Справа № 515/1993/17
Провадження № 2/515/2771/17
Татарбунарський районний суд Одеської області
про залишення позовної заяви без руху
18 грудня 2017 року Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Семенюк Л.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом,
12 грудня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до вимог ст.185 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, не сплачено судовий збір, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Платниками судового збору у відповідності до ст.2 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст.4 цього Закону визначена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день подачі позову до суду, залежно від вартості спірного майна, складає від 640 грн. до 8000 грн.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Відповідно до п.7 ч.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Так, при подачі позову позивач ОСОБА_1 не обґрунтувала та не послалась на наявність підстав звернення її до суду в інтересах інших осіб - неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відтак неможливо встановити наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору відповідно до п.7 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, згідно п.п.5, 7, 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Вважаю за необхідне звернути увагу на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 7 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до яких позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (в ред. 07.05.2004 року), у зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.6 ст.177 ЦПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У порушення зазначених вимог законодавства матеріали, додані до позовної заяви ОСОБА_1, не містять документального підтвердження її звернення до державного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 та отриманням від нього відмови у видачі інформації щодо прийняття спадщини відповідачкою, що свідчило б про неможливість отримання таких доказів особисто позивачем або іншою особою, яка бере участь у справі.
Крім того, позивачкою у порушення вимог ч.2 ст.83, ч.1 ст.84 ЦПК України не надано суду належним чином оформленого клопотання про витребування у державного нотаріуса ОСОБА_6, матеріалів спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_4, з огляду на неможливість їх самостійного отримання.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Можливі способи захисту цивільних прав та інтересів закріплені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За змістом ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту позову вбачається, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало невизнання за її неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності по 1/4 частині на праві спільної часткової власності земельної ділянки площею 6.89 га, розташованої на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №063727 належала за життя їхньому батькові ОСОБА_4
Першою вимогою, викладеною у прохальній частині позову, є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 ОСОБА_5 на земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_4 При цьому, позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що її троє неповнолітніх дітей мають право по 1/4 частині на праві спільної часткової власності зазначеного нерухомого майна, не заперечуючи й право відповідачки ОСОБА_5 на 1/4 частку у вказаному нерухомому майні. Відтак, позивачці слід конкретизувати свої позовні вимоги в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5, та вказати в якій частці вона оспорює видане останній свідоцтво про право на спадщину.
Суд звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви, конкретизації позивачкою способу захисту прав її неповнолітніх дітей залежить позиція відповідачки, яка, як і позивачка, яка звертається до суду в інтересах своїх неповнолітніх дітей, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаною з тим, які вимоги до неї заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Несплата судового збору, не зазначення підстав звільнення позивачки від його сплати, та наявності підстав для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб - неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відсутність у позовній заяві та в матеріалах, доданих до неї, документів на підтвердження звернення позивачки до державного нотаріуса ОСОБА_6 із заявою в інтересах неповнолітніх дітей про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та відмови нотаріуса у його видачі, унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження по справі та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення, відтак є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення цих недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачкою ухвали.
Також, суд пропонує позивачці, на виконання ухвали суду, конкретизувати вимоги позовної заяви щодо повного чи часткового визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачці та надати суду, у відповідності до вимог ч.2 ст.83, ч.1 ст.84 ЦПК України, належним чином оформлене клопотання про витребування у державного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 матеріалів спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_4, померлого 09.04.2004 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відтак, суд роз'яснює позивачці, що у випадку невиконання вимог суду до вказаного строку, позовна заява буде вважатися не поданою та буде їй повернута.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом - залишити без руху.
Надати позивачці ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання нею копії ухвали, попередивши останню про те, що у разі коли вона, відповідно до вказівок судді, у встановлений строк усуне недоліки, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява буде вважатися неподаною і буде повернута.
Апеляційна скарга на ухвалу подається в Апеляційний суд Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалу може бути оскаржено лише в частині визначення розміру судових витрат.
Суддя Семенюк