ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1703/17
провадження № 2/753/3018/17
"12" грудня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
за участю секретаря Гаврилюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 04.08.2001 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, на час звернення позивача до суду Бориспільським міськрайонним судом Київської області відкрито провадження у справі щодо розірвання вказаного шлюбу.
Від даного шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вказує, що за час перебування у шлюбі ними було набуте спільне майно, а саме:
1.квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована за відповідачем;
2.квартира АДРЕСА_3, яку зареєстровано на матір відповідача;
3.квартира АДРЕСА_4, яка зареєстрована за позивачем;
4.легковий автомобіль марки Хонда, 2007 року випуску, сірого кольору металік, д.н.з. НОМЕР_1, який зареєстровано за позивачем;
5.легковий автомобіль марки Шевроле, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, який зареєстровано за відповідачем;
6.грошові кошти у сумі 110 000 доларів США, які у готівковій формі знаходяться на зберіганні у відповідача.
Оскільки, угоди про добродійний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, сторонами не досягнуто, позивач, у своїх остаточних позовних вимогах, просить суд:
1.визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності: на квартиру АДРЕСА_4; на легковий автомобіль марки Хонда, 2007 року випуску, сірого кольору металік, д.н.з. НОМЕР_1; на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; на 1/2 частку легкового автомобіля марки Шевроле, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.
2.визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності: на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; на 1/2 частку легкового автомобіля марки Шевроле, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.
Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвалою суду від 06.09.2017 року, яка занесена до журналу судового засідання, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю обєднано в одне провадження із позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.06.2017 року, шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано.
Також, ОСОБА_3, зазначає, що вказаними судовими рішеннями у цивільній справі про розірвання шлюбу вже встановлено обставини щодо фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також їх окреме проживання з березня 2012 року.
Після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами та за час їх окремого проживання 07.07.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "ІСТЕЙТ" було укладено інвестиційний договір №0223/1-3/126, згідно якого ОСОБА_3 як інвестор мала проінвестувати будівництво житлової квартири АДРЕСА_1.
Між ОСОБА_3 та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "ІСТЕЙТ"14.06.2016 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванчик І.І. за реєстровим №1131. Згідно п.3 цього договору продаж вчинено за 841519,99 грн., які були сплачені покупцем (ОСОБА_3.) в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок продавця до підписання цього договору на умовах Інвестиційного договору в якості інвестиційного внеску.
Вказану грошову суму ОСОБА_3 у якості грошової допомоги отримала від своєї матері - ОСОБА_7, про що написала відповідну розписку, із якою ОСОБА_7 ознайомлена, про що на розписці міститься відповідна відмітка. При цьому сусідню квартиру АДРЕСА_3 придбала сама мати ОСОБА_3, щоб проживати поруч із дочкою та допомагати їй у вихованні та догляді дітей.
Таким чином, право власності на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 виникло 14.06.2016 року, тобто через чотири роки після припинення фактичних шлюбних відносин із ОСОБА_2
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просить суд визнати, за нею право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача підтримав первісний позов, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні підтримали зустрічний позов, у задоволенні первісного позову просили відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що з 04.08.2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.06.2017 року, розірвано. Від даного шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають з матір'ю.
За змістом п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
З матеріалів справи встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_4; легковий автомобіль марки Хонда, 2007 року випуску, сірого кольору металік, д.н.з. НОМЕР_1; легковий автомобіль марки Шевроле, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.
Як встановлено із первісного та зустрічного позовів, пояснень сторін, їх представників та наданих доказів неможливо встановити джерело походження кожтів на придбання квартири АДРЕСА_4 та легкового автомобіля марки Хонда, 2007 року випуску, сірого кольору металік, д.н.з. НОМЕР_1, оскільки позивачем не надано до суду доказів, що зазначене майно було придбано ним за власні кошти, не було знайдено доказів і у судових засіданнях.
Зокрема, позивач посилається на те, що вказану квартиру ним було придбано за грошові кошти від продажу квартири АДРЕСА_2. Факт продажу вказаної квартири у сумі 92 000 доларів США також підтвердила і допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8
Однак, позивачем не надано суду належних доказів, що вказані кошти було вкладено у придбання квартири АДРЕСА_4.
Що стосується стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 50000 дол. США., суд вважає необгрунтованими заявлені вимоги, оскільки позивач не надав жодного доказу передачі на зберігання цих коштів відповідачу та їх наявності в нього.
Щодо автомобіля марки Шевроле, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, то слід зазначити, що відповідно до довідки Головного сервісного центру МВС України від 29.08.2017 року, вказаний автомобіль був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, однак з 06.12.2016 року автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_9, на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2016 року №3241/2016/227816, укладеному в ТСЦ МВС.
Згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.06.2017 року, сторонами визнано, що вони подружніх стосунків тривалий час не підтримують, вважають, що примирення між ними неможливе. Крім того, та обставина, що позивач тривалий час проживає та працює за межами України, починаючи з березня 2012 року, підтверджується долученими до матеріалами справи довідками з місця роботи та проживання позивача, копією паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Внаслідок зазначених обставин сім'я подружжя фактично розпалась, а шлюб існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Між ОСОБА_3 та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "ІСТЕЙТ" 07.07.2014 року було укладено інвестиційний договір №0223/1-3/126, згідно якого ОСОБА_3 як інвестор мала проінвестувати будівництво житлової квартири АДРЕСА_1.
Між ОСОБА_3 та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "ІСТЕЙТ"14.06.2016 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванчик І.І. за реєстровим №1131. Згідно п.3 цього договору продаж вчинено за 841519,99 грн., які були сплачені покупцем (ОСОБА_3.) в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок продавця до підписання цього договору на умовах Інвестиційного договору в якості інвестиційного внеску.
Вказану грошову суму ОСОБА_3 у якості грошової допомоги отримала від своєї матері - ОСОБА_7, про що написала відповідну розписку, із якою ОСОБА_7 ознайомлена, про що на розписці міститься відповідна відмітка.
Таким чином, право власності на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 виникло 14.06.2016 року, тобто через чотири роки після припинення фактичних шлюбних відносин із ОСОБА_2
Зазначені обставини, також підтвердила і допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, крім того, в матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_3 про одержання від ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 845 000,00 грн. на купівлю квартири АДРЕСА_1, згідно інвестиційного договору №0223/1-3/126 від 07.07.2014 року.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. За умови використання лише особистих коштів одного з подружжя майно буде особистою приватною власністю одного з подружжя.
В той же час, режим спільної сумісної власності майна, придбаного за час шлюбу презюмується, тому обов'язок доказування використання особистих коштів для придбання майна покладається на відповідача.
Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На основі викладеного, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Крім цього, ч. 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 8000 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 130, 209, 213, 214, 215, 256 ЦПК України, ст. 331, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 70 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя- залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 8000 (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Комаревцева Л.В.