Справа № 761/31597/16-ц
Провадження № 2/761/1543/2017
13 грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
05.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно якого, з урахування позовної заяви від 15.09.2016 року, поданої до суду на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2016 року про залишення позовної заяви без руху, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на домоволодіння АДРЕСА_1
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що починаючи з лютого 1953 року позивачка була зареєстрована та проживала у будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1
При цьому, у вказаному будинку домоволодіння позивачка вона проживала разом зі своїм батьком - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Разом з тим, позивачка зазначає, що після смерті свого батька вона добросовісно, відкрито та безперервно володіє домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 а також підтримує його в належному стані та сплачує комунальні і інші платежі.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що на домоволодіння та земельну ділянку, де воно розташоване, відсутні правовстановлюючі документи, позивачка вважає, що вона набула право власності на домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник- ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, в матеріалах справи містяться заперечення представника Київської міської ради щодо заявлених позовних вимог, згідно змісту яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а розгляд справи проводити за відсутністю його представника. При цьому, в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву, представник відповідача посилається, серед іншого, на те, що позивачка, як спадкоємиця першої черги за законом після померлого батька, набуває право власності на спірне майно в порядку спадкування, а не за набувальною давністю. До того ж, представник відповідача вважає, що позивачкою не доведено добросовісність заволодіння спірним майном, адже остання, звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлого батька, достеменно було обізнана про належність домоволодіння її батькові.
Відповідач Київська міська державна адміністрація в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 17.05.2017 року №062/14-5752 (И-2017) домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_4.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в АДРЕСА_1, у вказаному будинку були прописані наступні особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та позивачка в період з 30.05.1953 року по 05.06.1979 року.
Водночас, за даними технічного паспорту на жилий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 від 18.02.2000 року, а також з пояснень сторін по справі встановлено, що ОСОБА_3, який є спадкоємцем після померлого ОСОБА_4, не подавав документи на реєстрацію в БТІ для оформлення свого права власності.
Разом з тим, зі змісту листа Київського міського бюро технічної інвентаризації від 02.10.2017 року №062/14-11938 (И-2017), встановлено, що 08.02.2000 року на підставі запиту від Першої Київської державної нотаріальної контори було оформлено замовлення на проведення поточної інвентаризації садиби по АДРЕСА_1, від ОСОБА_1 для оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
При цьому, як встановлено в судовому засіданні, позивачка є донькою померлого ОСОБА_3, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2
Звертаючись з позовом до суду, позивачка, як на підставу для визнання за нею право власності за набувальною давністю на вищевказане домоволодіння, посилається на те, що починаючи з лютого 1953 року вона була зареєстрована та проживала у будинку домоволодіння та після смерті свого батька добросовісно, відкрито та безперервно ним володіє,а також підтримує його в належному стані та сплачує комунальні і інші платежі.
Так, відповідно до ч.ч.1,4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно з п.8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК «Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом».
Водночас, згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року за №5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:
-Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
-Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
-Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст. 344 ЦК України).
Враховуючи положення ст.ст. 335 та 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК).
Також, відповідно до роз'яснень, викладених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто, на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом.
Разом з тим, відповідно до роз'яснень, наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до змісту положень ст. 344 ЦК України набуття право власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст. 1216 ЦК України), а набувається за рішенням суду (ч.4 ст. 344 ЦК України).
Отже, спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування, в тому числі й у випадках, коли особа заявляє про давність володіння (ч.2 ст. 344 ЦК України).
В свою чергу, положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.
При цьому, враховуючи те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, а також можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також зважаючи на вищенаведені положення законодавства України, суд приходить до висновку, що правових підстав для визнання за позивачкою права власності на домоволодіння з підстав набуття права власності за набувальною давінстю не має, оскільки у даному випадку спір виник із спадкових правовідносин.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 60, 64, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: