08.12.2017 Справа № 756/16367/17
Унікальний №756/16367/17
Провадження №2-756/5977/17
08 грудня 2017 року суддя Оболонського районного суду м. Києва О.В. Диба, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення грошових коштів, однак, в порушення вимог ст.119 ЦПК України позивач не виконав вимог, які ставляться до позовної заяви при зверненні до суду, які унеможливлюють відкриття провадження по справі, а саме:
- позивачем не надано належних доказів про сплату судового збору;
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру позивачем сплачується судовий збір у розмірі 0,4 відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 640 грн..
Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що звернулась до відповідача із проханням здійснити ремонтні роботи у квартирі, таким чином уклавши договір підряду. Проте відповідач не виконав договірні зобов'язання, роботи по ремонту квартири не виконав, кошти отримані на його виконання не повернув.
Посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач вважає себе споживачем, в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, пунктом 3 ст. 1Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
З матеріалів позовної заяви убачається, що позивач заявляє позовні вимоги до відповідача не як до суб'єкта господарювання, а як до фізичної особи.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Закон України «Про захист прав споживачів» і позивач не звільняється від сплати судового збору.
Згідно ст.121 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків.
Якщо позивач (заявник, скаржник), відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Додатково суд роз'яснює, відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Враховуючи наведене, вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а позивачам надати строк для їх усунення.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - залишити без руху;
Надати позивачам строк для усунення недоліків - протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали;
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.В.Диба