Апеляційний суд Житомирської області
Справа №276/964/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2
12 грудня 2017 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6
потерпілої: ОСОБА_7 ,
представника потерпілої: ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баранівка Баранівського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, розлученого, приватного підприємця, не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених, ч.1 ст.125 КК та призначено покарання йому покарання у виді 100 годин громадських робіт.
Цивільний позов ухвалено задовольнити частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 2347,31 грн. та розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 гривень.
Згідно вироку суду, ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що близько 21 години 09.06.2016 року в АДРЕСА_1 , на грунті особистих неприязних відносин між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_9 , маючи на меті єдиний злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , наніс потерпілій один удар коліном правої ноги в область стегна лівої ноги та один удар передпліччям лівої руки в область передньої черевної порожнини, в результаті чого у потерпілої утворилися тілесні ушкодження у вигляді садна лівої нижньої кінцівки та синця передньої черевної стінки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати і постановити відносно нього виправдувальний вирок. Посилається на те, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки під час досудового слідства та в суді він не визнавав вину, бо фізично потерпілій тілесних ушкоджень не заподіював, вона сама впала під час розмови, а його оговорила, бо з нею в нього давно неприязні відносини, та вона раніше не раз його провокувала. Вказує, що свідки, на яких посилається суд, не були очевидцями обставин, на які посилається потерпіла, їх покази в суді були суперечливими. Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є близькими родичами потерпілої і тому підтвердили її оговори відносно нього. При прийнятті рішення суд не віднісся критично до показів свідків, і засудив його, поклавши в основу визнання винним покази потерпілої ОСОБА_7 і суперечливі покази свідків. За таких обставин суд не врахував, що очевидців так званого побиття потерпілої немає, свідки зі слів потерпілої є родичами, аналіз їх показів суд не провів, доказів його винуватості не встановив, і прийняв необгрунтоване, незаконне рішення. Суд об'єктивно не з'ясував всі обставини справи, не з'ясував достовірність свідків, показань з чужих слів, відхилив його клопотання, заявлені в суді, чим порушив вимоги ст.ст. 94, 96, 97, 410 КПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін. Вказує, що вказана апеляційна скарга є необгрунтованою, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні вищезазначеного злочину у вироку суду відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, юридична кваліфікація цих дій є правильною. Зазначає, що обвинувачений в апеляційній скарзі не навів жодного аргументу щодо того в чому саме полягає суперечливість показів свідків, потерпілої, наданих в судовому засіданні. Вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, показами потерпілої, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , висновками судово-медичних експертиз щодо наявних тілесних ушкоджень та механізму їх утворення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 просив відкласти розгляд провадження у зв'язку з неявкою його захисника ОСОБА_16 , належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду провадження, пояснивши, що не має даних про причини неявки захисника в судове засідання. В наступне судове засідання обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_16 , належним чином повідомлені про час та місце його проведення, не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, із заявами про відкладання судового розгляду не зверталися, у зв'язку з чим апеляційним судом прийнято рішення про розгляд провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого без його та його захисника участі, у відповідності до положень ч.4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення та доводи потерпілої, її представника та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що висновок про доведеність вини грунтується на суперечливих показаннях свідків без об'єктивного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, без з'ясування достовірності показань свідків з чужих слів, відхиливши його клопотання про проведення слідчого експерименту за його участю, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.
Вина обвинуваченого ОСОБА_9 в судовому засіданні була повністю доведена показами потерпілої та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , які було детально допитані під час судового розгляду провадження, висновками судово-медичних експертиз щодо наявних тілесних ушкоджень та механізму їх утворення, протоколами проведення слідчого експерименту з потерпілою, медичною довідкою і т.д.
Надані в суді пояснення потерпілої щодо механізму нанесення їй тілесних ушкоджень підтверджуються слідчими експериментами, проведеними з нею на стадії досудового розслідування та в свою чергу узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, тому підстав вважати, що потерпіла оговорила обвинуваченого у суду не було.
Те, що дані свідки є родичами потерпілої та безпосередньо не були присутніми під час заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень, не спростовує вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України, оскільки показання свідків узгоджуються між собою та показаннями потерпілої та підтверджується іншими доказами зокрема висновками судово-медичних експертиз, в яких зазначено, що тілесні ушкодження спричинені потерпілій нанесенням ударів тупими твердими предметами та могли утворитися при нанесенні ударів натуральною зброєю чоловіка, якою є руки та ноги за обставин, вказаних потерпілою під час проведення слідчого експерименту. Крім того в експертизі зазначено, що тілесні ушкодження не є характерними для падіння на площину та могли бути спричинені при нанесенні ударів натуральною зброєю чоловіка, якою є руки та ноги взуті у взуття.
Незважаючи на те, що безпосередніми очевидцями події свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_17 не були, проте останні прибули на місце вчинення злочину відразу після нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, які спостерігали потерпілу з наявними тілесними ушкодженнями та присутність біля неї обвинуваченого. Інших осіб на території фабрики взагалі не було. Про вказані факти та наявність свідків не заперечував і сам обвинувачений. Крім того про нанесення потерпілій тілесних ушкоджень підтвердили свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які не є родичами потерпілої.
Як вбачається з матеріалів провадження, під час судового засідання від обвинуваченого надійшло клопотання про проведення за його участю слідчого експерименту. Разом, з тим, останній не навів, які саме обставини будуть з'ясовані під час його проведення, їх істотне значення для кримінального провадження, чи можуть вказані обставини бути перевірені шляхом проведення вказаного слідчого експерименту, чому саме виникла необхідність проведення слідчого експерименту на стадії судового розгляду, оскільки під час досудового розслідування клопотання від ОСОБА_9 про проведення слідчого експерименту, а ні слідчому, а ні прокурору, не надходили. У зв'язку з вищевикладеним, судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Доводи обвинуваченого про те, що не було задоволено його клопотання про проведення слідчого експерименту безпосередньо з ним не впливають в даному випадку на правильність прийнятого судом рішення в цілому та не є такими, що спростовують його вину у вчиненому ним злочині і можуть бути підставою для скасування вироку суду.
Твердження обвинуваченого про те, що він не бив потерпілу, а вона сама впала та вдарилася, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а не визнання ним вини свідчить про прагнення ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
З огляду на викладене, доводи викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження.
Судове слідство проведено з достатньою повнотою. Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого з мотивів, наведених в ній, немає. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування вироку суду, немає.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року щодо нього за ч.1 ст.125 КК України, - без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення.
Судді: