Номер провадження 2-а/754/867/17
Справа №754/13022/17
07 грудня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував на обліку у ЛОУ ПФУ у м. Києві з 02.08.2010 року по 12.07.2017 рік та отримував пенсію по інвалідності (3 група). З 12.07.2017 року позивач був переведений на пенсію за віком. Відповідач нарахував позивачу пенсію за віком у розмірі 1 762, 20 грн. за стаж роботи - 25 років 9 місяців 21 день. Однак при розрахунку пенсії та встановлення трудового стажу відповідачем не було враховано час роботи позивача на підприємстві «LTS», що зареєстроване на території Російської Федерації. В установленому порядку позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок загального стажу роботи та пенсії, але листом Управління відмовило у задоволенні його заяви. Оскільки позивач вважає відмову відповідача незаконною, звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Управління щодо неврахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоди роботи з 11.04.2001 року по 31.05.2012 року та довідок про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/9-с за періоди роботи з 11.04.2001 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 31.05.2012 року № 17/11-с, періоду роботи з 01.04.2012 року по 30.06.2017 року та довідки про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/7-с за періоди роботи з 01.06.2012 року по 30.06.2017 року, а також зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 11.04.2001 року по 31.05.2012 року та довідок про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/9-с за періоди роботи з 11.04.2001 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 31.05.2012 року № 17/11-с, періоду роботи з 01.04.2012 року по 30.06.2017 року та довідки про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/7-с за періоди роботи з 01.06.2012 року по 30.06.2017 року, починаючи з 12.07.2017 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні, оскільки дії Управління є законними та обґрунтованими.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Судом встановлено, що позивач перебував на обліку у ЛОУ ПФУ у м. Києві з 02.08.2010 року по 12.07.2017 рік та отримував пенсію по інвалідності (3 група).
З 12.07.2017 року позивач був переведений на пенсію за віком. Відповідач нарахував позивачу пенсію за віком у розмірі 1 762, 20 грн. за стаж роботи - 25 років 9 місяців 21 день.
В установленому порядку позивач ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві із заявою від 12.07.2017 року № 8081 про встановлення перерахунку стажу роботи та пенсії, оскільки відповідачем не було враховано час роботи позивача на підприємстві «LTS», що здійснює свою діяльність на території Російської Федерації.
Листом Управління № 6295/13 від 28.07.2017 року позивачу було відмовлено у встановленні перерахунку пенсії, мотивуючи своє рішення тим, що згідно заяви позивача було переведено на пенсію за віком із застосуванням середнього заробітку за 2016 рік та зараховано стаж згідно ОК-5 з 2014 р. по 2017 р. Крім того, вказано, що стаж та заробітну плату за період роботи на підприємстві «LTS» Ltd не включено до розрахунку пенсії, так як згідно Міжнародної Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року стаж роботи та заробітна плата в країнах СНД для розрахунку пенсії включається тільки при первинному призначенні пенсії.
Позивач вважає дану відмову необґрунтованою, у зв'язку з чим звертається до суду з даним позовом.
Відповідно до трудового договору на роботу від 11.04.2001 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «LTS» Ltd, RUSSIA та довідок про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/9-с за періоди роботи з 11.04.2001 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2017 року по 31.05.2012 року № 17/11-с ОСОБА_1 працював на зазначеному підприємстві з 11.04.2001 року по 31.05.2012 року.
Згідно з трудовим договором на роботу від 01.06.2012 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «LTS» Ltd, RUSSIA та довідок про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/7-с за періоди роботи з 01.06.2012 року по 30.06.2017 року позивач працював на зазначеному підприємстві з 01.06.2012 року по 30.06.2017 року.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ст. 14, 15, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок зі сплати страхових внесків покладено на роботодавця, так як із заробітної плати робітника у встановленому законом порядку відраховуються належні до сплати внески до цільових фондів.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з Українським законодавством, ратифіковані парламентом міжнародні договори з питань соціального забезпечення, є частиною законодавства про пенсійне забезпечення в Україні.
Міждержавна Угода між урядом України та урядом Російської Федерації від 14.03.1993 р. «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», передбачала, що питання пенсійного забезпечення регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та двосторонніми угодами в цій галузі.
В рамках Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони постійно проживають. Усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка здійснює таке забезпечення. Взаємні розрахунки не провадяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно п. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 р., для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили цією угодою. Угода набрала законної сили з 13.03.1992 р.
Тобто, зміст Угоди дає підстави стверджувати про те, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком.
Отже, при призначенні в Україні пенсій громадянам України на території держав-учасниць зазначеної Угоди внески до Пенсійного фонду України за період роботи на території цих держав не сплачуються.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в довідках про заробітну плату виданих ТОВ «LTS» Ltd, RUSSIA від 11.07.2017 року № 17/9-с, від 11.07.2017 року № 17/7-с, від 11.07.2017 року № 17/11-с вказана помісячна заробітна плата за спірний період із зазначенням, що з усіх сум включених до довідки здійсненні відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території РФ після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії, але вони не передаються в разі переїзду працівника в іншу державу. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Крім того, відповідно до ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Враховуючи вищевикладене, той факт, що позивач ОСОБА_1 працював за трудовим договором на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації та здійснювалося відрахування страхових внесків до пенсійного фонду РФ, відмова відповідача щодо перерахунку трудового стажу та пенсії на підставі наданих позивачем документів є необґрунтованою та такою, що порушує його право на перерахунок пенсії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
За нормами п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 11, 17, 18, 71, 93, 99, 100, 104, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві щодо неврахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоди роботи з 11.04.2001 року по 31.05.2012 року та довідок про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/9-с за періоди роботи з 11.04.2001 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 31.05.2012 року № 17/11-с, періоду роботи з 01.04.2012 року по 30.06.2017 року та довідки про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/7-с за періоди роботи з 01.06.2012 року по 30.06.2017 року - неправомірними.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України у м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 11.04.2001 року по 31.05.2012 року та довідок про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/9-с за періоди роботи з 11.04.2001 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 31.05.2012 року № 17/11-с, періоду роботи з 01.04.2012 року по 30.06.2017 року та довідки про заробітну плату від 11.07.2017 року № 17/7-с за періоди роботи з 01.06.2012 року по 30.06.2017 року, починаючи з 12.07.2017 року.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий: