м. Вінниця
11 грудня 2017 р. Справа № 802/2127/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Макарової К.В.
представників позивача: Вітвіцької Н.П., Калєтніка С.В.
представників відповідача: Томашевської Ю.Й., Кириленка Р.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Іллінецький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс"
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось ДП "Іллінецький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (далі - позивач, ДП "Іллінецький райагроліс") з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області(далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки складено Акт №1538/1312/38571077 від 04.09.2017 року, в якому зафіксовано порушення. На підставі даного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення (форми «Д») №0033161312 від 15.09.2017р., яким визначено (збільшено) ДП «Іллінецький райагроліс» ВОКСЛП "Віноблагроліс" суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 256 214, 78 грн., пені у розмірі 7016,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 217 309,72грн.
Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним та не обґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до адміністративного суду та просить визнати його протиправним та скасувати.
Згідно мотивів позову позивач вказує, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що податкове зобовязання контролюється платником податків, а не контролючим органом. На підставі цього, податкове зобов"язання вважається узгодженим податковим агентом, який отримує доходи в момент виникнення податкового зобов"язання та визначається за календарною датою. Актом перевірки підтверджено, що податковим агентом правильно, та в повному обсязі проведено нарахування та утримання ПДФО, а отже у відповідності до положень ПКУ у відповідача відсутні підстави для його повторного нарахування.
Крім того, представник позивача вказує, що підприємством у встановлені строки було проінформовано ДПІ про обсяги нарахування податку, про що було подано довідку форми 1ДФ. Оскільки позивач самостійно визначив та проінформував фінансову інспекцію про нараховані суми податкового зобов"язання, але які несвоєчасно сплачені, то відповідач не повинен був виносити податкове повідомлення-рішення, а направити на адресу позивача лише податкову вимогу, яка виноситься за правилами ст. 59 ПК, так як даний податок є узгодженим.
Одночасно, представник позивача вказує, що відповідачем до даних правовідносин має застосовуватись положення ст. 126 ПК, а не - ст. 127. При цьому, звертає увагу суду, що положення Податкового кодексу не містять чіткого визначення про повторність дій платника. Лише за роз"ясненнями ВАСУ, повторними діями вважаються ті дії, якщо перевіряючими застосовані до платника податків за вчинене правопорушення фінансові санкції та за цими порушеннями винесено якесь ППР. В разі допущення платником податків аналогічних порушень, вважається повторність за яку необхідно застосовувати санкцію подвійно. В іншому випадку повторність відсутня, що вказує на незаконність застосування штрафу у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню.
За вище наведених обставин, представники позивача підтримали позовні вимоги, які в судовому засіданні просили задовольнити.
Представники відповідача з вимогами позову не погодились з підстав, що викладені в запереченнях. Окремо вказали, що рішення прийнято з дотриманням вимог Податкового кодексу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
Дочірнє підприємство «Іллінецький райагроліс» ВОКСЛП "Віноблагроліс" (код ЄДРПОУ 38571077) є юридичною особою, що зареєстроване Іллінецькою районною державною адміністрацією 12.02.2013, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Іллінецькому районі ГУ ДФС у Вінницькій області. Позивач у справі здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, але не виключно, з лісівництвом та іншою діяльністю у лісовому господарстві, лісозаготівлею, тощо.
З 14.08.2017 по 28.08.2017 старшим державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області, Кириленком Романом Афанасійовичем було проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства - ДП «Іллінецький райагроліс» ВОКСЛП "Віноблагроліс" з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01 липня 2014р. по 30 червня 2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13 лютого 2013р. по 30 липня 2017р.
За результатами перевірки складено Акт №1538/1312/38571077 від 04.09.2017 року в якому зафіксовано порушення.
Так, перевіркою було встановлено, що платник ДП "Іллінецький райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс") порушено вимоги:
1. п. 51.1, ст. 51, п. 176.2 б), ст. 176 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010. №2755-У1, в частині того, що за перевіряємий період підприємством не було відображено суми нарахованого та виплаченого доходу за 157 ознакою (дохід, виплачений самозайнятим особам).
2. п. 54.2, ст. 54, пп.168. 14, п. 168.1, ст. 168., пп.176.1, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010р. №2755-У1, в частині несвоєчасного перерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати в сумі 34 423,05 грн.
3. пп. 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 54.2, ст. 54, пп. 168.1.4, п. 168.1, ст. 168, пп.176.1, пп. «а», пп. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010р. №2755-УІ, в частині перерахування військового збору з порушенням термінів сплати в сумі 23 014,48 грн.
4. п. 54.2, ст. 54, пп.168.14, п.168.1, ст.168, пп.176.1, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010р. №2755-УІ, в частині неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати в сумі 256 214,78грн.
5. пп. 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п.54.2 ст.54, пп. 168.1.4, п. 168.1 ст.168 п.176.1 «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010р. №2755-УІ, не перераховано військового збору в сумі 1 130,98грн., в т.ч. в травні 2017 року - 1130,98грн.
Згідно Акту слідує, що платником несвоєчасно сплачено (перераховано) податок на доходи фізичних осіб при виплаті доходу на користь громадян за період з 01.07.2017р. по 30.06.2017р. на суму - 290 637,83 грн., в т.ч.:
Сальдо по податку на доходи фізичних осіб на 01.07.2014 року в сумі 39 708, 66грн. (заборгованість по податку з доходів фізичних осіб за попередні періоди) при строку сплати 07.07.2014 року, підприємством фактично сплачено 29.09.2014 року в сумі 1287,43грн., 30.09.2014р. - 100,00грн., 06.10.2014р. - 4000,00грн., 16.10.2014 - 317,04грн, 12.11.2014 - 526,59грн, 12.12.2014 - 622,56грн, 13.03.2015 - 4000,00грн, 15.05.2015 - 6243,45грн., 06.04.2016 - 3000,00грн, 15.06.2016 - 1235,66грн, 05.07.2016 - 380,58грн, 10.08.2016 - 380,58грн, 08.09.2016 - 380,58грн., 30.09.2016 -380,58грн, 04.05.2017 - 3568,00грн, 25.05.2017 - 8000грн., залишок суми боргу 5 285,61 грн. станом на 30.06.2017 - не сплачено, при цьому вилата заробітної плати здійснена 07.07.2014. Липень 2014 в сумі 6162,57 грн. при строку сплати 08.08.2014 підприємством фактично не сплачено, при цьому виплата заробітної плати здійснена 07.08.2014, січень 2016 року в сумі 7645,63грн. при строку сплати 11.02.2016 року, підприємством фактично не сплачено, при цьому виплата заробітної плати здійснена 07.02.2016року; лютий 2016 року в сумі 10549,98грн. при строку сплати 14.03.2016 року, підприємством фактично не сплачено, при цьому виплата заробітної плати здійснена 07.03.2016року; березень 2016 року в сумі 10945,20грн. при строку сплати 13.04.2016 року, підприємством фактично не сплачено, при цьому виплата заробітної плати здійснена 07.04.2016року; квітень 2016 року в сумі 12353,63грн. при строку сплати 15.05.2016 року, підприємством фактично не сплачено, при цьому виплата заробітної плати здійснена 07.05.2016року; травень 2016 року в сумі 13371,74грн. при строку сплати 13.06.2016 року, підприємством фактично не сплачено, при цьому виплата заробітної плати здійснена 07.06.2016року. Весь детальний опис порушень відображено в Акті перевірки на арк 7 - 9.
На підставі вказаного Акту документальної планової виїзної перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення (форми «Д») №0033161312 від 15.09.2017р., яким визначено (збільшено) ДП «Іллінецький райагроліс» ВОКСЛП "Віноблагроліс" суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 256 214, 78 грн., пені у розмірі 7016,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 217 309,72грн. Вказане податкове повідомлення-рішення №0033161312 було одержано позивачем 20 вересня 2017 року, та є предметом судового дослідження.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За приписами ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1.175 ПК України).
Згідно п. 38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до норм ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п.163.1 ст.163 якого об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно з пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 зазначеного ПКУ заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму відповідно до закону.
Таким чином до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 Кодексу). Тобто, згідно з нормами ПКУ, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати.
Відповідно до пункту 18.1. статті 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 Кодексу).
Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Кодексу).
Отже, роботодавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору та несе відповідальність за їх нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету.
Згідно із пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, поняття, якого визначено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Отже, податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.
Аналогічна позиція викладена у п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Як зазначено вище, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує стаття 168 ПК України, пункт 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (підпункт 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Отже, позивач, як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб мав сплачувати (перераховувати) податок до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам, проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені ПК України для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (строк сплати податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць обчислюється, виходячи з положень підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 57.1 статті 57 ПК України).
Згідно матеріалів справи вбачається, що мало місце неперерахування податку щодо грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб. Факт неперерахування податку на доходи фізичних осіб не заперечується позивачем та підтверджується, крім відомостей акту перевірки, розрахунком штрафних санкцій, копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи.
Таким чином, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивачем як податковим агентом було допущено неперерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у період з липня 2014 року по червень 2017 року, при його фактичному нарахуванні та утриманні при виплаті доходу працівникам у вигляді заробітної плати.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.
Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (стаття 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (стаття 127 ПК України).
Відповідно до статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків або податковим агентом обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків (податковий агент) сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.
Натомість, як установлено в ході судового розгляду мало місце несплата грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу. Відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає грошове зобов'язання платнику податків та застосовує штраф, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, що в даному випадку було і зроблено шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 256 214, 78 грн., пені у розмірі 7016,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 217 309,72грн.
Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах мало місце несплата узгодженого грошового зобов'язання взагалі, таке відповідає складу порушення, передбаченому ст. 127 ПК.
При цьому, суд, надаючи правову оцінку підстав відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, зазначає наступне.
За приписами положень ст. 127 ПК, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.
Як зазначено вище, моментом виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою, та у системному зв'язку із нормами Податкового кодексу, а саме не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (строк сплати податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць обчислюється, виходячи з положень підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 57.1 статті 57 ПК України).
Відтак у разі несплати в установлений строк податкового зобов'язання має місце кількісний склад неперерахування коштів, відповідальність за які передбачена ст. 127 ПК.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, де у постанові від 10.11.2015 у справі №21/2919а15 вказано, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0033161312 від 15.09.2017 є правомірним, відтак суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
в задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна