Cправа №549/508/17
Провадження№2/549/200/17
Іменем України
11 грудня 2017 року Чорнухинський районний суд Полтавської області
у складі: головуючого - судді Глущенко Н.М.
з участю секретаря Міщенко Т.А.
за участю осіб, які беруть участь у справі:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чорнухи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, Чорнухинської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який обгрунтовувала тим, що 24.08.1998 померла її мати ОСОБА_3, яка раніше мешкала в смт.Чорнухи Полтавської області, працювала у колгоспі ім.Чапаєва з 1953 по 1985 роки та була його членом.
Разом з тим прізвище її матері помилково не було включено до списку-додатку громадян-членів КСП ім.Чапаєва.
Посилаючись на те, що на даний час вона бажає отримати в спадщину земельну частку (пай), на яку її мати мала право, оскільки перед досягненням пенсійного віку працювала в Колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Чапаєва та була його членом, просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 3,99 в умовних кадастрових гектарах.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Представник Чорнухинської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі проти позовних вимог не заперечує.
Представник Чорнухинської селищної ради в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
У відповідності до приписів ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є донькою померлої 24.08.1998 року ОСОБА_3 (а.с.9,10).
Як видно з довідок СТОВ ім.Чапаєва, ОСОБА_3 працювала в колгоспі з 1953 по 1985 роки.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Як роз'яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
У відповідності з пунктами 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, оскільки часом відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 є. 24.08.1998, спадкові відносини в даному випадку регулюються положеннями ЦК УРСР (1963 року).
Згідно з ст.525 ЦК УРСР 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Системний аналіз положень Розділу ІІ «Право власності» та Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР 1963 року свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до Державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі Державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є.
Необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві.
Членство позивача в КСП на час розпаювання підтверджено належними та допустимими доказами.
Як вбачається з архівного витягу від 16.11.2017 року №04-06/61 в протоколі №04 загальних зборів колгоспу ім.Чапаєва с.Хейлівщина Чорнухинського району Полтавської області від 18 листопада 1992 року є інформація, що колгоспники колгоспу ім.Чапаєва, які в день реорганізації колгоспу в КСП «Селянська спілка ім.Чапаєва» працювали в колгоспі, а також ті, що тимчасово вибули, з колгоспу або припинили роботу по старості та інвалідності, за якими відповідно до пункту 6 Статуту колгоспу збереглося членство в колгоспі, набувають членство в колективному сільськогосподарському підприємстві без будь-якого додаткового оформлення. (а.с.18-19).
Викладене свідчить про беззаперечне членство матері позивача у КСП ім.Чапаєва, оскільки воно засвідчене у належному порядку, зокрема, рішенням загальних зборів підприємства.
В ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІV, вказується, що право на земельну частку (пай ) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Частиною 2 ст. 2 вищезазначеного Закону передбачено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання, відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 9 ЗК України (в редакції від 18.12.1992 року) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоровя, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерів з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Згідно з п.3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку(пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай) до списку власників земельних часток(паїв), на підставі якого був складений проект, сільська селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору) або надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.
Згідно ч.ч.10, 11 ст.25 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Відповідно до ст.13 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України. Аналогічні положення містить і ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Відповідно до ст. 21 Конституціїї України всі люди є рівними у своїх правах та гідності. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України №2 від 19.03.2010 року) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, на підставі вищевикладеного, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання права позивача на отримання земельної частки (паю) , оскільки позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов.
Керуючись ст. 25 ЗК України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. ст. 10, 60, 61, 208, 209, 212 - 215, 218,224 ЦПК України, ст.ст.525, 548 ЦК УРСР 1963 року, п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, Чорнухинської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у землях, які перебували у колективній власності КСП ім.Чапаєва, розміром 3,99 в умовних кадастрових гектарах, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 24 серпня 1998 року з отриманням відповідних правовстановлюючих документів на цю земельну частку (пай).
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки виділеної із земель запасу державної форми власності.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Чорнухинський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто Чорнухинський районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2017 року.
Суддя