Справа № 758/11126/17
3/758/4484/17 Категорія 147
27 вересня 2017 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Отвіновський П. Л., розглянувши матеріали, які надійшли з управління патрульної поліції в місті Києві, протокол серії БД №097729, про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за ч.1 ст.130 КпАП України,-
13.08.2017 року, о 16 годині 20 хвилин, ОСОБА_1, в місті Києві, по проспекту Г. Гонгадзе, 30, керував транспортним засобом «Заз», д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, бліде обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст.277-2 КУпАП, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення судового засідання не подавав. У зв'язку з чим враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків, які підтвердили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на стан наркотичного сп'яніння, суд встановив, що достатніх доказів, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння - не має, однак беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився їхати на освідування, отже своїми діями, які виразились у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Згідно ст. 280 КУпАП обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність - не встановлено.
З врахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Окрім цього, стягненню з ОСОБА_1 підлягає судовий збір, згідно ст.40-1 КпАП України, яка передбачає, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 40-1, 130, 291, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 320 гривень.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно ст. 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
В разі оскарження постанови, відповідно до ст. 291 КпАП України, перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови, відповідно до ст. 301 КпАП України, перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя П. Л. Отвіновський