12 грудня 2017 року Справа № 803/1577/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2015 року № 7145-17 та від 30.06.2016 року № 160529-13.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом протиправно нараховано позивачу транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 року № 7145-17 та за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 160529-13. Вказує на те, що норми щодо визначення податкового зобов'язання стосовно транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., закріплені у статті 267 Податкового кодексу України, з урахуванням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України не можуть застосовуватись раніше початку нового бюджетного періоду - з 01.01.2016 року. Аналогічно і вимоги щодо оподаткування легкових автомобілів з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, які набрали чинності з 01.01.2016 року, не можуть застосовуватись раніше початку нового бюджетного періоду - з 01.01.2017 року.
У клопотанні від 12.12.2017 року представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
У заяві від 12.12.2017 року представник відповідача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідно до частини першої статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням наведеного справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS, модель LX 570, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 5663 куб. см., 2013 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.
17.06.2015 року Ковельська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від № 7145-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн. Сплата позивачем транспортного податку згідно вищезазначеного повідомлення-рішення була проведена 09.07.2015 року в розмірі 25000,00 грн., що підтверджується листом Головного управління ДФС у Волинській області від 20.10.2017 року № 228/03-20-13-02-10.
Також 30.06.2016 року Ковельською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від № 160529-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн. Сплата позивачем транспортного податку згідно вищезазначеного повідомлення-рішення була проведена 02.09.2016 року в розмірі 25000,00 грн., що підтверджується листом Головного управління ДФС у Волинській області від 20.10.2017 року № 228/03-20-13-02-10.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (далі - ПК України, в редакції Закону № 71-VIII, тобто, станом на 01.01.2015 року) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПУ України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з пунктом пункту 267.4 статті 267 ПУ України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України).
Підпунктами 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Отже, починаючи з 01.01.2015 року у фізичних осіб, які мають власні, зареєстровані у встановленому порядку, легкові автомобілі, які використовувалися до 5-ти років та мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль.
Судом також встановлено, що згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про транспортний податок у м. Ковелі, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 29.01.2015 року № 65/44 "Про встановлення транспортного податку у м. Ковелі", платниками транспортного податку у м. Ковелі є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а підпунктом 4.1 пункту 4 цього ж Положення визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.
При вирішенні питання щодо того, чи є належний позивачу автомобіль об'єктом оподаткування транспортним податком саме у 2015 році, суд виходить із наступних положень нормативно-правових актів.
Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належить податок на майно, а згідно із пунктом 10.2 статті 10 цього ж Кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Пунктом 4.4 статті 4 цього ж Кодексу визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Як передбачено підпунктами 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.
Повноваження місцевих рад щодо встановлення місцевих податків і зборів визначені статтею 12 ПК України.
Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 вказаного Кодексу у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Разом з тим, згідно із підпунктами 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до підпунктів 7.1.1 - 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає суду підстави дійти висновку про те, що Законом № 71-VIII з 01.01.2015 року в Україні до переліку місцевих податків і зборів було віднесено обов'язковий новий вид місцевого податку на майно, а саме транспортний податок.
При цьому, до повноважень Верховної Ради України належить визначення переліку місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад, та положень, визначених в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів (тобто, щодо платників податку та об'єкту оподаткування), в той час як до повноважень сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Суд звертає увагу, що приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в т. ч. транспортного податку) міська рада в обов'язковому порядку повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).
Разом з тим, приймаючи рішення від 29.01.2015 року № 65/44 "Про встановлення транспортного податку у м. Ковелі", Ковельська міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду та в частині дотримання принципу стабільності), оскільки офіційно не оприлюднила відповідне рішення про встановлення транспортного податку у м. Ковелі до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.
На думку суду, враховуючи правові наслідки порушення зазначених обмежень, які полягають у тому, що норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України), застосування відповідачем положень статті 267 ПК України та рішення Ковельської міської ради від 29.01.2015 року № 65/44 "Про встановлення транспортрного податку у м. Ковелі" з метою оподаткування належного позивачу транспортного засобу транспортним податком не може мати місце у 2015 році.
Крім того, згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На думку суду, норми ПК України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів та платників податків в частині адміністрування та сплати транспортного податку в 2015 році, тому виходячи із положень пункту 56.21 статті 56 ПК України та закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу презумпції правомірності рішень платника податків, при вирішенні цього спору рішення належить винести на користь платника податків.
Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Як передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року№ 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов'язання зі сплати податку.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 року № 7145-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн., з огляду на що дане рішення слід скасувати як протиправне.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 160529-13, судом встановлено наступне.
Так, Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон № 909-VІІІ) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року
Вказаним Законом № 909-VІІІ визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2016 році.
Пунктом 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 909-VIII установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Крім того, згідно з пунктом 7 розділу II Прикінцеві положення Закону № 909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України
Отже, запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік. Відповідно усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 наслідки, в тому числі, послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.
При цьому, Закон № 909-VIII є чинним, не визнався неконституційним у встановленому порядку, а отже є обов'язковим до застосування на всій території України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у 2016 році справляння транспортного податку відбувається в силу дії норм ПК України незалежно від завчасності прийняття рішення місцевими радами, відтак, твердження представника позивача про те, що у ОСОБА_1 відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2016 році, оскільки вимоги щодо оподаткування легкових автомобілів, які набрали чинності з 01.01.2016 року, не можуть застосовуватись раніше початку нового бюджетного періоду з 01.01.2017 року, є безпідставним.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (далі - в редакції Закону № 909-VIII, що набрав чинності 01.01.2016 року) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.(підпункт 267.2.1. пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Згідно з пунктами 267.3, 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пунктів 267.5 та 267.6 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Судом також встановлено, що 28.01.2016 року Ковельська міська рада прийняла рішення № 4/46 "Про внесення змін та доповнень до Положення про транспортний податок у м. Ковелі затверджене рішенням міської ради № 65/44 від 29.01.2015 року", яке вступило в силу 01.01.2016 року. Згідно із пунктом 2.1 зазначеного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Таким чином, Ковельська міська рада на 2016 рік фактично запровадила механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м. Ковелі, встановленого ПК України.
Враховуючи те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2016 року" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 року визначена у розмірі 1378,00 грн., тому об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн. (750 х 1378,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Відповідно до пунктів 13, 14 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Згідно розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів, визначеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу марки LEXUS, модель LX 570, (тип - універсал В - легковий), тип пального - бензин, 2013 року випуску становить 1 656 796,68 грн., що підтверджується відповідною викопіровкою, яка знаходиться в матеріалах справи, тобто більше ніж 1 033 500,00 грн.
Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вартість вищевказаного транспортного засобу становила менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1 033 500,00 грн.) станом на 01.01.2016 року.
Відповідно до підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до контролюючого органу із письмовою заявою для проведення звірки даних щодо розглядуваного транспортного засобу як об'єкту оподаткування.
Таким чином, належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 160529-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн., прийнято Ковельською ОДПІ правомірно.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ від 17.06.2015 року № 7145-17, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно із частинами першою, третьою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи те, що судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 року № 7145-17, тому на користь позивача слід присудити судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Керуючись статтями 41, 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області форми «Ф» від 17 червня 2015 року № 7145-17.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 18 грудня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя О. О. Андрусенко