печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52417/17-к
29 листопада 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю представника третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно - ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.ІНВЕСТ» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42016000000001264,
8 вересня 2017 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, ТОВ «Т.ІНВЕСТ» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42016000000001264.
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року у справі №757/23046/17-к у кримінальному провадженні 42016000000001264 накладено арешт, а саме, на грошові кошти, у тому числі в частині видаткових операцій, які знаходяться на рахунках ТОВ «Т.ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41017602) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627).
Зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки жодній посадовій ТОВ «Т.ІНВЕСТ» не повідомлено підозру, відносно товариства не здійснюється досудове розслідування. Відсутні та не зазначені докази того, що грошові кошти, які обліковуються на вказаному рахунку є речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, накладений арешт паралізує роботу товариства.
У судовому засіданні представник ТОВ «Т.ІНВЕСТ» клопотання підтримав.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту, мотивуючи тим, що арешт накладено обґрунтовано та на даний час потреба у накладенні арешту в органу досудового розслідування не відпала.
Заслухавши пояснення учасників процесу за клопотанням та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Під час розгляду клопотання встановлено, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001264, за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.
У зв'язку з цим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року у справі №757/23046/17-к у кримінальному провадженні 42016000000001264 накладено арешт, а саме, на грошові кошти, у тому числі в частині видаткових операцій, які знаходяться на рахунках ТОВ «Т.ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41017602) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627) з метою збереження речових доказів.
Вказаний арешт на грошові кошти накладався, оскільки вони відповідали критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
Разом з тим, з ухвали слідчого судді про накладення арешту взагалі не вбачається, яке відношення вказане товариство має до кримінального провадження, не мотивована необхідність застосування вказаного заходу кримінального провадження.
На даний час відносно ТОВ «Т.ІНВЕСТ» не здійснюється досудове розслідування.
Жодній його посадовій особі не пред'явлено підозру.
Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Отже арешт ухвалою слідчого судді на грошові кошти ТОВ «Т.ІНВЕСТ» накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно юридичної особи, службові особи якої, не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту прокурором не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.
Прокурор не довів та не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у господарську діяльність ТОВ «Т.ІНВЕСТ».
Прокурором не доведено, яка сума грошових коштів обліковується на рахунках товариства, на котрі накладено арешт; чи з вказаних рахунків не здійснюється виплата заробітної плати працівникам, сплата податків та загальнообов'язкових платежів до бюджету; якою є сума грошових коштів, на котрі накладено арешт з метою збереження речових коштів; чи вся сума грошових коштів, на котру накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів; в чому це проявляється.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статгі 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Отже, висновки прокурора, що кошти ТОВ «Т.ІНВЕСТ», які знаходяться на рахунках в ПАТ «СБЕРБАНК» мають ознаки таких, що були здобуті кримінально протиправним шляхом є припущеннями та спростовуються наданими доказами.
Крім того, слідчий враховує і думку прокурора, що він не заперечує щодо скасування арешту.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,
Клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.ІНВЕСТ» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42016000000001264 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року у справі №757/23046/17-к у кримінальному провадженні 42016000000001264, а саме, на грошові кошти, у тому числі в частині видаткових операцій, які знаходяться на рахунках ТОВ «Т.ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41017602) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в ПАТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1