Номер провадження: 22-ц/785/6432/17
Номер справи місцевого суду: 523/2085/16-ц
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Комлева О. С.
13.12.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.
при секретарі Ліснік Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутої грошової суми та упущеної вигоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про застосування наслідків невиконання взятого на себе зобов'язання та відшкодування збитків,
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутої грошової суми та упущеної, посилаючись на те, що 13 серпня 2015 року між ним та відповідачем був укладений договір про намір укласти договір відчуження майна, а саме - купівлю позивачем будинку АДРЕСА_1, який належав відповідачці. На підтвердження своїх намірів він надав ОСОБА_2 в якості авансу 23000 грн., що в еквіваленті складало 1000 дол. США, а остаточний розрахунок повинен був бути здійснений після того, як він продасть квартиру своєї матері у строк до 13 грудня 2015 року, про що сторони уклали письмовий договір. Оскільки будинок, який позивач мав намір купити, був у занедбаному стані, відповідачка передала йому ключі від цього будинку, де він почав робити ремонт, вклавши в нього велику суму коштів. 17.12.2015 року, у зв'язку із закінченням строку укладення договору купівлі-продажу, позивач передав відповідачці ще 15500 грн., що еквівалентно 500 дол. США, та вони уклали додаткову угоду по продовження строку до 22.01.2016 року на укладення договору купівлі-продажу. В зв'язку з тим, що з моменту укладення договору про наміри позивач намагався продати квартиру матері в м. Ізмаїлі, щоб купити їй спірний будинок, але продаж не відбувся, позивач вважає причину невиконання ним своїх зобов'язань, як сторони договору, поважною.
Також позивач зазначив, що після укладення договору про наміри купити будинок, відповідачка передала йому ключі від нього та дозволила робити ремонт. За будівельні матеріали позивач сплатив 81463 грн., витратив на вартість по проведенню ремонту 47722 грн., але відповідачка відмовилася продавати будинок.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 38500 грн., сплачені ним в якості авансу за придбання будинку, стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 129185 грн., витрачені на ремонт будинку АДРЕСА_1.
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про застосування наслідків невиконання взятого на себе зобов'язання та відшкодування збитків, в якому зазначала, що укладення угоди не відбулося з вини ОСОБА_3, а відповідно до п.2.1 договору сума завдатку повинна залишитися у неї. Крім того, спірний будинок знаходився у належному житловому стані, що було передбачено умовами договору, який підписав ОСОБА_3, жодних зауважень з цього приводу висловлено не було, а відтак ОСОБА_3 без будь-якого дозволу захотів зробити у будинку капітальний ремонт, розпочавши його з повного руйнування того ремонту, який існував, та привів його у непридатний для проживання стан, внаслідок чого його вартість зменшилася на 259979,24 грн. Також ОСОБА_2 вважає, що діями ОСОБА_3 їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 50000 грн., а тому просила суд застосувати до ОСОБА_3 наслідки порушення зобов'язання з його вини за договором від 13.08.2015року у вигляді залишення у ОСОБА_2 суми завдатку в розмірі 38500 грн., що були еквівалентом 1500 дол. США, стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 259979,24 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги, зустрічний позов не визнали.
В судовому засіданні відповідач та її представник заявлений до відповідача позов не визнали, зустрічний позов підтримали.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно набутої грошової суми та упущеної вигоди задоволений частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 38500 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про застосування наслідків невиконання взятого на себе зобов'язання та відшкодування збитків відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим та судом не досліджені обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що 13 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір про намір укласти договір відчуження майна, який передбачав, що ОСОБА_2 (продавець) зобов'язується продати, а ОСОБА_3 (покупець) зобов'язується в строк до 13.12.2015р. придбати об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Покупець передає продавцю в рахунок оплати вартості об'єкта нерухомості суму в розмірі 23 000 грн., що еквівалентно 1000дол.США; повна вартість вищевказаного об'єкту нерухомості погоджена сторонами та складає 391 000грн., що еквівалентно 17 000 дол. США; залишок вартості вищевказаного об'єкта нерухомості складає 368 000 грн., що еквівалентно 16 000 дол. США. В п.1.7 цього договору зазначено, що з технічним, санітарним станом, комплектацією та параметрами об'єкта нерухомості (стан стін, стелі, підлоги, даху будинку, балконів та/або лоджій, вікон, дверей, наявність та стан електророзеток, вимикачів, освітлювальних приладів, газової колонки, АГВ, газової/електричної плити, радіаторів, ванної, душа, унітазу, змивного бачка, труб, кранів, мийок та т.п.) покупець ознайомлений особисто та підтверджує, що вони відповідають обумовленим умовам угоди та ціні об'єкту нерухомості та претензій до продавця не має. Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що у разі невиконання покупцем взятих на себе зобов'язань по даному договору, сума, вказана в п.1.3, залишається у продавця. Після підписання вказаного договору ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 ключі від будинку АДРЕСА_1 та згоду на його проживання.
17.12.2015р. сторони укладали додаткову угоду до договору від 13.08.2015р. про збільшення/зменшення суми завдатку, згідно якому ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 500 дол. США, залишок вартості об'єкта склав 15500 дол. США.
10 грудня 2015 року сторонами укладено додаток до угоди від 13.08.2015р. про перенесення строку розрахунку, згідно якому строки кінцевого розрахунку по договору відчуження об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, по домовленості сторін переноситься на 22.01.2016р. У призначений строк договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладений не був.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3про витребування безпідставно набутої грошової суми та упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з того, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами, оскільки договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передані позивачем кошти на користь відповідача суми є авансом і правові підстави, встановлені ч.1 ст.571 ЦК України, для залишення відповідачу отриманих коштів відсутні.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача вартості робіт про проведенню ремонту в розмірі 47722 грн., суд вірно виходив з того, що позивачем не надано належних доказів сплаченої суми у вказаному розмірі. Також суд, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 81463 грн., витрачених позивачем на придбання будівельних матеріалів, вказав, що ні умовами договору про намір укласти договір відчуження майна від 13 серпня 2015 року, ні додатком від 10 грудня 2015 року до угоди від 13.08.2015р. про перенесення строку розрахунку не передбачено відшкодування витрат відповідачем за придбання будівельних матеріалів та вартості проведених робіт.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що договір найму житла укладений у письмовій формі не був, також сторонами не було погоджено розмір плати за найм житла, як це передбачено Цивільним кодексом України.
За таких обставин, що підтверджуються доказами, суд дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, в тому числі вимог про відшкодування моральної шкоди, та обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не досліджені обставини, що мають значення для справи, є необґрунтованими, оскільки апеляційна скарга містить тіж самі доводи, за якими пред'явлені зустрічні позовні вимоги і які були предметом дослідження судом першої інстанції
Суд належним чином перевірив матеріали справи, доводи сторін та докази, на які вони посилалися в обґрунтування своїх вимог і дав їм належну оцінку.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов
______________________________________ Ю.І. Кравець