Справа № 761/3742/17
Провадження № 2/761/3565/2017
12 грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Рибака М.А.,
за участю секретаря Яриновської Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Приватне підприємство «ЛАННА» та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкова І.О. про визнання договору припиненим -
В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту - відповідач) про визнання договору припиненим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2015 року позивач отримала лист від відповідача, в якому стверджувалось про те, що нею з банком було укладено договір № 53/МК2007-840 та додаткові угоди до нього від 23.08.2007 року та від 28.11.2007 року, за якими ОСОБА_1 має непогашену кредитну заборгованість перед ПАТ «КБ «Надра».
Разом із тим, позивачу стало відомо, що відповідач відчужив в стадії своєї ліквідації кредиторське зобов'язання за договором № 53/МК2007-840 та додатковими угодами до нього на користь третьої особи.
Позивач вважала, що укладений між сторонами кредитний договір слід визнати припиненим з огляду на положення статей 1055 та ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України, оскільки у відповідача відсутній оригінал кредитного договору.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати припиненим договір № 53/МК2007-840 від 23.08.2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1; визнати припиненою додаткову угоду № 1 до договору № 53/МК2007-840 від 23.08.2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1; визнати припиненою додаткову угоду № 2 до договору № 53/МК2007-840 від 23.08.2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1
В процесі розгляду справи судом на підставі ст. 35 ЦПК України було залучено до участі у справі Приватне підприємство «ЛАННА» та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкову І.О. в якості третіх осіб.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила суд про його задоволення. В раніше насадних поясненнях по справі, представник позивача просив суд визнати укладені договори припиненими у зв'язку із тим, що ПАТ «КБ «Надра» не є стороною цих правочинів в силу їх передачі третім особам в ході процедури ліквідації банку.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні через необґрунтованість та незаконність заявлених вимог.
Представники третіх осіб і судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового розгляду повідомились належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі 509 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16 січня 2003 р. (далі по тексту - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2013 року у справі № 2/2218/223/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 07.04.2014 року, за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, позов було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість за договором кредитної лінії № 53/МК/2007-840 від 23.08.2007 року в сумі 246721,05 доларів США (станом на 14.07.2010 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 949 639 грн. 08 коп.) та пеню в сумі 87 819 грн. 12 коп., а всього - 2 037 458 грн. 20 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, вказаними судовими рішеннями було встановлено, що між ВАТ КБ «Надра» (ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 23 серпня 2007 року було укладено договір кредитної лінії № 53/МК/2007-840, за яким позивач відкрив відповідачу кредитну лінію на суму 255 000,00 доларів США, та у відповідності до додаткових угод № 1 від 23 серпня 2007 року та № 2 від 28 листопада 2007 року надав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності два транші: в сумі 200 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14,4 % відсотків річних строком до 21 серпня 2014 року; в сумі 60000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14,4 % відсотків річних строком до 12 серпня 2014 року.
Також встановлено, що судовими рішеннями від 12 грудня 2011, від 14 листопада 2012 року, 24 січня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її позовів про визнання оскаржуваного кредитного договору №53/МК/2007-840 від 23 серпня 2007 року недійсним.
Окрім того, Апеляційним судом було встановлено, що оригінал кредитного договору міститься в матеріалах кримінального провадження.
Таким чином, спростовуються доводи позивача в частині відсутності у відповідача оригіналу кредитного договору, як на підставу визнання договору припиненим.
Окрім того, суд відзначає, що відсутність оригіналу кредитного договору у відповідача жодним чином не слугує підставою для визнання договору припиненим.
Разом із тим, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила, що договір нею укладався та відмовилась відповідати на питання суду про наявність у неї, як у сторони правочину оригіналу такого договору.
Також, як на підставу для визнання договору припиненим, позивач послалась на те, що ПАТ «КБ «Надра» не є стороною укладених правочинів в силу їх передачі третім особам в ході процедури ліквідації банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтями 599, 600, 601, 604-609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються у разі: виконання, проведеного належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смерті фізичної особи; ліквідації юридичної особи.
В даному випадку, жодних обставин, які необхідні для припинення зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього не відбулось, а тому посилання позивача на припинення основного зобов'язання не ґрунтуються на вимогах закону.
Окрім того, статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у випадку заміни кредитора у зобов'язанні не відбувається припинення зобов'язань за кредитним договором.
Окрім того, позивачем та її представником не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відбулась заміна кредитора у зобов'язані або того, що банком було передано право вимоги за кредитним договором третім особам в ході процедури ліквідації банку.
Навпаки, відповідно до листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової І.О. від 09.10.2017 року № 1-4-6567, повідомлено, що продаж кредитного боргу по договору кредитної лінії № 53/МК/2007-840 від 23.08.2007 року позичальника ОСОБА_1 не здійснювався. Будь-які договори по продажу боргу з банківськими установами, факторинговими компаніями чи іншими юридичними особами не укладались (а.с. 90).
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Приватне підприємство «ЛАННА» та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкова І.О. про визнання договору припиненим - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ М.А. РИБАК