Справа № 752/22920/17
Провадження по справі № 2/752/6058/17
20.11.2017 рокуГолосіївський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Мирошниченко О.В. ,
при секретарі Мархотко А.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що є спільною сумісною власністю та визнання майна особистою приватного власністю, в якому останній просив визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1, визнання квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя.; поділити квартиру АДРЕСА_2, яка є спільною сумісною власністю подружжя, наступним чином: визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири.
До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, зокрема, останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка зареєстрована на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1994 року.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, вдень її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Слід вказати, що така ж позиція викладена і в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року за № 10-72/0Є4-13.
Отже, з огляду на викладене, подана заява про забезпечення позову підлягає розгляду без участі сторін.
Вивчивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Одним із видів забезпечення позову, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, є накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти дії.
Враховуючи, що предметом позовних вимог є поділ майна подружжя, суд надходить до висновку про те, що даний вид забезпечення позову з врахуванням правила ч.3 ст. 152 ЦПК України, є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки судом встановлено, що між сторонами у справі дійсно виник спір, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим суд надходить до висновку про те, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.151-153, 294 ЦПК України, суддя,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, -задовольнити.
Накласти арешт на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка зареєстрована на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.1994 року.
Стягувач: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Боржник: ОСОБА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя