ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
12 грудня 2017 року справа № 813/3330/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.
секретар судового засідання Іванес Х.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги Галицького об'єднаного управління державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №2040-23 від 29 травня 2015 року; визнання протиправним та скасування рішення Галицького об'єднаного управління державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №10868 від 06 липня 2015 року про опис майна у податкову заставу; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0113051311 від 06 вересня 2017 року.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податкова вимога, рішення про опис майна у податкову заставу, податкове повідомлення-рішення винесені протиправно, оскільки позивач повністю та своєчасно сплатив єдиний податок.
Представники позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсягу.
Представник відповідача подав заперечення на адміністративний позов, в яких вказав на те, що за результатами перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкових зобов'язань з єдиного податку фізичних осіб. Перевіркою встановлено порушення вимог п.295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме позивач несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкових зобов'язань з єдиного податку фізичних осіб, в результаті чого відповідачем була нарахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань. Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що фізична-особа підприємець ОСОБА_2 подав декларації по єдиному податку 28.01.2015 р на суму 4810, 00 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №15 від 26.01.2015 р, 23.07.2015 р на суму 6656,01 грн, яка сплачена, що підтверджується 6656,01 грн, 03.11.2015 р на суму 4077,80 грн, яка плачена, що підтверджується платіжним дорученням №67 від 04.11.2015 р, 15.01.2016 р на суму 7400,63 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №81 від 21.01.2016 р, 26.04.2016 р на суму 282,04 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №93 від 25.04.2016 р, 12.07.2016 р на суму 4287,10 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №98 від 11.07.2016 р, 24.10.2016 р на суму 4635,00 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №106 від 18.10.2016 р, 17.01.2017 р на суму 8443,50 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №115 від 18.01.2017 р, 24.04.2017 р на суму 7699,63 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №120 від 24.04.2017 р, 05.07.2017 р на суму 1819, 00 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №132 від 05.07.2017 р, 18.10.2017 р на суму 1601,13 грн, яка сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №165 від 27.10.2017 р.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 26.01.2015 року помилково сплачено 4810,00 грн .- суму єдиного податку на недіючий рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області.
Зокрема, згідно платіжного доручення №15 від 26.01.2015 року перераховано 4810,00 грн. з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 Західне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Львів МФО 325321 /призначення платежу сплата єдиного податку підприємця за грудень 2014 року/ на рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області № 34216379700008, одержувач місцевий бюджет Сихівського району м. Львова.
27.01.2015 року ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ у Сихівському районі м. Львова заяву від 27.01.2015 про перерахування сплачених коштів єдиного податку на діючий інший рахунок єдиного податку ГУ ДКСУ у Львівській області.
03.02.2015 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова направила Управлінню державного казначейства Сихівського району м. Львова висновок №130-20 від 31.01.2015 року для перезарахування коштів на діючий правильний рахунок єдиного податку в сумі 4810,00 гривень грн.
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, висновок ДПІ у Сихівському районі м. Львова про перерахування помилково сплачених коштів в сумі 4810,00 грн не виконаний.
29 травня 2015 року податковим органом винесено податкову вимогу №2040-23 , згідно якою станом на 28.05.2015 року сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 4810 грн.
06 липня 2015 року податковим органом винесено рішення №10868 про опис майна в податкову заставу.
Також, податковим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань сплати узгоджених зобов'язань до бюджету, про що складено акт №5215/1301-13-11 від 06.09.2017 року, в якого вбачається, що за позивачем рахується податковий боргу за період з 28.07.2015 р до 05.07.2017 р у сумі 37005,50 грн.
На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0113051311 від 06.09.2017 р, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7401,10 грн, за платежем єдиний податок з фізичних осіб.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з вимогами п. 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (надалі- БК України).
Так, ч.4 ст.45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (п. 231 ст. 2 БК України). Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2002р. за № 594/6882.
Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. На Єдиному казначейському рахунку, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та головних управліннях Державного казначейства України.
Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.
Відповідно до положень ч.5 ст.45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.
В ч.5 ст.78 БК України також встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою вказаної статті.
Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (ст. 129 ПК України).
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач своєчасно та у повному обсязі, сплатив податкові зобов'язання з єдиного податку до місцевого бюджету Сихівського району м.Львова. Проте, у платіжному доручені від 26.01.2015 р №15 про перерахування коштів помилково зазначила недіючий рахунок бюджету УДКС у Львівській області, призначений для обліку платежу сплати єдиного податку, нарахованого до 2011 р.
Суд вважає, що помилка у реквізитах платежу, яку допустив платник податків при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання до державного (місцевого) бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст. 126 ПК України та нарахування пені.
Позиція суду у цій справі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладену у постановах від 16.06.2015 р. та від 02.12.2015, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Таким чином, відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення - рішення, не врахував фактичних обставин у спорі та правову позицію Верховного Суду України, а тому податкове повідомлення-рішення №0113051311 від 06 вересня 2017 року. є протиправними та підлягають скасуванню.
При цьому, згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Відтак, виходячи з того, що оскаржувані податкова вимога від 29.05.2015 №2043-23 та рішення від 06.07.2015 №10868 про опис майна у податкову заставу винесені контролюючим органом виключно у зв'язку з наявною у позивача податковою заборгованістю з єдиного податку за 2015 рік, щодо якої суд дійшов до висновку про її протиправність та скасування відповідного повідомлення-рішення, з урахуванням похідного характеру оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, останні також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0113051311 від 06 вересня 2017 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Галицького об'єднаного управління державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №2040-23 від 29 травня 2015 року.
Визнати протиправним та скасування рішення Галицького об'єднаного управління державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №10868 від 06 липня 2015 року про опис майна у податкову заставу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1600 (одна тисяча шістсот гривень) сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Гулкевич І.З.