Справа № 755/16599/17
"01" грудня 2017 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справи про адміністративні правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
У провадженні суду перебуває вищевказана справа.
Так, суд, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини.
Разом з тим, судом встановлено розбіжності щодо дати вчинення адміністративного правопорушення, яка є відмінною відповідно до дати, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 159156, та дати, зазначеної у поясненнях свідків вчиненого та рапорту працівника УПП м. Києва, що свідчить про неповноту встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, є доречним направити цю справу до УПП для перевірки цих даних з метою дотримання імперативних завдань КУпАП викладених у статті 1 цього Кодексу.
Крім того, згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» випливає, що спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників є неприпустимим, у зв'язку з чим практика повернення протоколів про адміністративні правопорушення, які складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення є правильною.
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду, адже ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівав, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст.ст. 1, 6, 7, 23, 38, 221, 245, 247, 252, 256, 277, 278, 283 КУпАП, суддя
матеріали справи про адміністративні правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, повернути до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України для усунення вищевиявлених судом недоліків та виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 в справі № 2-рп/2015, оскарженню не підлягає.
С у д д я : О.В. Бірса