Справа № 755/1950/17
"13" грудня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.
при секретарі Гноілек М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний млин», треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 153-156) просить стягнути з ТОВ «Столичний млин» матеріальні збитки в розмірі 151952,27 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 червня 2016 року об 11 год. 10 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Тоуоtа Саmгу" д.н.з. НОМЕР_3 в м Києві по вул. Малишка 29, перед зміною напрямку руху не переконався в безпечності маневру, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем "Маzdа СХ-5" д.н.з. НОМЕР_11 під керуванням ОСОБА_1.
Автомобіль "Тоуоtа Саmгу", д.н.з. НОМЕР_3 на праві власності належить ТОВ "Столичний млин".
ДТП сталася внаслідок грубого порушення третьою особою п. 10.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва в адміністративної справі № 755/10248/16-п. Апеляційний суд м. Києва постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року залишив без змін.
Третя особа на місці ДТП надав поліції інформацію про те, що його цивільно- правова відповідальність застрахована згідно полісу серії АЕ № 8232100. Згідно інформації з реєстру централізованої бази даних МТСБУ, поліс серії АЕ № 8232100 числиться за ПрАТ " Страхова компанія "Нова", але даний поліс не є дійсним.
Внаслідок зіткнення належний позивачу автомобіль "Маzdа СХ-5" д.н.з. НОМЕР_11 отримав пошкодження, внаслідок яких не міг пересуватись власним рухом. Позивач вимушений був скористатися автоевакуатором, за послуги якого з місця ДТП до місця стоянки сплатив 380 грн.
18.07.2016 року позивач перевіз автомобіль з місця стоянки на спеціалізоване СТО, за ці послуги автоевакуатора позивач сплатив 386 грн.
Автомобіль до теперішнього часу відремонтовано частково і він стоїть на СТО, так як у позивача немає коштів його подальший ремонт.
За вже зроблені ремонтні роботи позивач заплатив власні кошти в сумі 20878,71грн. (з ПДВ).
20.07.2017 р. судовий експерт в умовах спеціалізованої СТО, на якій автомобіль "Маzdа СХ-5", д.н.з. НОМЕР_11 стоїть з 18.07.2016 року, провів огляд даного автомобіля. За надання послуг СТО з огляду автомобіля судовим експертом (електропідйомник, майстер з СТО), діагностику ходової та простою автомобіля з 18.07.2016 року позивач вимушений був заплатити 4995 грн. 94 коп.
Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 10546/17-54 від 08.09.2017 р., розмір майнової шкоди (матеріального збитку), завданий власнику автомобіля "Маzda СХ-5" д.н.з. НОМЕР_11, внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортної пригоді, що сталась 12 червня 2016 року, становить станом на дату проведення експертизи 20.07.2017 р. - 141290 грн. 33 коп.
Крім того, за юридичні послуги адвоката позивач заплатив 2700 грн.
Також, позивачу в наслідок протиправних дій третьої особи була заподіяна моральна шкода, яку позивач оцінює у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2017р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» (а.с. 53-55).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2017 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України (а.с. 170-173).
В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_3 підтримали заявлені вимоги з підстав викладених у позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 68-73, 95-98, 174-178), в яких зазначила, що позивач безпідставно вважає, що відповідач не застрахував цивільно-правову відповідальність, оскільки наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8232100 на автомобіль Тойота Камрі, д/н НОМЕР_3. Відповідальність власника даного транспортного засобу була застрахована в АТ СК «Нова». ТОВ«Столичний млин» у відповідності до вимог чинного законодавства та правил страхування повідомило страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду у встановлені строки. 05.05.2016 ПАТ «СК «Нова» позбавлено членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ. ПАТ «СК «Нова» на даний час виключена з членів МТСБУ. Таким чином, саме МТСБУ здійснює страхові виплати за зобов'язаннями ПАТ «СК «Нова». Проте, позивач не надав жодних доказів звернення до АТ СК «Нова» або до МТСБУ про відшкодування збитків та/або відмову у виплаті страхового відшкодування. Крім того, позивач не надав доказів того, що не звернувся до страховика або до МТСБУ і не одержав страхове відшкодування в заявленому розмірі. Послуги евакуатора та оплата проведення автотоварознавчої експертизи не є збитками в розумінні ст.1192 ЦК України та інших норм законодавства. Зазначені кошти є витрати власника майна, який несе обтяження володіння, користування та розпорядження майном, який перебуває на праві власності особи. Також позивач не надав ні правого, ні документального обґрунтування заявленої моральної шкоди, а тому відсутні підстави для відшкодування їх зі сторони відповідача. За розрахунком позивача розмір моральної шкоди, завданої йому третьою особою у справі складає 10 000,00 грн. Проте, позивач не надав розрахунку моральної шкоди. Позивач в позовній заяві зазначає про завдання моральної шкоди третьою особою ОСОБА_2, тоді як відповідачем у справі є ТОВ «Столичний млин».
Третя особа ОСОБА_2 та представники третіх осіб ПрАТ «Страхова компанія «Нова» та МТСБУ в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2016р. визнано винним ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок ) грн. на користь держави. (а.с. 6)
Вказаною постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2016 р. встановлено, що ОСОБА_2 12 червня 2016 року об 11 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем "Тойота" н/з НОМЕР_3, в м. Києві по вул. Малишка, 29, перед зміною напрямку руху не переконався в безпечності маневру, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем "Мазда" д/н НОМЕР_11, водій ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів та заподіяло матеріальні збитки, чим порушив п.п. 10.1 ПДР України.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого відноситься шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
В судовому засіданні встановлено, що автомобіль марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3, на праві власності належить ТОВ «Столичний млин».
На час скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував з ТОВ «Столичний млин» у трудових відносинах та виконував службові обов'язки, що в судовому засіданні визнано представником відповідача та відповідно норми ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
За полісом серії АЕ № 8232100 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним ТОВ «Столичний млин» з ПрАТ «СК «Нова», транспортний засіб «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3, був забезпечений в ПрАТ «Страхова компанія «Нова», строк дії полісу з 28.04.2016р. до 27.04.2017р., ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000,00грн., франшиза - 0,00грн. (а.с.78).
14.06.2016 р. ТОВ «Столичний млин» склало повідомлення до ПрАТ «Страхова компанія «Нова» про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 12.06.2016 р., однак докази про отримання ПрАТ «Страхова компанія «Нова» повідомлення відсутні (а.с. 74-77).
Згідно витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс АЕ 8232100 виданий ПрАТ «Страхова компанія «Нова» не дійсний (а.с. 7).
09.12.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Столичний млин» із вимогою про відшкодування збитків в розмірі 213462,09 грн. (а.с. 79-80).
Листом від 21.12.2016 р. ТОВ «Столичний млин» відмовило ОСОБА_1 у відшкодуванні збитків (а.с. 82-84).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р., коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.05.2017 року за клопотанням представника відповідача ТОВ «Столичний млин» призначено судову автотоварознавчу експертизу з метою встановлення вартості відновлювального ремонту та розміру майнової шкоди (матеріального збитку), завданого власнику автомобіля "Маzdа СХ-5" д.н.з. НОМЕР_11 (а.с.103-104).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №10546/17-54 від 08.09.2017 р. вартість відновлюваного ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12.06.2016р. автомобіля "Маzdа СХ-5", д.н.з. НОМЕР_11 складає станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди 12.06.2016року з ПДВ 20% -125409,28 грн., без ПДВ 20% - 105908,89грн.; станом на дату проведення експертизи 20.07.2017р. з ПДВ 20% - 126842,75 грн., без ПДВ 20% - 105639,55 грн.; розмір майнової шкоди (матеріально збитку) завданого власнику автомобіля "Маzdа СХ-5", д.н.з. НОМЕР_11, внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 12.06.2016 р. складає: станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 145 847,53 грн. та станом на дату проведення експертизи 20.07.2017 р. - 141 290,33 грн. (а.с.118-126 зв.).
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пленум Верховного суду України у постанові «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 N 6 зі змінами роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Більше того, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню лише тоді, коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого (абз. 1, 2 п. 2 постанови). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 2, 3 п. 4 постанови).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.11.2013 у справі № 6-108цс13.
Таким чином, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2, який на відповідній правовій підставі в силу своїх трудових обов'язків керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, повинна відшкодовуватись останнім, а саме ТОВ «Столичний млин».
При вирішенні даного спору суд також приймає до уваги правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року, відповідно якого право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто винуватець Дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому, своїми неправомірними діями.
Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
У зв'язку з цим суд не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що стягнення з ТОВ «Столичний млин» моральної шкоди є безпідставне, так як відсутня вина останнього у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також те, що на момент ДТП належний відповідачу транспортний засіб був застрахований, тому вимоги позивачем мають заявлятися до страховика за полісом АТ «СК «Нова», а у разі недійсності поліса - до МТСБУ.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу пошкодженням автомобіля підлягає заявлена до стягнення сума за висновком судової експертизи у розмірі 141 290,33 грн. (а.с. 126 зв.).
Як убачається з досліджених судом доказів, позивачем сплачено 2200,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «Mazda CX5», д.н.з. НОМЕР_11, згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 148 від 26.12.2016 р. (а.с.8), згідно квитанції № 557263 від 12.06.2016 р. позивачем за послуги евакуатора з місця ДТП до автостоянки сплачено 380,00 грн. (а.с. 31, 33) та згідно квитанції № 558818 від 18.07.2016 р. позивачем за послуги евакуатора з місця стоянки до СТО сплачено 386,00 грн. (а.с. 31, 32). Також позивачем здійснена оплата коштів у розмірі 4 995,94 грн., що підтверджується квитанцією № 46 від 21.07.2017 року і Актом виконаних робіт № 1014269_ВН_049164 від 21.07.2017 р. ДП «Авто Інтернешнл» за стоянку автомобіля та огляд, діагностику ходової транспортного засобу при проведенні судової експертизи на СТО за клопотанням експерта (а.с. 109, 157, 158).
Вимоги у частині стягнення вищевказаних понесених позивачем витрат по оплаті послуг автоевакуатора, проведеного автотоварознавчого дослідження та послуг СТО також підлягають задоволенню, так як знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснено у п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода, серед іншого, полягає душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що сам факт пошкодження майна безперечно завдав шкоду його інтересам і спричинив моральні переживання й страждання. Крім того, позивач був змушений звертатися до відповідних фахівців за проведенням оцінки пошкоджень автомобіля, за наданням допомоги в ремонті транспортного засобу, за правовою допомогою, до суду, чим було порушено звичайний уклад життя, негативно вплинуло на особисте життя позивача у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
При цьому суд приходить до висновку, що підлягає відшкодуванню відповідачем завдана позивачу моральна шкода в сумі 5 000 грн., зважаючи, що відшкодування шкоди у такому розмірі відповідає суті позовних вимог та характеру заподіяння шкоди. Визначаючи розмір цього відшкодування, суд виходить з вимог ст. 23, 1167 ЦК України, засад справедливості та розумності.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 47, 48 постанови від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 Цивільного процесуального кодексу України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в адміністративному процесі в сумі 2 700 грн.
Проте такі витрати по оплаті послуг адвоката понесені при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не стосується судових витрат даної цивільної справи у розумінні ст. ст. 79, 84 ЦПК України, тому у цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Також представник позивача ОСОБА_3 подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу у даній справі.
21.12.2016 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір № 24/16 про надання правової допомоги.
На підтвердження вимог надано розрахунок суми гонорару до договору № 24/16 від 21.12.2017 р. на загальну суму 6 720 грн.
При цьому матеріали справи не містять доказів про сплату позивачем цих коштів.
З огляду на викладене, відповідно до ст. 84 ЦПК України, вимоги позивача про стягнення коштів за надання правової допомоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 132,52 грн. (640 грн. + 1 492,52 грн.) (а.с. 4, 5).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 57-64, 74, 79, 80, 81, 88, 169, 174, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний млин», треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний млин» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану у результаті пошкодження автомобіля у розмірі 141 290 грн. 33 коп., оплату послуг автоевакуатора в сумі 766 грн., послуг СТО в сумі 4 995 грн. 94 коп., проведеного автотоварознавчого дослідження в сумі 2 200 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та судовий збір в сумі 2 132 грн. 52 коп., а всього суму 156 384 (сто п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 79 коп.
У решті заявлених вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя