ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22593/16-ц
провадження № 2/753/1224/17
"06" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Крамарчук А.О., в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, в судовому засіданні по розгляду справи за позовною заявою "позивача" ОСОБА_2 до "відповідача" - «Дарницького районного відділу Виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві» щодо зобов'язання вчинити дії щодо виконавчих проваджень,
Встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва була подано вказане звернення у формі позовної заяви (а.с.2-4), та було відкрито провадження по справі в контексті положень ст.ст.107-122 ЦПК України (справу було передано в провадження судді Вовка Є.І. 07 серпня 2017 року №1231 а.с.2).
Проте, відповідно до положень ст.383 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, вивчивши наявні матеріали, суд встановив, що необхідною передумовою для прийняття рішення про відмову чи задоволення вимог заяви, зокрема є розгляд вказаного спору в порядку, яким передбачено провадження СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ, передбаченого ст.ст.383-389 ЦПК України, яким передбачено можливість подання відповідної скарги скаржником, а не позовної заяви позивачем.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України в ухвалі від 21 вересня 2011 року (справа №6-20106св09) зокрема містяться висновки щодо наслідків встановлення обставин, які свідчать про те, що провадження у справі відкрито за вимогою, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадження, в якому повинно було розглядатися таке питання (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України), та зазначено, що вказане є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в цьому випадку (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України). А отже вказане провадження належить закрити на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Представник відповідача вважав, що провадження по справі підлягає закриттю з вказаних підстав.
Представник позивача (як боржника за вказаними виконавчими провадженнями) фактично не навів правового обгрунтування щодо розгляду вказаних вимог в порядку позовного провадження.
Судом враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
На підставі викладеного,
керуючись ст.205 ЦПК України,
Ухвалив:
Закрити провадження у справі №753/22593/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до «Дарницького районного відділу Виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві».
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів.
Суддя: