Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/1567/14-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. ст. 187 ч. 3, 263 ч.1, 263-1 ч.1, 357 ч. 3 КК України Доповідач ОСОБА_2
12 грудня 2017 року.
Апеляційний суд Житомирської області у складі суддів: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ; захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , секретарів судового засідання ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12013060380000453 щодо: ОСОБА_12 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Андрушівці Житомирської області, проживаючого у АДРЕСА_1 , - за ст. ст. 187 ч. 3, 263 ч. 1, 263-1 ч. 2, 357 ч. 3, КК України; ОСОБА_14 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чуднові Житомирської області та проживає у АДРЕСА_2 , - ст. ст. 187 ч. 3, 357 ч. 3 КК України; ОСОБА_13 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Андрушівці Житомирської області та проживає у АДРЕСА_1 , - за ч. 3 ст.187 КК України, - за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , - на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2016 року, -
Цим вироком засуджено:
- ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 263-1 КК України до позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання ОСОБА_12 за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією його майна. На підставі ст. 49 КК України вирішено звільнити ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;
- ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
- ОСОБА_14 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та виправдано; визнано його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, та на підставі ст. 49 КК України звільнено його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжні заходи до набрання вироком законної сили: щодо ОСОБА_12 залишено без змін у вигляді тримання під вартою; щодо ОСОБА_13 , - обрано у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 вирішено рахувати з 10 жовтня 2013 року та відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України вирішено зарахувати у цей строк його попереднє ув'язнення з урахуванням змін, внесених Законом України №838Л/ІІІ від 26.11.2015.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_13 вирішено рахувати з 3 серпня 2016 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_23 до ОСОБА_12 та ОСОБА_14 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_23 майнову шкоду в сумі 7536 грн.19 коп. та 20000 грн. моральної шкоди. В решті позову ОСОБА_23 відмовлено.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_12 . Вирішено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_10 майнову шкоду в сумі 2600 грн. та 20000 грн. моральної шкоди. В решті позову ОСОБА_10 відмовлено.
Залишено без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_24 про стягнення в солідарному порядку з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 майнової шкоду в сумі 3250 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_12 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_11 майнову шкоду в сумі 460 грн. та 20000 грн. моральної шкоди. В решті позову ОСОБА_11 відмовлено.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_12 . Вирішено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 майнову шкоду в сумі 920 грн. та 20000 грн. моральної шкоди. В решті позову ОСОБА_9 відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в солідарному порядку на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 16463 грн. 22 коп. Вирішено також стягнути на користь ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди 20000 грн. з ОСОБА_12 та 10000 грн. із ОСОБА_13 . В решті позову ОСОБА_25 відмовлено.
Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_26 до ОСОБА_12 . Вирішено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_26 майнову шкоду в сумі 3611 грн. 42 коп. та 20000 грн. моральної шкоди. В решті позову ОСОБА_26 відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_27 до ОСОБА_12 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_27 майнову шкоду в сумі 12513 грн. 83 коп. та 20000 грн. моральної шкоди. В решті позову ОСОБА_27 відмовлено.
Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Центральної міської лікарні №1 м. Житомира до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вирішено стягнути з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в солідарному порядку на користь держави в особі Центральної міської лікарні №1 м. Житомира витрати на стаціонарне лікування в сумі 2676 грн. 42 коп.
Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі комунальної установи Центральна міська лікарня №2 м. Житомира задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_12 на користь держави в особі комунальної установи Центральна міська лікарня №2 м. Житомира витрати на стаціонарне лікування в загальній сумі 8810 грн. 44 коп.
Вирішено стягнути з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на користь держави по 2460,13 грн. з кожного витрат на залучення експертів під час проведення в ході досудового розслідування вибухотехнічних експертиз, судово-балістичних експертиз, судових експертиз холодної зброї, товарознавчих експертиз та дактилоскопічної експертизи.
Згідно вироку, ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні нападів на потерпілих: ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 з метою заволодіння чужим майном, поєднаних із погрозою насильства та насильством, небезпечним для життя та здоров'я, вчинених особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаних з проникненням у житло; незаконного заволодіння паспортами та іншими важливими особистими документами; незаконної переробки вогнепальної зброї за попередньою змовою групою осіб; а також носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
ОСОБА_13 визнано винною у вчиненні нападу на потерпілу ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та поєднаного з проникненням у житло.
ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні незаконного заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого ОСОБА_24 .
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що у середині листопада 2011 року обвинувачений ОСОБА_12 з метою заволодіння майном ОСОБА_23 шляхом нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, познайомився із нею, представившись фахівцем у галузі медицини і практикуючим лікарем. Перебуваючи за місцем проживання останньої у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_12 проявляв занепокоєння нібито хворобливим станом здоров'я ОСОБА_23 та схиляв її до вживання невідомих препаратів у вигляді пігулок. Внаслідок вживання згаданих вище пігулок стан здоров'я ОСОБА_23 погіршився, остання не сприймала оточуючих та подій, що відбувались навколо неї, була дезорганізована у просторі. Востаннє, 03 лютого 2012 року у денний час ОСОБА_12 , з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном потерпілої, шляхом розбою, перебуваючи у належній ОСОБА_23 кімнаті згаданої квартири, ввів шляхом ін'єкції в організм потерпілої невстановлений слідством препарат, внаслідок чого остання втратила свідомість. Користуючись безпорадним станом ОСОБА_23 , ОСОБА_12 заволодів її майном на загальну суму 9216,19 грн.
1 грудня 2012 року о 17 годині ОСОБА_12 з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_10 шляхом нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я останньої, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, прийшов до будинку потерпілої по АДРЕСА_4 , та представившись працівником міліції, проник до житла потерпілої. Там ОСОБА_12 примусив потерпілу ОСОБА_10 вжити невідомі препарати у вигляді пігулок, внаслідок чого потерпіла втратила свідомість. Користуючись безпорадним станом ОСОБА_10 , ОСОБА_12 заволодів її майном на загальну суму 2660 грн.
Також під час вказаного нападу, ОСОБА_12 в квартирі потерпілої ОСОБА_10 виявив важливі особисті документи останньої, а саме паспорт громадянина України, закордонний паспорт та пенсійне посвідчення, видані на ім'я потерпілої, якими незаконно заволодів.
07 січня 2013 року у вечірній час ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , видавши себе за працівників міліції, проникли до квартири АДРЕСА_5 , де проживав ОСОБА_24 . Під час обшуку згаданого житла вони незаконно заволоділи паспортом громадянина України виданого на ім'я потерпілого, а також особистими важливими документи останнього, зокрема, військовим квитком № НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 , атестатом про отримання неповної середньої освіти №3865, атестатом про отримання повної середньої освіти №159762, трудовою книжкою та вкладишем до неї серії НОМЕР_3 , дипломом № НОМЕР_4 про закінчення Житомирського технікуму механічної обробки деревини, дипломом серії НОМЕР_5 про закінчення Житомирського культурно-освітнього училища, посвідченням водія № НОМЕР_6 та талоном № НОМЕР_7 , після чого з місця вчинення злочину зникли.
На початку квітня 2013 року ОСОБА_12 з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11 шляхом нападу, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я останнього, під надуманим приводом лікування ОСОБА_11 від алкоголізму, відвідував його за місцем проживання останнього за адресою АДРЕСА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел та перебуваючи у вказаній квартирі, ОСОБА_12 схиляв ОСОБА_11 до вживання невідомих препаратів шляхом введення в його організм ін'єкцій, а також поєднуючи такі дії з одночасним вживанням ОСОБА_11 алкогольних напоїв та невідомих препаратів у вигляді пігулок. 15 квітня 2013 року у результаті зазначених дій ОСОБА_12 . ОСОБА_11 втратив свідомість та був госпіталізований до реанімаційного відділення КУ ЦМЛ № 2. За відсутністю ОСОБА_11 у квартирі цього потерпілого ОСОБА_12 заволодів майном ОСОБА_11 на загальну суму 2480 грн., а також кредитною та пенсійною картками «Приватбанку», на рахунку яких грошей не було, ордером на кв. АДРЕСА_7 , виписаному на ім'я ОСОБА_28 , особовою медичною книжкою серії НОМЕР_8 , договором про користування електричною енергією №7-371/110, договором №01015223103 добровільного особистого страхування, договором №25 про розстрочку та порядок погашення заборгованості, довідкою, заявою та угодою №4 про реструктуризацію та період погашення заборгованості, 8 повідомленнями та квитанціями про оплату комунальних послуг, позовною заява про стягнення боргу з ОСОБА_28 , які не представляють матеріальної цінності.
Також під час вказаного нападу ОСОБА_12 в квартирі потерпілого ОСОБА_11 виявив важливі особисті документи останнього, а саме паспорт громадянина України, військовий квиток серії НОМЕР_9 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_10 , трудову книжку серії НОМЕР_11 ; диплом серії НОМЕР_12 про закінчення Житомирського СПТУ-13, а також особисті важливі документи на ім'я його покійних матері ОСОБА_28 та батька ОСОБА_29 , тобто паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_28 , свідоцтво про народження ОСОБА_28 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_28 та ОСОБА_29 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_29 серії НОМЕР_13 , атестат про середню освіту №1475, виданий ОСОБА_30 , якими незаконно заволодів.
На початку червня 2013 року ОСОБА_12 з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 шляхом розбою вступив у попередню змову з обвинуваченою ОСОБА_13 , з якою співмешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 неодноразово зверталась за допомогою в медичні установи м. Житомира, познайомила потерпілу з ОСОБА_12 , якого представила як кваліфікованого лікаря, що має високопрофесійні медичні навики. 8 червня 2013 року у денний час доби ОСОБА_12 , який не працював лікарем та не мав відповідного фаху у галузі медицини, з метою реалізації спільного злочинного умислу, під вигаданим приводом надання медичної допомоги проник до житла ОСОБА_8 - квартири АДРЕСА_8 , де схилив потерпілу до вживання невстановлених слідством препаратів у вигляді чотирьох пігулок жовтого кольору, однієї пігулки «діазоліну», які примусив запити принесеною ним невстановленою рідиною жовтого кольору. Після цього, не дивлячись на погіршення стану здоров'я ОСОБА_8 , ОСОБА_12 схилив її до вживання ще трьох невстановлених пігулок жовтого кольору, після чого шляхом кількох ін'єкцій ввів у організм потерпілої невстановлений слідством препарат. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_12 у ОСОБА_8 порушилась координація мови та руху, вона була дезорієнтована у просторі та втратила свідомість. Подолавши у такий спосіб волю потерпілої до опору, та достовірно знаючи, що введені в організм ОСОБА_8 препарати є небезпечними для життя і здоров'я останньої та їх дія призводить до тяжких наслідків, ОСОБА_12 по телефону повідомив про досягнення злочинного результату ОСОБА_13 . Остання, відповідно до розподілених злочинних ролей, з метою унеможливити викриття ОСОБА_12 у застосуванні небезпечного для життя та здоров'я потерпілої насильства, повідомила її родичів про те, що ОСОБА_8 необхідна допомога, так як стан її здоров'я з невідомих причин погіршився. У цей час, до появи родичів потерпілої, ОСОБА_12 , перебуваючи в зазначеній квартирі та діючи в межах спільної злочинної змови з ОСОБА_13 , користуючись тим, що ОСОБА_8 не усвідомлює його злочинних дій, заволодів її майном на загальну суму 28228,90 грн., а також речами, які для потерпілої матеріальної цінності не представляють, зокрема, трьома ложечками для гірчиці, цукру та чаю округлої форми з візерунком у вигляді листків, двома кавовими ложечками з візерунком у вигляді листків, двома каблучками із зображенням жінки, браслетом жовтого кольору, брошкою у вигляді двох колосків з камінцями білого кольору, брошкою у вигляді чотирьох квіток вряд з камінцями білого та фіолетового кольорів, кулоном у вигляді білого каменю у формі зірки, в середині якого фіолетовий камінь, перснем з овальним камінням червоного кольору на розширеній основі з металу, тонкою каблучкою з масивним камінням червоного кольору по центру, кулоном у вигляді металевого сердечка опуклої форми, кулоном у вигляді меншого серця опуклої форми, каблучкою жовтого кольору у формі коралу з 4-х листків на кожному, з яких в центрі розміщено по одному каменю червоного кольору, католицьким хрестиком з металу білого кольору без зображення, з перпендикулярними лініями по центру, католицьким хрестиком без розп'яття, по центру якого розміщено камінь білого кольору продовгуватої форми, який знаходився на жовтому ланцюжку з плетіння в одне маленьке кільце зі вставками у вигляді трьох окремих каменів білого кольору, медалями 20, 25, 50, 60 років перемоги у Великій Вітчизняній війні, медаллю за перемогу над Німеччиною, якими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпорядились на власний розсуд.
24 червня 2013 року о 9 годині ОСОБА_12 з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_9 шляхом нападу, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я останньої, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, прийшов до місця проживання ОСОБА_9 - квартири АДРЕСА_9 , та представившись працівником міліції, проник у житло. Перебуваючи у зазначеній квартирі, ОСОБА_12 , з метою подолання волі потерпілої до опору, розпилив з невстановленого слідством балончика в область очей ОСОБА_9 невідому речовину, внаслідок чого остання відчула фізичний біль та на короткий проміжок часу втратила здатність бачити. Після цього ОСОБА_12 , з принесеної ним півторалітрової пластикової ємкості почав примусово заливати у рот ОСОБА_9 невстановлену рідину, схожу запахом на горілку. З метою подолання опору потерпілої, яка відштовхувала ОСОБА_12 руками та ногами, та доведення до кінця умислу, спрямованого на заволодіння майном потерпілої, ОСОБА_12 наніс ОСОБА_9 зазначеною пляшкою з рідиною удари в область голови, обличчя, тулуба, завдавши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани тім'яної ділянки зліва, синців навколо обох очей, а також легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді саден в ділянці лопаток та хребта, синців на тулубі та кінцівках. Погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, яке остання сприймала як реальну загрозу, із заздалегідь заготовленого для вчинення злочину предмету, схожого на ніж, заволодів грошима в сумі 500 грн. Потім, подолавши у такий спосіб волю потерпілої до опору, ОСОБА_12 зачинив ОСОБА_9 в одній із кімнат квартири, після чого обшукав помешкання та заволодів її майном на загальну суму 920 грн.
26 червня 2013 року у денний час ОСОБА_12 з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_26 розбійним шляхом, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, під надуманим приводом віддячити останньому за раніше надані послуги по перевезенню, проник до дачного будинку АДРЕСА_10 , де схилив ОСОБА_26 , а також його дружину ОСОБА_27 , яка на той час також знаходилась у вказаному будинку, випити невідому речовину, яку приніс із собою в поєднанні зі вживанням невстановлених пігулок. Унаслідок вживання даної речовини та пігулок потерпілі втратили свідомість та були госпіталізовані до лікарні з діагнозом: «гостре отруєння невідомою речовиною». Користуючись безпорадним станом потерпілих, обшукавши будинок, ОСОБА_12 заволодів майном ОСОБА_27 та ОСОБА_26 на загальну суму 7939,25 грн., та заволодів речами, що не представляють для потерпілих матеріальної цінності, а саме заявою по аліментах та довідкою на ім'я ОСОБА_26 , екзаменаційною карткою водія, свідоцтвом автоклубу № НОМЕР_14 , водійським талоном № НОМЕР_15 , розрахунковою книжкою по електроенергії, членською книжкою садовода №134, свідоцтвом соціального страхування № НОМЕР_16 , медичною документацією, банківськими квитанціями та картками, договором страхування №14/04-348245, печаткою №2390205821, папками з документацією ФОП ОСОБА_27 та копіями документів, технічною документацією та договорами на буд. АДРЕСА_11 , після чого разом з викраденим майном з місця скоєння злочину зник. Також під час вказаного нападу ОСОБА_12 незаконно заволодів важливими особистими документами потерпілих ОСОБА_31 , - паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_26 серії НОМЕР_17 від 20.03.1999 року, паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_27 серії НОМЕР_18 від 26.04.2008 року, посвідченням водія № НОМЕР_19 , свідоцтвом про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_20 та трудовою книжкою на ім'я ОСОБА_26 , посвідченням водія № НОМЕР_21 та довідкою про присвоєння індивідуального податкового номеру на ім'я ОСОБА_27 .
Крім того, у невстановлений слідством час та місці у ОСОБА_12 виник злочинний умисел, направлений на незаконне виготовлення вогнепальної зброї шляхом внесення саморобним способом суттєвих конструктивних змін у промислово виготовлений екземпляр бойової нарізної вогнепальної зброї - револьвер «Наган» зразка 1895 року, серії НОМЕР_22 , 1944 року виготовлення. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 у невстановлений час та місці у конструкцію вищевказаного револьвера вніс зміни, які відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №1/1631 від 14.11.2013 року виразилися у розсвердлюванні каналу ствола, у який у подальшому впресовано вставку з нарізним каналом діаметром 5,2 мм (12 правонахильних нарізів), обробці абразивним матеріалом 55 мм робочої довжини шомпола до залишкового діаметру 3,7 мм, впресуванні у камори барабана трубчатих вставок діаметром каналу від 5,6 мм до 5,8 мм, з подальшим їх заклиненням у барабані, переробці повзунка. Надалі, з метою зробити вищевказаний револьвер придатним для стрільби, ОСОБА_12 у період із початку червня 2013 року по жовтень 2013 року вступив у попередню змову з ОСОБА_32 , якого 19.02.2014 року засуджено вироком Корольовського районного суду м. Житомира за ч. 2 ст. 263-1 КК України, запропонувавши останньому переробити повзунок та ударник курка за грошову винагороду в сумі 500 доларів США. ОСОБА_33 , реалізуючи спільний злочинний умисел з ОСОБА_12 , направлений на переробку даного револьвера, отримавши останній від ОСОБА_12 , у період із початку червня 2013 року по жовтень 2013 року, перебуваючи у кв. АДРЕСА_12 , незаконно вніс саморобним способом конструктивні зміни уданий револьвер, а саме переробив повзунок та ударник курка, зробивши його справним та придатним для проведення стрільби, що підтверджується висновком вищевказаної експертизи.
10 жовтня 2013 року о 9 годині ОСОБА_12 , маючи при собі сумку з особистими речами, поблизу буд. 39/19 по вул. Хлібній в м. Житомирі зупинив автомобіль марки ГАЗ-3110 д.н.з. НОМЕР_23 , тобто таксі «Гранд», яким доїхав до околиці садово-огороднього товариства «Березівський» у с. Березівка Житомирського району Житомирської області, де о 09 годині 35 хвилин працівниками міліції після зупинки зазначеного транспортного засобу та огляду сумки, належної ОСОБА_12 , виявлено гладкоствольний револьвер «Скат-1РК», серії НОМЕР_24 кал. 9 мм Р./9мм Р.А., викрадений ОСОБА_12 26.06.2013 року в ході розбійного нападу на ОСОБА_26 , який згідно з висновком балістичної експертизи №1/1630 від 12.11.2013 року є короткоствольною вогнепальною зброєю, 7 мисливських патронів кільцевого запалення, калібру 5,6 мм з експансивною кулею та 9 пістолетних укорочених патронів кільцевого запалення, калібру 5,6 мм «Силует», які відповідно до експертизи є боєприпасами та придатні до стрільби.
Також у зазначеній сумці ОСОБА_12 виявлено короткоствольну нарізну вогнепальну зброю кал. 5,2 мм, виготовлену шляхом внесення саморобним способом суттєвих конструктивних змін у промислово виготовлений екземпляр бойової нарізної вогнепальної зброї - револьвер «Наган», зразка 1895 року, кал. 7,62 мм, серії НОМЕР_22 , 1944 року виготовлення, та 7 пістолетних укорочених патронів кільцевого запалення, калібру 5,6 мм «Силует», придбані у невстановлений час, які відповідно до висновку балістичної експертизи №1/1631 від 14.11.2013 року є зброєю та боєприпасами, придатними для стрільби.
Крім того, 10 жовтня 2013 року о 10 годині під час обшуку дачної ділянки № НОМЕР_25 садово-огороднього товариства «Березівський», що знаходиться в с. Березівка, Житомирського району, Житомирської області, власником якої є ОСОБА_12 , виявлено корпус мінометної міни 82 мм, споряджений зарядом вибухової речовини - тротилом, який відповідно до висновку вибухотехнічної експертизи №4/28 від 25.10.2013 року є вибуховою речовиною, та німецький 20-мм патрон уламково-запалювальної дії, виготовлений під час Великої Вітчизняної Війни, який відповідно до висновку вибухотехнічної експертизи №4/29 від 25.10.2013 року відноситься до боєприпасів, які ОСОБА_12 зберігав без дозволу.
О 14 годині 10 хвилин у той же день, під час проведення обшуку житла ОСОБА_12 у квартирі АДРЕСА_13 було виявлено 150 пістолетних укорочених патронів кільцевого запалення «Силует», калібру 5,6 мм та 100 мисливських патронів кільцевого запалення, калібру 5,6 мм, придбані у невстановлений час, які відповідно до висновку балістичної експертизи №1/1635 від 18.11.2013 року є боєприпасами та придатні до стрільби. Вказані боєприпаси ОСОБА_12 зберігав без передбаченого законом дозволу.
В апеляційних скаргах:
- прокурор ОСОБА_7 просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким: ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначити покарання: за ч. 3 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263-1 КК України - 7 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі. На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_34 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_35 за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна. ОСОБА_14 визнати винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та призначити йому покарання: за ч. 3 ст. 187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі. На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Обрати ОСОБА_36 запобіжний захід у виді тримання під вартою та взяти його під варту в залі суду. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду про недоведеність винності ОСОБА_12 та ОСОБА_14 у вчиненні розбою по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_37 , несправедливу м'якість покарання, призначеного ОСОБА_12 та ОСОБА_14 ;
- потерпіла ОСОБА_8 просить змінити вирок в частині вирішення її цивільного позову, збільшити розмір стягнення на її користь з ОСОБА_34 та ОСОБА_38 у відшкодування матеріальної шкоди від злочину солідарно до суми 203416,82грн. та моральної шкоди - з ОСОБА_34 - 300000грн. та з ОСОБА_38 - 200000грн. Твердить про неправильність вирішення судом її цивільного позову;
- захисник ОСОБА_18 просить змінити вирок щодо ОСОБА_12 . Скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України по епізодах розбійного нападу та заволодіння майном потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 та постановити ухвалу, якою визнати ОСОБА_12 винним у таємному викраденні майна цих потерпілих за ч. 2 ст. 185 КК України. Призначити остаточне покарання ОСОБА_35 за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 263 ч. 1, 263-1 ч. 2, 357 ч. 3 КК України, - 6 років позбавлення волі без конфіскації майна. Залишити без задоволення цивільні позови потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди та задовольнити цивільні позови в частині відшкодування матеріальної шкоди на суми: 2600грн. щодо ОСОБА_39 , 16463,22грн. щодо ОСОБА_40 , 3611,42грн. щодо ОСОБА_26 , 12513,83 щодо ОСОБА_27 , 2676,42грн. на користь КУ ЦМЛ №1 та 8810,44грн. на користь ЦМЛ №2. Відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду про доведеність винності ОСОБА_34 у вчиненні розбою з проникненням у житло; неправильне застосування кримінального закону, - неправильність кваліфікації дій ОСОБА_34 за ч. 3 ст. 187 КК України, невстановлення всіх істотних обставин у справі, явну несправедливість призначеного ОСОБА_35 покарання внаслідок суворості. Стверджує також про неповне врахування судом показань обвинуваченого ОСОБА_34 , потерпілих, свідків та інших певних доказів, зокрема, даних заяви ОСОБА_41 про вчинення злочину від 25 жовтня 2013р. (а. с. 5 т. 4), постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 21 лютого 2012 р. (а. с. 15 т. 4); необґрунтованість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, зокрема, квартири АДРЕСА_13 , в якій зареєстровані та проживають інваліди 2 групи ОСОБА_13 та ОСОБА_44 , а також малолітня ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- Захисник ОСОБА_17 просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_34 за ст. ст. 187 ч. 3, 263-1 ч. 2 КК України та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_34 винним за ст. ст. 185 ч. 2, 263-1 ч. 1, 263-1 ч. 2 КК України та остаточно призначити йому покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна. Твердить про неповноту та неправильність оцінки доказів, невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду про доведеність винності ОСОБА_34 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 187 ч. 3, 263-1 ч. 2 КК України, неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_34 . Посилаючись на свою оцінку доказів по кожному епізоду обвинувачення, твердить про недоведеність розбою та незаконної переробки вогнепальної зброї;
- обвинувачений ОСОБА_46 просить скасувати вирок в частині засудження його за ч. 3 ст. 187 КК України по всіх епізодах розбою та перекваліфікувати його дії на крадіжки, в яких він щиро розкаюється. Твердить про недоведеність його винності у вчиненні розбою по всіх епізодах обвинувачення.
- захисник ОСОБА_15 просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_13 за ч. 3 ст. 187 КК України по епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_13 у вчиненні цього злочину. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду про доведеність винності ОСОБА_38 у вчиненні розбою по епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 , зокрема, невзяття до уваги доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неправильну оцінку доказів, неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення місцевим судом засад законності та верховенства права у кримінальному провадженні, передбачених ст. ст. 8, 9 КПК України, необґрунтованість рішення суду в частині вирішення судових витрат на залучення експертів. Стверджує також про несправедливість призначеного ОСОБА_13 покарання, неврахування тих обставин, що у обвинуваченої знаходиться на вихованні неповнолітня дитина ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та факту проживання у квартирі, яка підлягає конфіскації за вироком, двох інвалідів 2 групи та неповнолітньої дитини;
- засуджена ОСОБА_13 просить скасувати вирок та виправдати її або повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд не дотримався вимог ст. 94 КПК України, був упередженим та несправедливим відносно засуджених, чим порушив засади законності та верховенства права, встановлені ст. ст. 8, 9 КПК України. Вказує, що суд не взяв до уваги даних про те, що вона розлучена та не отримує аліментів та утримання дитини, є інвалідом 2 групи. Твердить також про істотне порушення права на захист обвинувачених у зв'язку з проведенням попереднього розгляду у відсутності одного із захисників та розглядом клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених у відсутність захисників.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора та потерпілої ОСОБА_40 захисник ОСОБА_18 та обвинувачений ОСОБА_12 , посилаючись на свою оцінку доказів, твердять про необґрунтованість цих апеляційних скарг, просять залишити їх без задоволення. Обвинувачений ОСОБА_12 також твердить про необґрунтованість цивільних позовів потерпілих ОСОБА_41 та ОСОБА_40 . Вказує, що він приносив медичні препарати у житло ОСОБА_23 лише з метою її лікування та не має відношення до препарату «карбомезепін», що був виявлений у житлі потерпілої. Твердить також про недоведеність цивільного позову ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з нього та ОСОБА_13 , а також про недоведеність його участі у нападі на потерпілих ОСОБА_37 та ОСОБА_48 , неправильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 187 КК України.
Заслухавши доводи прокурора та потерпілих в підтримання апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_40 , а також в заперечення апеляційних скарг сторони захисту, пояснення обвинувачених та їх захисників в підтримання апеляційних скарг сторони захисту та в заперечення апеляційних скарг сторони обвинувачення, перевіривши справу, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 7, 9, 20, 22, 23 КПК України, завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини та жодний невинуватий не був засуджений. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: законність, безпосередність дослідження доказів та забезпечення права на захист. Під час здійснення кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог цього Кодексу. Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, зобов'язаний безпосередньо дослідити докази. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були безпосередньо досліджені судом, крім випадків, передбачених КПК України. Суд зобов'язаний забезпечити право обвинуваченого на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Згідно ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 94 КПК України, суд зобов'язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.
Згідно положень ст. ст. 317, 358 КПК України, під час судового розгляду документи та інші матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, надаються суду під час судового провадження його учасниками, долучаються судом до обвинувального акту та оголошуються, після чого вони стають матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).
З матеріалів справи (з врахуванням даних журналів судового засідання та офіційного звукозапису повної фіксації процесу технічними засобами) апеляційним судом встановлено, що під час судового розгляду даного кримінального провадження, у якому ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, судом першої інстанції було істотно порушено вищевказані вимоги кримінального процесуального закону.
Так, підготовче провадження у даній справі було проведено судом першої інстанції 15 травня 2014 року у відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_19 (а. с. 174 т. 1, 115 т. 4).
Під час цього підготовчого провадження судом першої інстанції було задоволено клопотання прокурора про долучення до матеріалів кримінального провадження як доказів документів, що містяться у 12 томах матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12013060380000453. При цьому у клопотанні прокурора була відсутня інформація про те, які конкретно матеріали цього кримінального провадження є доказами.
Рішення суду першої інстанції про долучення до матеріалів справи до початку її розгляду всіх без винятку документів, що містяться у матеріалах досудового розслідування у 12 томах, які крім допустимих доказів містять інші фактичні дані, що є недопустимими або виходять за межі судового розгляду у даній справі (протоколи допитів свідків, підозрюваних та потерпілих; протоколи впізнання інших осіб, що не є обвинуваченими; протоколи огляду місця події, що містять дані про знайдення трупів інших осіб; свідоцтва про смерть інших осіб, що не є потерпілими), - без відповідного детального обговорення з учасниками судового провадження та без оголошення цих документів, - фактично дало можливість суду знайомитися з їх змістом до стадії судового розгляду та сформувати попередню думку щодо винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, - що є неприпустимим згідно завдань та засад кримінального провадження про об'єктивність та неупередженість суду та змагальність сторін.
Разом з тим, таке рішення зобов'язувало суд першої інстанції, відповідно до вищевказаних вимог КПК України, долучити всі без винятку документи, надані прокурором у 12-ти томах до обвинувального акту, безпосередньо дослідити їх в судовому засіданні шляхом оголошення та надати належну оцінку всім фактичним даним, що містяться у цих документах на предмет належності, допустимості та достовірності в мотивувальній частині вироку, що не було зроблено місцевим судом.
Так, під час подальшого судового розгляду судом за клопотаннями сторін вибірково досліджувалися окремі документи, що містяться у вищевказаних 12 томах матеріалів досудового розслідування Інші документи, які містять фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення даної справи, не були безпосередньо досліджені судом (а. с. 42-44, 62-64, 95-96, 114-115, 168-171 т. 3, 114, 116, 120 т. 4).
Таким чином документи, що містяться у 12-ти томах матеріалів досудового розслідування, фактично не були долучені судом першої інстанції до обвинувального акту, оскільки вони не містяться у матеріалах справи між обвинувальним актом та вироком, а після судового розгляду та надходження апеляційних скарг були направлені місцевим судом апеляційному суду як додаток у 12-ти томах до даної кримінальної справи у 4-х томах (а. с. 205 т. 4).
Проте, суд першої інстанції, за наявності суперечливості в доказах, які мають істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, ці матеріали дослідив вибірково та не повно, у вироку не дав належної оцінки всім доказам та не вказав аркушів справи при посиланні на певні документи.
Крім того, у вироку суд першої інстанції допустив взаємовиключні твердження про вчинення ОСОБА_12 та ОСОБА_14 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_24 , та про недоведеність вини цих же обвинувачених у вчиненні розбою щодо потерпілого ОСОБА_37 , а у резолютивній частині вироку вказав про виправдання ОСОБА_14 за обвинуваченням за ч. 3 ст. 357 КК України, та не виправдав ОСОБА_12 за цим епізодом обвинувачення.
На підставі викладеного, враховуючи, що судом першої інстанції при розгляді даної справи були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону - загальні засади кримінального провадження (законність, безпосередність дослідження доказів та право обвинуваченого ОСОБА_14 на захист), які перешкоджають можливості постановлення законного та обґрунтованого рішення апеляційним судом у даному кримінальному провадженні з огляду на зміст апеляційних скарг, вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 407, 412, 415 КПК України підлягає скасуванню з направленням провадження на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого провадження.
Тому є обґрунтованими доводи апеляційних скарг про істотні порушення місцевим судом кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність та необґрунтованість вироку.
Разом з тим, визнавши обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, та вирішивши звільнити їх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, суд першої інстанції помилково не застосував ч. 5 ст. 74 КК України, що підлягала застосуванню у цій правовій ситуації, - не призначив покарання за ч. 3 ст. 357 КК України та не звільнив обвинувачених від покарання.
Під час нового судового розгляду зі стадії підготовчого провадження суду першої інстанції необхідно усунути вищевказані порушення шляхом повернення прокурору матеріалів досудового розслідування у 12-ти томах та повторного розгляду клопотань сторін про долучення певних доказів до обвинувального акту та інших матеріалів кримінального провадження, що містяться у 7 томах даної кримінальної справи, додержати інших вимог КПК України та постановити законний та обґрунтований вирок.
Оскільки на даний час наявна обґрунтована підозра всіх обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, з метою забезпечення виконання ними покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, з врахуванням даних про особи обвинувачених та дані про хвороби ОСОБА_13 , яка обвинувачується у вчиненні одного епізоду розбою та, за змістом обвинувачення, не брала безпосередньої участі у нападі на потерпілу ОСОБА_8 , та на час апеляційного розгляду відшкодувала цій потерпілій шкоду внаслідок інкримінуємого їй злочину, - апеляційний суд визнає за необхідне продовжити строк дії раніше обраних запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_12 у виді тримання під вартою та обвинуваченого ОСОБА_14 у виді особистого зобов'язання, а щодо обвинуваченої ОСОБА_13 змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на неї відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , - задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2016 року щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції.
Запобіжні заходи щодо обвинувачених: ОСОБА_12 - продовжити у виді тримання під вартою до 10 лютого 2018 року, ОСОБА_14 - залишити без змін у виді особистого зобов'язання, ОСОБА_13 - змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_13 зобов'язання прибувати за кожною вимогою до суду та виконувати обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Негайно звільнити обвинувачену ОСОБА_13 з-під варти у залі судового засідання.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді: