14 грудня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Бондаренко Н.В., Григоренка М.П.,
секретар судового засідання - Москалик Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2017 року позовну заяву публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Сбербанк" заборгованість за кредитним договором № 56#00017772598 від 18.10.2013 року в сумі 399174 грн 76 коп. та судові витрати в сумі 1600 грн 56.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що позивач у позовній заяві зазначає, що факт видачі кредитних коштів підтверджується доданою до позовної заяви випискою по його особових рахунках.
Але така виписка не може бути підтвердженням видачі кредитних коштів, оскільки не є первинним банківським документом, згідно ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Його не було належним чином повідомлено про дострокове повернення кредиту, оскільки банком не доведено факту направлення та вручення йому відповідної вимоги.
До матеріалів справи позивач долучив повідомлення-вимогу та повідомлення про вручення поштового відправлення, однак не надано підтвердження отримання ним вказаних повідомлень.
Окрім того, при укладенні договору банк повинен був надати йому інформаційний лист, проте такий інформаційний лист він не отримував.
Місцевий суд розглядав справу поверхнево, без належного дослідження доказів та без дотримання норм чинного законодавства.
Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ПАТ "Сбербанк" у поданих до суду запереченнях на апеляційну скаргу покликається на законність рішення суду.
Вказує, що банк, на виконання умов п. 11.9. договору, надіслав ОСОБА_3
Справа № 569/3529/17 Головуючий в суді І інстанції - Панас О.В.
Провадження № 22-ц/787/1570/2017 Суддя-доповідач - Шимків С.С. рекомендованим листом вимогу про дострокове повернення кредиту.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується виписками по особових рахунках ОСОБА_3, що відповідає п.п. 5.6., 5.8. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року.
Просить суд залишити оскаржуване рішення без змін.
Сторони в судове засідання не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скаарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2013 року між ПАТ "Сбербанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 56#00017772598, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 99900 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33 % на рік на строк до 17 жовтня 2018 року (а.с. 7).
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, виникла заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором № 56#00017772598 (а.с. 4), який не спростований відповідачем.
Розмір кредитної заборгованості, станом на 13.02.2017 року, становить 399 174,76 грн та складається із: 93321,85 грн - заборгованість за кредитом; 82207,55 грн - процентів за користування кредитом; 151688,27 грн - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 71946,09 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
З таким розміром заборгованості колегія суддів погоджується.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 не отримував перед укладенням кредитного договору інформаційний лист про ознайомлення з інформацією щодо кредитування, не заслуговують на увагу.
За положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 11.1 кредитного договору, при укладенні цього договору сторони визначали його зміст на основі вільного волевиявлення.
До укладеного між сторонами кредитного договору додано графік повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, та абсолютного подорожчання кредиту з врахуванням максимального розміру змінюваної процентної ставки, що передбачений п. 1.2.2. договору (а.с. 10).
Таким чином, місцевим судом правомірно задоволено позов публічного акціонерного товариства "Сбербанк" та стягнуто із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 399 174,76 грн, а саме: 93321,85 грн - заборгованість за кредитом; 82207,55 грн - процентів за користування кредитом; 151688,27 грн - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 71946,09 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості позову, ОСОБА_3 не надано і судом їх не встановлено.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді: Н.В. Бондаренко
М.П. Григоренко