Справа №557/960/17
18 грудня 2017 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
провівши в приміщенні суду в м.Корець підготовче судове засідання кримінального провадження №12014180140000035 від 28 січня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Кримінального кодексу України станом на 2008 рік),
До Корецького районного суду Рівненської області надійшов затверджений обвинувальний акт та додані до нього документи відносно ОСОБА_8 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Кримінального кодексу України станом на 2008 рік).
В підготовчому судовому засіданні захисник, якого підтримала обвинувачена, в порядку ч.2 ст.303 КПК України подав скаргу на неправомірні дії прокурора. В обґрунтування скарги зазначив, що прокурор змінюючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_8 , з частин 1, 3 та 4 статі 358 на частини 1, 2 та 3 цієї ж статті КК України, прокурором не дотримано вимог ст.279 КПК України щодо повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри та вручення їй письмового повідомлення про зміну старої підозри на нову, що істотно зачіпає права, свободи та законні інтереси обвинуваченої ОСОБА_8 .
В зв'язку із зміною прокурором обвинувачення ОСОБА_8 та порушення при цьому процесуальних прав обвинуваченою, ним, як захисником, 06 липня 2017 року було заявлено прокурору ОСОБА_3 письмове клопотання про складання нового обвинувального акту. В цьому клопотанні серед іншого просив: встановити працівника КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», який у 1987 році провадив технічну інвентаризацію індивідуального домоволодіння забудовника ОСОБА_9 у АДРЕСА_1 ., та допитати його як свідка; витребувати від виконавчого комітету Корецької міської ради і долучити до кримінального провадження матеріали перевірки і розгляду в листопаді 2008 року комісією міськвиконкому заяви ОСОБА_9 ; повторно провести з участю обвинуваченої ОСОБА_8 і понятих огляд сусідніх з нею будинковолодінь ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на предмет встановлення наявності у них окремих (власних) заїздів у двори їхніх житлових будинків по АДРЕСА_1 .
У зв'язку із чим, просив задовольнити скаргу і повернути обвинувальний акт прокурору для усунення порушень вимог КПК України.
В ході підготовчого судового засідання прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України. Вважає, що, дійсно, обвинувальний акт повинен відповідати повідомленій підозрі. В даному випадку, ним на виконання ухвали Гощанського районного суду Рівненської області від 20 березня 2017 року складено новий обвинувальний акт, де змінив правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_8 , з частин 1, 3 та 4 статі 358 на частини 1, 2 та 3 цієї ж статті КК України. При цьому, раніше повідомлену підозру не змінював, оскільки в ухвалі Гощанського районного суду така вказівка відсутня. Вважає, що жодного порушення права обвинуваченої на захист допущено не було.
Щодо не розгляду ним клопотання захисника від 06 липня 2017 року, то вважає його безпідставним, оскільки йому дане клопотання передано вже після того, як кримінальне провадження знаходилось в суді. На час вручення обвинувального акту обвинуваченій та її захиснику він перебував у черговій щорічній відпустці. Відносно заявлених захисником у клопотанні вимог, вважає їх безпідставними через те, що дані вимоги слідчим вже були задоволенні.
Потерпіла, представники потерпілих просили відмовити в задоволені скарги, оскільки вона на їхню думку є надумана.
Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до таких висновків.
Згідно із п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування- це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР і закінчується направленням до суду обвинувального акта.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Питання форми та змісту обвинувального акту регулюється ст.ст.109, 110, 291 КПК України.
Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст. 291 КПК України).
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту.
Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
До процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК, на стадії досудового розслідування особа перебуває у статусі підозрюваного.
Підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
Наведені теоретичні положення є підґрунтям для висновку про нетотожність понять «підозра» і «обвинувачення», які, попри наявність спільних рис (одні і ті ж обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), є різними етапами досудового розслідування з притаманним лише їм специфічним комплексом гарантій прав та обов'язків і порядку здійснення процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, яка є обов'язковою для усіх судів загальної юрисдикції згідно ст.458 КПК України.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 20 березня 2017 року, попередній обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні було повернуто прокурору для усунення порушень вимог КПК України, оскільки правова кваліфікація, за якою орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_8 за частинами 1, 3 та 4 статті 358 КК України, не відповідала викладу фактичних обставин правопорушення. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 червня 2017 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Прокурором після повернення йому попереднього обвинувального акта, складено новий обвинувальний акт, яким змінено правову кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_8 з частин 1, 3 та 4 статі 358 на частини 1, 2 та 3 цієї ж статті КК України. При цьому прокурор не дотримано вимог ст.279 КПК України щодо повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри та вручення їй письмового повідомлення про зміну старої підозри на нову, що призвело до порушення процесуальних прав ОСОБА_8 , встановлений ч.3 ст.42 КПК України, як: давати пояснення, показання з приводу нової підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати; збирати і подавати слідчому, прокурору докази за новою підозрою; заявляти клопотання про проведення процесуальних дій за новою підозрою, та інші права.
Статтею 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.
Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).
Таким чином, порушення прокурором зазначених вимог Закону при складанні обвинувального акту істотно порушує права, свободи та законні інтереси обвинуваченої ОСОБА_8 .
Згідно із ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається: реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
В обвинувальному акті вказано, що під час досудового розслідування потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_13 був пред'явлений цивільний позов до ОСОБА_8 , що в судовому засіданні підтвердила потерпіла ОСОБА_4 . Про те, даний цивільний позов та розписка підозрюваної про отримання його копії до обвинувального акту всупереч ч.4 ст.291 КПК України не додано. Де знаходиться зазначений цивільний позов, прокурор пояснити не зміг. Разом з тим, ним не заперечується, що такий позов раніше був.
Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а тому обвинувальний акт необхідно повернути прокурору.
Захисник у своєму клопотанні прокурору від 06 липня 2017 року просить встановити одного із свідків даного кримінального провадження, провести огляд місці події, витребувати певну інформацію.
В підготовчому судовому засіданні прокурор, якого підтримала потерпіла з представниками, пояснив, що вказані сліді дії вже були проведені.
Натомість захисник суду повідомив, що, дійсно, з даного приводу слідчим проводились певні слідчі дії проводились, про те вони були проведені з порушенням КПК України, а наприклад допит свідка ОСОБА_14 взагалі є неналежним доказом.
Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст.94 КПК України).
А тому, перевірити допустимість протоколу огляду місці події від 17 листопада 2016 року та показання свідка ОСОБА_14 , як доказів у кримінальному провадженні, без їх безпосереднього дослідження у судовому засіданні на цій стадії є неможливим.
За вказаних обставин суд позбавлений можливості і перевірити правомірність дій прокурора ОСОБА_3 .
За таких обставин скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.291, 314 КПК України, суд -
Скаргу адвоката ОСОБА_7 на правомірні дії прокурора - задоволити частково.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014180140000035 від 28 січня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2, ч.3 ст.358 КК України (в редакції Кримінального кодексу України станом на 2008 рік) - повернути прокурору Корецького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
В решті скарги - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення через Корецький районний суд Рівненської області.