Справа № 755/13401/17
"11" грудня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
з участю секретаря - Кузьменко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за клопотанням ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення суду Березовського району Брестської області Республіки Білорусь від 27.09.2016 року, -
Стягувач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із клопотанням, в якому на підставі ст.ст. 390, 392 ЦПК України та Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, просила визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України іноземного рішення на території України - заочного рішення Суду Березовського району Брестської області Республіки Білорусь від 27.09.2016 року про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 33 % доходів, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22.09.2015 року. Крім того, стягнуто в дохід держави державне мито в розмірі 150,06 рублів Національного Банку Республіки Білорусь та судові витрати в сумі 09,06 рублів Національного Банку Республіки Білорусь.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Боржник в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання сповіщався згідно норм процесуального законодавства.
Суд, вивчивши клопотання, додані до нього документи, дійшов до наступного висновку.
В суді встановлено, що 27.09.2016 року суд Березовського району Брестської області Республіки Білорусь виніс рішення по справі № 2-50 (2016р.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 33 % його доходів щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22.09.2015 року. А також, стягнуто в дохід держави державне мито в розмірі 150,06 рублів Національного Банку Республіки Білорусь та судові витрати в сумі 09,06 рублів Національного Банку Республіки Білорусь.
До клопотання додано належним чином завірена копія заочного рішення Суду Березовського району Брестської області Республіки Білорусь від 27.09.2016 року по справі № 2-50 (2016р.), довідки видані Судом Березовського району Брестської області Республіки Білорусь про те, що рішення набуло чинності 01.07.2017 року, про те, що ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, і, що на території Республіки Білорусь рішення суду не виконувалося.
Згідно ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» встановлює, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Згідно ч. 1 ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно ч. 1 ст. 396 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено з підстав визначених ч. 2 ст. 396 ЦПК України.
На даний час між Україною та Республікою Білорусь діє Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року.
Згідно ст. 6 Конвенції договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.
Згідно ст. 51 Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань (далі - рішень); рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.
Згідно ст. 53 Конвенції клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання додаються: рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності. Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення і прикладені до нього документи забезпечуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.
Відповідно до ст. 54 Конвенції клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень, передбачених у статті 51, розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.
Враховуючи викладене, вимоги законодавства та надані документи, суд приходить до висновку, що рішення підлягає виконанню на території України.
Відповідно до частини 8 ст. 395 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
З урахуванням викладеного розмір державного мита в розмірі 150,06 білоруських рублів, за курсом НБУ станом на 11.12.2017 року складає 1 997,36 грн.; судові витрати в розмірі 09,06 білоруських рублів за курсом НБУ станом на 11.12.2017 року складають 120,59 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», ст.ст. 390-395ЦПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення суду Березовського району Брестської області Республіки Білорусь від 27.09.2016 року - задовольнити.
Надати дозвіл на примусове виконання на території України заочного рішення Суду Березовського району Брестської області Республіки Білорусь від 27 вересня 2016 року у справі № 2-50 (2016р.) згідно якого стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Києва, не працює, зареєстрований: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_2) аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 33 % його доходів щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22.09.2015 року.
Надати дозвіл на примусове виконання на території України заочного рішення Суду Березовського району Брестської області Республіки Білорусь від 27 вересня 2016 року у справі № 2-50 (2016р.) згідно якого з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований: АДРЕСА_1) стягнуто в дохід держави державне мито в розмірі 150,06 рублів Національного Банку Республіки Білорусь, що за курсом НБУ станом на 11.12.2017 року складає 1 997,36 грн.; та судові витрати в сумі 09,06 рублів Національного Банку Республіки Білорусь, що за курсом НБУ станом на 11.12.2017 року складає 120,59 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: