Справа № 368/1536/17
Провадження № 2/368/663/17
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"12" грудня 2017 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.
при секретарі Гребеневич А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 261 049 грн. 78 коп. заборгованості за договором позики, відсотки за користування кредитом в сумі 74 962 грн. 37 коп., суму інфляції нарахованої на суму заборгованості в розмірі 30 219 грн. 77 коп. та три відсотки річних від суми заборгованості в розмірі 7 221 грн., посилаючись на те, що між ним, ОСОБА_1, та відповідачем, ОСОБА_2, було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого він позичив відповідачу кошти у сумі 5 720 доларів США.
Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладання договору позики відповідачем була написана та передана йому розписка про отримання коштів.
Відповідно до зазначеної розписки ОСОБА_2, що проживає в с. Великі Пріцьки, засвідчила отримання грошових коштів в сумі 5720 доларів США та взяла на себе зобов'язання повернути їх.
Згідно ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Також відповідно до розписки відповідач зобов'язувалась повернути йому вищезазначену суму коштів до 01.02.2016 р.
Отже, між ними було укладено договір позики, за яким він передав відповідачу 5720 доларів США, а відповідач зобов'язувався їх повернути до 01.02.2016 р.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак, на даний час відповідач не повернув борг в сумі в 5720 доларів США. На його вимоги виконати взяті відповідачем зобов'язання та повернути кошти, відповідач його ігнорує та лише дає пусті обіцянки, що поверне кошти.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач не повернула йому в строк кошти в сумі 5720 доларів США, відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за договором, чим порушив його права на повернення його коштів.
Отже, заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню за договором позики становить 5720 доларів США.
Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.
Станом на день подачі позову курс НБУ долара США становить 26,1620 гривень.
Отже, сума яка підлягає стягненню з відповідача в національній валюті гривні становить 148 646,64 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума інфляції нарахованої на суму заборгованості відповідача за договором позики становить 30 219,77 гривень, три відсотки річних від суми заборгованості складають 7 221 гривень, відсотки за користування коштами становить 74 962,37 гривень.
Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики, станом на 11.03.2015 р. з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних складає 261 049,78 грн.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно відомостей адресно - довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області - місце проживання відповідача відповідає з адресою зазначеною у повістці, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином, а тому суд вважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі матеріалів.
Суд, вислухавши позивача, який не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідач ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 5720 тисяч доларів США, які зобов'язалася повернути 01 лютого 2016 року.
Тобто, між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 виникли правовідносини на підставі договору позики.
Позичальник свої зобов'язання не виконав, борг не повернув, про що свідчить наявний у позивача оригінал зазначеного договору позики.
Зі змісту розписки позики грошей вбачається, що предметом позики були грошові кошти у доларах США.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, при розгляді справ, пов'язаних з такими правовідносинами, суду необхідно врахувати те, що виходячи зі змісту ст. 1047 ЦК України розписка має містити відомості про передачу позичальнику визначеної грошової суми. Тобто, така розписка є реальною.
Отже, письмова форма розписки внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення розписки, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник повинен повернути гроші в обумовлений договором позики термін.
Позичальник, як це встановлено ст. 1051 ЦК України, має право оспорити розписку на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані нею від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.
Станом на день подачі позову курс НБУ долара США становить 26,1620 гривень.
Отже, сума яка підлягає стягненню з відповідача в національній валюті гривні становить 148 646,64 гривень.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Враховуючи, що належних доказів повернення боргу відповідачем суду не надано, висновок суду про задоволення вимог позивача в частині стягнення із ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 261 049 грн. 78 коп., про що просить позивач, є таким, що відповідає матеріалам справи.
Оцінюючи достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в матеріалах справи, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 261 049 грн. 78 коп., підлягають задоволенню.
Згідно ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, термін виконання за вищевказаною розпискою настав 01.02.2016 р.
За заявленими вимогами позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми позики в сумі 7 221 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 625 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики щомісяця до дня повернення позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплачувати відсоток встановлений договором. А тому станом на заборгованість не сплачених процентів становить 74 962 грн. 37 коп. і з урахуванням індексу інфляції враховуючи складає 30 219 грн. 77 коп.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 3 734 грн. 53 коп.
На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, кошти в сумі 261 049 (двісті шістдесят одну тисячу сорок дев'ять) грн.. 78 коп. заборгованість за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відсотки за користування кредитом в сумі 74962 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 37 копійок, суму інфляції, нарахованої на суму заборгованості, в розмірі 30219 (тридцять тисяч двісті дев'ятнадцять) гривень 77 копійок та три відсотки річних від суми заборгованості в розмірі 7221 (сім тисяч двісті двадцять одну) грн.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір на рр 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 3 734 (три тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 53 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя І.І. Шевченко