"24" квітня 2007 р. Справа № А4/147-07
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом
Закритого акціонерного товариства «Білоцерківська автобаза № 7», м. Біла Церква
до
Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
про
визнання нечинним податкових повідомлень-рішень
секретар судового засідання: Холоденко Н.О.
за участю представників:
позивача
Лиценко З.В. дов. від 1.12.2006р. № 01\12-06
відповідача
Ткаченко Т.О. дов. від 15.01.2007р. № 824\10
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.04.2007р. о 10 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 3.05.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Закритим акціонерним товариством «Білоцерківська автобаза № 7» 9.12.2004р. заявлений позов про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 5.03.2007р. № 002111710\256\892, яким позивачеві нараховано 12168,5 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 10 % за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, № 002111710\255\891, яким позивачеві нараховано 77241,8 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 20 % за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, та № 002111710\254\890, яким позивачеві нараховано 59158 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 50 % за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин
Позовні вимоги обґрунтовані приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» з огляду на те, що податкова служба неправомірно застосувала до позивача фінансові санкції на підставі вказаної норми, оскільки терміни сплати транспортного податку встановлені Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Позивач посилаючись на вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» зауважує на тому, що при сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначений річний базовий період, і відповідно застосування ДПІ фінансових санкцій є неправомірним.
У відзиві Білоцерківської ОДПІ відповідач вважає позов безпідставний і просить відмовити у задоволення позовних вимог ЗАТ «Білоцерківська автобаза №7» з огляду на таке:
Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог статей 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», у зв'язку з затримкою позивачем граничного строку сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Відповідач наголошує на тому, що порядок обчислення і сплати та строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначені статтями 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», якими зокрема визначено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року, а сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Окрім цього, податкова служба вважає правомірним нарахування позивачеві штрафу згідно приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.
Внаслідок проведеної 2.03.2007р. перевірки ЗАТ «Білоцерківська автобаза №7», працівниками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції складено акт № 752\17-1\01268377, в якому зазначено про порушення позивачем граничних строків сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 148568,30 грн. До акта перевірки залучено розрахунки штрафних санкцій, згідно яких відповідачем розраховані штрафні санкції у розмірі 10% за затримку строків сплати податку до 30 календарних днів, штрафні санкції у розмірі 20% за затримку строків сплати податку до 90 календарних днів, та штрафні санкції у розмірі 50% за затримку строків сплати податку понад 90 календарних днів.
На підставі зазначеного акта перевірки Білоцерківською ОДПІ 5.03.2007р. було винесене податкове повідомлення-рішення № 002111710\256\892, яким ЗАТ «Білоцерківська автобаза №7» нараховано 12168,5 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 10 % за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, податкове повідомлення-рішення № 002111710\255\891, яким ЗАТ «Білоцерківська автобаза №7» нараховано 77241,8 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 20 % за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, та податкове повідомлення-рішення № 002111710\254\890, яким ЗАТ «Білоцерківська автобаза №7» нараховано 59158 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 50 % за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин.
Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Як вбачається з акта перевірки та розрахунків штрафних санкцій до нього, штрафні санкції нараховані за затримку позивача щодо сплати податку з власників транспортних засобів за період 4 кв. 2004р. -3 кв. 2006р. При цьому, з залучених позивачем розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за 2005р. та 2006р.не вбачається порушення останнім строків сплати податкового зобов'язання з цього податку.
Натомість, як вбачається з розрахунків штрафних санкцій до акта перевірки від 2.03.2007р. № 752\17-1\01268377 підставою для нарахування позивачеві штрафних санкцій податкова служба визначила недотримання останнім строків сплати, встановлені Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
Проте, нарахування позивачеві штрафних санкцій за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є помилковим, оскільки граничні строки сплати податкового зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів, встановлені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем не порушено.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 є спеціальним законом з питань оподаткування. Він встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Це визначено преамбулою зазначеного Закону.
Цим же законом запроваджено і нові механізми процедури адміністрування податків, зокрема передбачено право платника податків самостійно визначати суму податкових зобов'язань та узгоджувати таку суму податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації. Таке право (і обов'язок) закріплено в пункти 5.1 статті 5 означеного Закону.
Приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.4 статті 4 Закону 2181-111 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) податковий період, який дорівнює:
календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя;
календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Як визначено абзацом другим підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону 2181-111 під терміном “базовий податковий період» слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Приписами статті 3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин» ставки податку встановлені на рік і залежать від об'єму, потужності двигуна та марки транспортних засобів , а для водних транспортних засобів від його довжини.
Частиною третьою статті 6 цього ж Закону передбачено, що юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки визначені законом для річного звітного періоду (один раз на рік), на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою встановленою центральним податковим органом України.
Отже, виходячи з приписів підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статей 3, 6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» випливає, що базовим податковим звітним періодом для податку з власників транспортних засобів є саме календарний рік.
Абзацом першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181-111 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити узгоджену суму протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації. Отже зазначена норма не ставить строк сплати податків в залежність від часу його узгодження.
Пункт 1.11 статті 11 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначив, що під поняттям “податкова декларація» слід розуміти як, власне, саму декларацію так і розрахунок суми податку (збору) який подає платник податку до податкового органу в передбаченому законодавством порядку та за встановленою формою.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181-111 відповідальність платника у вигляді штрафу встановлена для тих випадків коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних термінів визначених цим Законом.
З огляду на викладене, господарській суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування податковою інспекцією штрафу, визначеного підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за умови встановлення того факту, що позивачем не порушено граничні строки сплати податкового зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів.
Доводи податкової інспекції, щодо необхідності застосування частини 1 статті 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», якою передбачено щоквартальна до 15 числа місяця наступного за звітним сплата податку юридичними особами, знаходиться у протиріччі з пунктом 19.6 статті 19 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що закони та інші нормативно -правові акти діють лише у частині, що не суперечать нормам цього Закону.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень приписам підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» , і відповідно позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Білоцерківської ОДПІ від 5.03.2007р. № 002111710\256\892, № 002111710\255\891, № 002111710\254\890 підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 -163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 5.03.2007р. № 002111710\256\892, № 002111710\255\891, № 002111710\254\890
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Суддя
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 3 травня 2007р.