідають вимогам закону. Зазначає, що реєстрація речового права на неіснуючий об'єкт "Прохідна №1" порушує права ПАТ "Завод" Технопривод", оскільки охоронці Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінар плюс" на підставі договірних відносин з "ВАТ РЗТА" не допускають до неіснуючого об'єкту нерухомості "Прохідна №1", що спричиняє перешкоди у праві користування належного йому на праві власності майна за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Штейнгеля барона, буд.4а.
Розглянувши позовну заяву, суддя дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Згідно із ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:
1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;
2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Як вбачається з адміністративного позову, зазначені в позовній заяві обставини підтверджують, що в основі спору лежить юридичний конфлікт стосовно можливості користуватися орендованим нерухомим майном, що належить на праві власності ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ".
Відповідно до ч.2.ст.386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Водночас, оскаржувані рішення державного реєстратора стосуються реєстрації права власності на майно, яке не перебуває у власності позивача, а як зазначає позивач, знаходиться у його користуванні відповідно до умов договору.
У постанові від 15.12.2015 (справа №800/206/15) Верховний Суд України зазначив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Розгляду в порядку адміністративного судочинства підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно - правових відносин.
Таким чином, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.
Аналізуючи зміст наведених вище законодавчих норм, виходячи з змісту позовних вимог, суд вважає, що внесення відповідачем запису про право власності Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" на об'єкт нерухомого майна "Прохідна №1", та прийняття ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаного об'єкту, який не належить позивачу, жодним чином не стосуються права позивача на користування належним йому майном.
Як встановлено з матеріалів справи, право власності на об'єкт нерухомості "Прохідна (літ.Б-1)", розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Штейнгеля барона, буд.4а, зареєстроване за ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ".
Вказаний об'єкт нерухомості відповідно до договору оренди від 27.04.2017 позивач прийняв у його власника у строкове користування. Об'єкт нерухомості "Прохідна (літ.Б-1)" є будівлею через яку здійснюється прохід до інших належних позивачеві на праві власності об'єктів.
Об'єкт нерухомості "Прохідна №1", розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Штейнгеля барона, буд.4а, згідно з матеріалами справи зареєстрований на праві власності за "ВАТ РЗТА".
При цьому, позивач не є власником об'єкту нерухомості "Прохідна (літ.Б-1)" чи "Прохідна №1".
Тому, суд вважає, що між ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ" та "ВАТ РЗТА" існує невирішений спір про право, оскільки кожна із сторін вважає відповідні об'єкти нерухомого майна своєю власністю.
Частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Зазначені ж у даній позовній заяві обставини підтверджують, що в основі спору лежить юридичний конфлікт стосовно можливості користування належним позивачеві на праві власності майном, до якого не відноситься об'єкт нерухомості "Прохідна (літ.Б-1)" чи "Прохідна №1".
Задоволення позовних вимог позивача буде мати наслідком позбавлення права власності третіх осіб на зазначене в позові нерухоме майно, яким він лише користується на підставі договору.
Суд зазначає, що статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Такий позов є негаторним. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України способів захисту.
Відтак, між позивачем та третіми особами існує спір про право, зокрема щодо права користування належного йому майна, і скасування рішень державного реєстратора не призведе до вирішення вказаного спору.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 24.01.2017 року №21-1559а16, де зазначено, що аналіз фактичних обставин дає підстави вважати, що оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на конкретну земельну ділянку, збудовану будівлю на земельній ділянці, і право власності на яку (будівлю, нерухоме майно) може бути визнане судом, якщо це не порушуватиме прав інших осіб.
При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Окрім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 12.10.1978 року у справі "Zand v. Austria" у якому суд вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Для захисту права користування належним майном позивачу належать звертатися до відповідного господарського суду з зазначенням відповідача, до якого безпосередньо скеровуються такі вимоги.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" питання щодо повернення судового збору вирішується судом лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Завод" Технопривод" у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради Семенюка Миколи Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення та запису.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу невідкладно.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Борискін С.А.