Справа № 524/4977/17
Провадження 2-а/524/525/17
11.12.2017 м.Кременчук
Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі:
головуючого судді - Андрієць Д.Д.
за участю секретаря - Воблікової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом до інспектора роти №3 батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04.07.2017 постановою по справі про адміністративне правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн за зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Постанову вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, так як відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, оскільки він не склав протокол про адміністративне правопорушення, розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу. Таким чином, відповідач не надав йому можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП в повному обсязі. Крім того, фактичного розгляду справи не було, оскільки інспектор після висловлення звинувачень пішов до патрульного автомобіля, де виніс постанову.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд скасувати постанову серії АР №432275 по справі про адміністративне правопорушення від 04.07.2017; провадження по справі закрити.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Вказав, що відповідач не надав йому можливості скористатись своїми правами в повній мірі. Звертав увагу суду на те, відповідач не з'ясував чи дійсно він порушив ПДР України, чи дійсно його автомобіль був зупинений в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки, на його думку, відстань до дорожнього знаку 3.34 могла бути більшою, ніж 100 м.
Відповідач, інспектор роти №3 батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП ОСОБА_2, проти задоволення позову заперечував. Вказав, що автомобіль позивача був зупинений в зоні дії дорожнього знаку 3.34 . Також зазначив, що позивачу були роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, запропоновано надати письмові пояснення щодо вчиненого правопорушення, від чого він відмовився.
Представник третьої особи - УПП у м.Кременчуці ДПП, ОСОБА_3, проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що відповідно до ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення по даній категорії справ не складається, а розгляд справи відбувається на місці вчинення правопорушення, тому відповідач правомірно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу без складання протоколу. Інспектор патрульної поліції не порушив процедуру винесення постанови у справі у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих законом повноважень. Вважав, що права позивача порушені не були і підстав для скасування постанови немає.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши дані суду докази, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 04.07.2017 інспектором роти №3 батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №432275, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за те, що він цього дня, близько 14:35 год., керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1, у м. Кременчуці на вул.Воровського,34, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» розділу 33 ПДР України.
Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
З огляду на положення ст.258 КУпАП суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що поліцейським не було складено протокол про адміністративне правопорушення, чим порушено порядок розгляду справи.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що інспектором поліції незаконно розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу з огляду не наступне.
У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України щодо застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
При цьому варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.
Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У згаданому Висновку Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України дійшла висновку: під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.
Такий висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді ґрунтувався на тому, що положення ст. 258 КУпАП не розповсюджувалися на ст. 122 КУпАП.
Окрім того, проаналізувавши п.2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку , що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 КУпАП.
Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави вважати, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР(ст.122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення не суперечить положенням КУпАП.
Разом з тим, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підтвердження правомірності прийнятого рішення, відповідачем доказів суду надано не було.
Управлінням патрульної поліції у м.Кременчуці Департаменту патрульної поліції надано суду фотознімок, на якому відображено розташування дорожнього знаку 3.34 в районі зупинки транспортного засобу позивача. Суд відзначає, що відповідач в судовому засіданні на вказаному фотознімку показав суду місце розташування автомобіля ОСОБА_1 04.07.2017 як таке, що знаходилось в зоні дії даного знаку. Позивач, в свою чергу, заперечував даний факт і показав суду місце зупинки свого автомобіля, яке на його думку знаходиться поза межами дії дорожнього знаку 3.34.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про те, відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 КУпАП, а відтак і правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором роти №3 батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача, щодо закриття провадження по справі, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, в тому числі і питання про закриття провадження у справі, віднесене до компетенції органів Національної поліції, у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе права та обов'язки суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 10, 11, 17, 71, 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №432275, винесену інспектором роти №3 батальйону УПП у м.Кременчуці ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Д.Д.Андрієць