Справа № 569/16560/17
07 грудня 2017 року
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П., pозглянувши в порядку письмового провадження в мiстi Рiвне
спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції Цехмістера Максима Геннадійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції Цехмістера М.Г. (далі - інспектор), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 054774 від 04 жовтня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 510 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновок про великогабаритність вантажу інспектором зроблено шляхом візуального огляду вантажу без його вимірювання, оскільки у спірній постанові відсутня будь-яка інформація стосовно фактичних габаритів вантажу, який перевозився, що підтверджувало б наявність вини позивача та свідчило про факт скоєння ним адміністративного правопорушення у зв'язку з недотриманням позивачем вимог інкримінованого йому порушення пункту 22.5. Правил дорожнього руху України, якими встановлені правила дорожнього перевезення вантажів щодо їх габаритів та навантаження на вісь транспортного засобу.
Інспектором не вказано в оскаржуваній постанові конкретне вимірювальне обладнання, за допомогою якого здійснювались виміри вантажу, будь-яка інформація щодо повірки, атестації, отримання свідоцтва на вимірювальний прилад також не були пред'явлені, а також фактичні розміри вантажу що перевозився.
Крім цього, всупереч нормам Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, вимірювання вантажу не було здійснено на спеціально облаштованому місці розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Представник позивача адвокат Лук'янчук С.М. подав суду письмове клопотання, в якому просить суд позов розглянути за відсутності позивача та його представника.
Інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції Цехмістер М.Г. подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просить суд у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на правомірність своїх дій по притягненню позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху. Розгляд справи просить провести за відсутності відповідача.
Дослідивши надані сторонами докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2017 року інспектором була винесена постанова серії БР № 054774 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно позивача ОСОБА_2
Як зазначено у вказаній постанові, 04 жовтня 2017 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «DAF CF 85.460» номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись на 257 км автодороги Т2313, перевозив вантаж, а саме комбайн зернозбиральний марки «KLAAS», ширина якого перевищує габарити, не маючи відповідного дозволу, чим порушив вимоги пункту 22.5. Правил дорожнього руху.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Вказану постанову суд визнає протиправною, а тому вона підлягає скасуванню.
Статтею 132-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху габаритно-ваговий контроль це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю; - перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Згідно пункту 2.4-2. Правил дорожнього руху у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Згідно пункту 22.5. Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Згідно підпункту 7 пункту 2, пункту 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок), місце здійснення габаритно-вагового контролю являється спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до пункту 18 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Отже, для притягнення особи до відповідальності за порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху (а саме пункту 22.5.) необхідно об'єктивно, шляхом проведення відповідних вимірювань, встановити факт переміщення транспортним засобом, зокрема у даному випадку, великогабаритного вантажу.
Натомість, висновок про великогабаритність вантажу інспектором зроблено шляхом візуального огляду вантажу без його вимірювання, оскільки в оскаржуваній постанові відсутня будь-яка інформація стосовно фактичних габаритів вантажу, який перевозився, що підтверджувало б наявність вини позивача та свідчило про факт скоєння ним адміністративного правопорушення у зв'язку з недотриманням позивачем вимог інкримінованого йому порушення пункту 22.5. Правил дорожнього руху, якими встановлені правила дорожнього перевезення вантажів щодо їх габаритів та навантаження на вісь транспортного засобу.
Системний аналіз Правил дорожнього руху та Порядку дає підстави для висновку про те, що даний факт підлягає доведенню шляхом здійснення габаритно-вагового контролю, який регламентовано Порядком.
Пунктами 6,12,18 Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Відповідачем не вказано в оскаржуваній постанові конкретне вимірювальне обладнання, за допомогою якого здійснювались виміри вантажу, будь яка інформація щодо повірки, атестації, отримання свідоцтва на вимірювальний прилад також не були пред'явлені, а також фактичні розміри вантажу що перевозився.
Всупереч вимогам Порядку, які передбачають здійснення вимірювання вантажу на спеціально облаштованому місці розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю, таке вимірювання не здійснювалося.
Суд звертає увагу на те, що інспектором взагалі будь-яке вимірювання вантажу не проводилося.
При цьому, слід зауважити, що згідно підпункту 5-1 пункту 2 Порядку, документальним габаритно-ваговим контролем є визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а не визначення габаритів вантажу.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд визнає, що належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем ОСОБА_2 вимог пункту 22.5. Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, відповідач суду не надав.
Відповідно до положень частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у притягненні позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Позивач ОСОБА_2 також просить поновити строк оскарження до суду постанови по справі про адміністративне правопорушення від 04 жовтня 2017 року. При цьому посилається на те, що має роз'їзний характер роботи, з 03 по 22 жовтня 2017 року перебував у відрядженні, а тому об'єктивно не мав можливості подати позов у встановлений законом десятиденний термін.
Враховуючи наведені позивачем обставини, які підтверджуються відповідними письмовими доказами, суд визнає, що позивач пропустив строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з поважних причин, а тому вважає необхідним цей строк поновити.
Керуючись ст.ст.11,17,18,71,72,94,160,161,162,163,186 КАС України, суд, -
В И Р I Ш И В :
Поновити ОСОБА_2 строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 054774 від 04 жовтня 2017 року, винесену інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції Цехмістером М.Г., про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 510 гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Куцоконь Ю.П.