Справа № 567/1243/17
14 грудня 2017 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Панчук М.В.
секретар - Самолюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Острозі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в м.Київ департаменту патрульної поліції України Сахно О.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції в м. Київ департаменту патрульної поліції України Сахно О.В. про скасування постанови серії АР №473714 від 20.10.2017р. про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи позов тим, що 20.10.2017р. він рухався вантажним транспортним засобом International, д.н.з.НОМЕР_1, з напівпричіпом Langendorf, д.н.з.НОМЕР_2, порожнім по а/д Київ-Чоп М-06 та на 51 км його наздогнав відповідач на автомобілі патрульної поліції, та склав постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.132-1 КУпАП, через недотримання вимог пп.22.5 ПДР, із накладенням адміністративного стягнення в розмірі 510 грн. Однак, вказує, що не допускав порушення ПДР, а винесена постанова є незаконною, так як, відповідач не проводив вимірів габаритів вантажного автомобіля на стаціонарному посту чи в пересувному пункті, як це визначено законодавством, а проводив виміри рулеткою в не облаштованому для цього місці, без пред'явлення свідоцтва виданого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології на таку рулетку. Вказує, що його пояснення щодо закінчення 19.10.2017р. дії дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідачем до уваги не були взяті. Зазначив, що вантажний автомобіль був порожнім.
Позивач у судове засідання не з'явився, в поданій заяві вказав, що підтримує позовні вимоги, просить справу розглянути за його відсутності.
Відповідач у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень щодо позову не надійшло, заяв про відкладення розгляду справи не надійшло.
З заперечення на адміністративний позов, яке надійшло на електронну адресу суду, із зазначенням, що останні від представника Департаменту патрульної поліції Уса Д.М., вказано, що позовні вимоги незаконні, безпідставні та необґрунтовані, з підстави, що позивач не надав суду необхідних, належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позові, у зв'язку з чим, зазначено про необхідність відмовити у позові, а справу розглянути за відсутності представника управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції.
За викладених обставин, в силу ч.1 ст.41, ч.4 ст.128 КАС України, суд провів розгляд справи на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії АР №473714 від 20.10.2017р. (а.с.6), винесеної інспектором патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції України л-том Сахно О.В., ОСОБА_1 керував транспортним засобом International, д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричіпом Langendorf, д.н.з. НОМЕР_2 20.10.2017р. об 11 год. 55 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 51 км, який складав за шириною 2,76 м та не мав дозволу для руху з негабаритним транспортним засобом чи вантажем, чим порушив пп.22.5 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП, за що до останнього застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 грн.
Згідно дозволу №13688901-10 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні International 9400І, НОМЕР_1, причіп: Langendorf, НОМЕР_2, вантаж: військове майно, виданого відділом безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Національної поліції України (а.с.17), наданого строком на 20.09.2017р.-19.10.2017р., на рух, зокрема, по а/д М06-М06-об'їзна Житомира-М06-об'їзна Коростишева-М06-міська смуга Києва, транспортного засобу видано дозвіл, з обмеженням руху під час погіршення погодних умов.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію України» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення в тому й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП).
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, ст.132-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом, про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Щодо факту правопорушення.
Як вбачається із п.1.1 ПДР, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пп.22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Згідно ст.132-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягаються особи, за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами
Відповідно до п.2 правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМ України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» від 18.01.2001р. №30 (далі - Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Згідно п.4, 25 цих Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у п.4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Як вбачається із 2.1 г) ПДР, водій великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів повинен мати при собі документацію відповідно до вимог спеціальних правил.
У судовому засіданні встановлено, на що відповідачем не були подані заперечення, останній, при зверненні до ОСОБА_1 вказав своє прізвище без імені та по батькові, з огляду на що суд зазначає, про відповідність таких дій поліцейського вимогам ч.3 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію». Однак, як встановлено у ч.2 ст.283 КУпАП, постанова повинна містити, зокрема, найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, з чого, суд робить висновок про необхідність у постанові зазначення повного прізвища, імені та по батькові особи, яка складала таку постанову, що відповідачем не було виконано.
Разом з тим, при здійсненні огляду відповідачем габаритних параметрів транспортного засобу, яким рухався позивач, останнім зазначено, що відповідач виміри проводив рулеткою та на вимогу позивача пред'явити свідоцтво спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, останній такого не надав, судом зазначається наступне.
Як вбачається із п.4, 6, 7, 8, 9 ч.2 порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМ України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 р. № 879, визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; вимірювальне і зважувальне обладнання - це технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю; стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Як вбачається із п.13 порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Однак, як встановлено у судовому засіданні, відповідач не проводив габаритно-вагового контролю у місці здійснення габаритно-вагового контролю та визначеним вимірювальним обладнанням, що відповідачем не заперечувалося, чим останній допустив порушення у сфері габаритно-вагового контролю, а відтак висновки останнього про рух позивача великогабаритним транспортним засобом не підтверджені належними та достовірними доказами, та такі докази відповідачем до суду не надані.
Окрім того, суд звертає увагу, що у оскаржуваній постанові відсутнє зазначення конкретного пункту ПДР, не виконання якого допущено позивачем через відсутність дозволу на рух з негабаритним транспортним засобом чи вантажем. З огляду на що суд зазначає, що ст.132-1 КУпАП є банкетною, тобто у статі викладено припис, в якому є відсилання до іншого нормативно-правового акту, в даному випадку ПДР, отже, є необхідність у зазначенні норми ПДР, яка вказує на обов'язок водію мати такий документ.
Щодо твердження позивача про не взяття до уваги відповідачем дозволу №13688901-10 НГ, суд зазначає, що дія останнього закінчилася, а відтак, відсутні підстави для взяття такого дозволу до уваги при встановленні наявності дозволу на участь у дорожньому русі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, саме відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Суд не бере до уваги подане через електронну адресу суду заперечення представника Департаменту патрульної поліції Уса Д.М., так як в останньому відсутній підпис уповноваженої особи, яка здійснювала підготовку останнього, його вихідний номер реєстрації у внутрішньому діловодстві та дата його складання, окрім того, в останньому зазначено як додаток - копія довіреності представника, однак така не була додана та у матеріалах справи відсутня. Разом з тим, суд вказує про ненадходження поштовим відправленням такого заперечення із підписаним запереченням з доданим оригіналом довіреності чи завіреною у встановленому порядку його копією.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що габаритно-ваговий контроль було здійснено із дотриманням відповідної процедури. Відповідачем не надано інших доказів, які підтверджували б вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ст.132-1 КУпАП, як і не зазначено будь-яких доказів у оскаржуваній постанові, на основі яких останню відповідачем було винесено, не зазначено доказів належного розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.
Таким чином, факт ймовірного вчинення позивачем правопорушення інспектором патрульної поліції зафіксовано лише візуально під час здійснення контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху ПДР України, а тому суд зазначає, що вказаний спосіб не є належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного правопорушення в розумінні ст.251 КУпАП, а відтак не може бути використаний відповідачем як засіб доказування у суді.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З огляду на викладене, відповідачем не надано суду належні та допустимі докази, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач порушив ПДР, та, відповідно, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ст.132-1 КУпАП.
Згідно ст.94 КАС судові витрати віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.105, 160-163, 172-2 КАС України, суд, -
постановив:
адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в м. Київ департаменту патрульної поліції України Сахно О.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №473714 від 20.10.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які брали участь у справі, але не були присутні при її проголошенні. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Острозького районного судуПанчук М.В.